Методичні рекомендації до написання курсових робіт з дисципліни «Теорія держави і права»

Курсова робота займає важливе місце у системі підготовки сучасного висококваліфікованого спеціаліста, є невід’ємною частиною навчального плану за кожною спеціальністю.

Мета курсової роботи:

• поглибити і розширити теоретичні знання;

• оволодіти прийомами та набути навички самостійної пізнавальної діяльності, напрацювати вміння формулювати судження і висновки, логічно послідовно й аргументовано їх викладати;

• навчитися публічно захищати підготовлений матеріал (зробити доповідь, відповідати на запитання, відстоювати свою точку зору).

Загальною вимогою до змісту курсової роботи є її високий теоретичний рівень. Курсова робота має навчально-дослідницький характер, вона повинна спиратися на нові досягнення науки у певній сфері.

Курсова робота будується на основі достатнього фактичного матеріалу. Теоретичні положення підкріплюються аналізом конкретного матеріалу. Факти надають можливість у результаті їх вивчення і порівняння сформулювати певну ідею, висновок.

Вимоги до курсової роботи:

1. Курсова робота складається зі вступу (1,5–2 с.), кількох розділів (кожен 6–7 с.), висновку (2–3 с.), списку використаних джерел (12–20 джерел). Обсяг роботи — 24–30 сторінок.

2. За змістом курсова робота має навчально-дослідницький характер. Вона повинна свідчити про те, що студент ознайомився з найновішою науковою, навчальною та методичною літературою, виявив здатність до теоретичного аналізу.

3. Вимоги до оформлення. Курсова робота подається в комп’ютерному (14 шрифт, через 1,5 інтервали) або рукописному (розбірливим почерком) варіанті з дотриманням таких розмірів полів: верхнього, нижнього — 2 см, лівого — 2,5 см, правого — 1 см на аркуші формату А-4.

Усі цитати студент зобов’язаний звірити з першоджерелами, зробити посилання в тексті. Приклад оформлення посилань: [3, с. 12], де – 3 – це порядковий номер джерела у списку використаних джерел, що зазначається в кінці роботи, с. 12 – це сторінка літературного джерела, з якої використано відповідне положення.

Список використаних джерел подається в порядку згадування в роботі, або у алфавітному порядку. Приклади оформлення списку використаних джерел:

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141.

2. Водний кодекс України: Закон України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - ст. 189.

3. Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України від 16 травня 1995 року № 162/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 21. - ст. 152.

4. Про вдосконалення структури місцевих державних адміністрацій: Указ Президента України від 3 квітня 2005 року № 593/2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 14. - ст. 707.

5. Бабкіна О.В. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посібник / О.В. Бабкіна, К.Г. Волинка. – К.: МАУП, 2004. – 144 с.

6. Молдован В.В., Чулінда Л.І. Правознавство: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 184 с.

7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Х.: Консум, 2001. - 656 с.

8. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 368 с.

Зміст роботи повністю відтворює її план. Кожна структурна частина повинна бути чітко виокремлена, починатися з нової сторінки, мати назву. Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ друкують великими літерами по центру. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається загальна мета курсової роботи, конкретні її завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження. При визначенні мети і завдань використовують слова розкрити, визначити, встановити, показати, з’ясувати, описати, простежити та ін. Об’єктом дослідження, як правило, є певний вид суспільних відносин. Предметом дослідження можуть бути правові інститути чи їх окремі елементи, проблеми практичного застосування, тенденції розвитку тощо; предметом також є джерела.

Кожний розділ закінчується висновками або констатацією дослідженого.

Висновок курсової роботи має містити загальні положення розділів, а також перелік невирішених проблем.

Не можна перевантажувати роботу довгими цитатами з використовуваної публікації. Наводячи, наприклад, визначення, необхідно своїми словами переказати, хто з учених і в яких джерелах наводить визначення (поняття) певного терміна і обов’язково порівняти різні погляди, показати подібність і відмінність, а також найбільш аргументовані висновки і міркування вчених. Наприклад: “В. Погорілко вважає, що…”; “А. М. Колодій визначає принцип права як…”; “На думку О. Ф. Черданцева…”, “М. В. Цвік, якому належить ідея…, відзначає…”, “Деякі автори (…) акцентують увагу на…” тощо.

У теоретичних роботах студент, аналізуючи літературу за темою дослідження, обов’язково має висловити свою думку і ставлення до проблеми, яка розглядається.

Особливості наукового тексту склалися під впливом так званого академічного етикету, суть якого полягає у висловленні власних думок, інтерпретації поглядів інших учених з метою обґрунтування наукової істини. Напрацьовані певні традиції у спілкуванні науковців між собою як в усній, так і в писемній формі.

Порівняно рідко в працях такого виду використовуються форми першої особи займенників однини. Авторське «я» ніби відступає на другий план. Натомість треба вживати займенник «ми» замість «я». Проте не варто зловживати займенником «ми», а використовувати звороти, що виключають наявність цього займенника, за допомогою конструкцій з невизначено-особовими значеннями, наприклад: «Спочатку проводився відбір зразків для аналізу, а потім встановлювалися особливості…». Використовується форма викладу від третьої особи: «Автор вважає…» Таку ж функцію виконує речення з пасивними дієприкметниками: наведений приклад свідчить про…, узагальнені погляди дають змогу стверджувати…