Modulnye_Dublyazh

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 3

Дати розгорнуту письмову відповідь на питання:

1. Особливості дубляжу.

2. Майстри дубляжу.

3. Невідповідність акторської «мовної» манери актора, що дублює, «мовній» манері персонажа – брак в роботі над дублюванням фільму.

4. Які є вправи для постановки правильного дихання?

5. Які є вправи по вдосконаленню мовного апарату – губи, язик, гортань, резонатори?

6. Які є вправи на правильні артикуляцію та вимову?

7. Який взаємозв'язок між диханням і звуком?

8. Яка енергія потрібна для проголошення слова?

9. Яке має значення правильне поєднання голосових і приголосних?

10. Як відрізняється самопочуття до і після виконання фізичних вправ, націлених на підготовку до процесу дубляжу?

11. Яке значення резонаторів для здійснення словесної дії?

12. В чому причина скоромовлення?

13. Яка фізіологія поєднання енергетичного та звукового посилу?

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4

Дати розгорнуту письмову відповідь на питання:

1. Найбільш поширені помилки в процесі дубляжу.

2. Чому інтонування призводить до браку в роботі над дублюванням фільму?

3. Знані українські актори – високопрофесійні майстри дубляжу.

4. Відомі російські актори – майстри дубляжу.

5. Чим відрізняється робота в студії звукозапису від роботи на сцені?

6. Які є вправи з фізичної підготовки, необхідні актору для початку роботи над дубляжем?

7. Яку освіту повинен мати актор дубляжу?

8. Чи може бути перекладач-синхроніст актором дубляжу?

9. Відомий «Гоблін» - перекладач, автор тексту чи актор?

10. Чи можливо в процесі дубляжу використовувати слова та наголоси, притаманні певним місцевим диалектам?

11. Як впливає колір, яким викрашено стіни студії звукозапису на психічний стан актора?

12. В які кольори не можна красити стіни в студіях звукозапису?

13. Як ви вважаєте, якість дубляжа в Україні відповідає вимогам сучасності?

14. Які професійні вади актора дубляжу можуть негативно вплинути на кінцевий результат?

15. Проблеми та процес дубляжу В Україні.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

1. Що таке дубляж?

2. Відмінність дубляжу від закадрового перекладу.

3. Хто може займатися дубляжем?

4. Яка різниця між синхроністом і актором дубляжу?

5. Робота над образом героя, текст якого треба дублювати.

6. Які є способи локалізації фільма?

7. К. Станіславський про мовну техніку актора.

8. Що таке кастинг і навіщо він потрібен в процесі дубляжу?

9. Який, на вашу думку, головний етап в процесі дубляжу?

10. Що враховується при відборі актора для дубляжу?

11. Чому більшість людей неправильно дихає?

12. Як неправильне дихання заважає процесу сценічної дії?

13. Яка фізіологія правильного дихання?

14. Чому більшість людей ковтає кінцівки слів?

15. Як недоразвиненість мовного та артикуляційного апарату заважає процесу сценічної дії?

16. Яка фізіологія правильного звукового посилу?

17. Процес дубляжу.

18. Кастінг – головний етап в процесі дубляжу.

19. Особливості дубляжу.

20. Найбільш поширені помилки в процесі дубляжу.

21. Робота актора над образом героя, текст якого він буде дублювати.

22. Як ви розумієте термін «діяти словом», або що таке «словесна дія»?

23. Назвіть комплекс основних вимог до сценічної мови.

24. Від яких факторів залежить характер та стиль сценічної мови?

25. Що являє собою акторська техніка словесної взаємодії за К. Станіславським?

26. Сценічна мова містить у собі комплекс фізичних та психологічних процесів. Яких?

27. Чи можна вважати правильною сценічною мовою мову, яка несе в собі інтонаційний або орфоепічний регіональний окрас?

28. Чи можна «діяти словом» без розвинутого мовного апарату?

29. Що мається на увазі, коли ми кажемо «мовний апарат»?

30. Від яких факторів залежить результат процесу дубляжу, які не пов'язані з акторською майстерністю?

31. Як недорозвиненість мовного та артикуляційного апарату заважає процесу сценічної дії?

32. Особливості дубляжу.

33. Майстри дубляжу.

34. Невідповідність акторської «мовної» манери актора, що дублює, «мовній» манері персонажа – брак в роботі над дублюванням фільму.

35. Які є вправи для постановки правильного дихання?

36. Які є вправи по вдосконаленню мовного апарату – губи, язик, гортань, резонатори?

37. Які є вправи на правильні артикуляцію та вимову?

38. Який взаємозв'язок між диханням і звуком?

39. Яка енергія потрібна для проголошення слова?

40. Яке має значення правильне поєднання голосових і приголосних?

41. Як відрізняється самопочуття до і після виконання фізичних вправ, націлених на підготовку до процесу дубляжу?

42. Яке значення резонаторів для здійснення словесної дії?

43. В чому причина скоромовлення?

44. Яка фізіологія поєднання енергетичного та звукового посилу?

45. Чому більшість людей ковтає кінцівки слів?

46. Яка фізіологія правильного звукового посилу?

47. Найбільш поширені помилки в процесі дубляжу.

48. Чому інтонування призводить до браку в роботі над дублюванням фільму?

49. Знані українські актори – високопрофесійні майстри дубляжу.

50. Відомі російські актори – майстри дубляжу.

51. Чим відрізняється робота в студії звукозапису від роботи на сцені?

52. Які є вправи з фізичної підготовки, необхідні актору для початку роботи над дубляжем?

53. Яку освіту повинен мати актор дубляжу?

54. Чи може бути перекладач-синхроніст актором дубляжу?

55. Відомий «Гоблін» - перекладач, автор тексту чи актор?

56. Чи можливо в процесі дубляжу використовувати слова та наголоси, притаманні певним місцевим диалектам?

57. Як впливає колір, яким викрашено стіни студії звукозапису на психічний стан актора?

58. В які кольори не можна красити стіни в студіях звукозапису?

59. Як ви вважаєте, якість дубляжу в Україні відповідає вимогам сучасності?

60. Які професійні вади актора дубляжу можуть негативно вплинути на кінцевий результат?

61. Проблеми та процес дубляжу В Україні.

62. Виконання практичного завдання.

Додаток 1.

Дубляж.

( Цикл лекцій)

Вступ.

Розвиток творчих здібностей майбутнього спеціаліста в галузі кіно-телемистецтва є сьогодні першочерговим завданням відповідної спеціальної освіти, адже залежно від того, наскільки буде реалізований творчий потенціал кожного спеціаліста у своїй професійній сфері, залежить прогрес країни і майбутнє Української держави в ХХІ столітті.

Актор – це яскрава особистість, індивідуальність, дійова особа кіно та телеекрану, яка є співтворцем кіно та телевізійних проектів, носієм і виразником його ідей, думок. Це професіонал, поведінка якого повинна бути свідомою, органічною, цілеспрямованою, виразною, енергетичною, артистичною, провідником цілісного задуму кінофільмів, серіалів та телепрограм різних жанрів.

Різноманітність творчих функцій актора, вимагає такого ж богатства творчих здібностей фахівця.

В умовах ринкової економіки – кіно, виробництво серіалів та телепрограм – це не тільки різновид мистецтва, а й великий та прибутковий бізнес. Рахуючи, що переважна більшість зазначеного кіно, відео, телепродукту іноземного виробництва, ця продукція вимагає якісного високохудожнього дублювання українською мовою. Таким чином, на сьогодні, однією з найзатребуваніших акторських спеціалізацій є мистецтво дублювання.

Сучасний актор повинен бути обізнаним з теорією дубляжу, володіти методом роботи над роллю, яку треба дублювати - (увага, уява, почуття правди і віри, органічна поведінка в студії, перед екраном), вмінням органічно діяти словом у різноманітних стилях та жанрах кіно - від авторського до сіткому.

Молоді актори та студенти з акторської спеціалізації, які хочуть опанувати майстерністю дублювання, повинні щоденно розвивати мовно-голосові навички, достатні для роботи над дублюванням при великих психофізичних навантаженнях; навчитися працювати з авторським текстом, - розуміти завдання, перспективу, логіку мови, відчувати інтонаційнині закони мови.

Вони повинні розвинути засоби художньо-образного мислення; конкретності акторського бачення; емоційно-образного рішення; акторської майстерності в цій галузі. Актор дублювання повинен оволодіти різноманітними методиками постановки правильного дихання, розвитку голосового діапазону, сили звучання, розвитку артикуляційного апарату, виправлення дефектів мови, говорів.

Локалізація фільму.

Локалізувати фільм, тобто донести до глядача сенс сказаного з екрану можна трьома способами: за допомогою субтитрів, закадрового перекладу або дублювання. Для неспеціаліста, слова «озвучення», «дублювання», «локалізація», «закадровий переклад» звучать як синоніми, без смислових відтінків. Однак, дубляж не треба плутати з озвучуванням і закадровим озвучуванням. З точки зору професіоналів, «закадр» (закадровий переклад) і «дубляж» - дві різні спеціальності, які далеко не кожен здатний поєднувати.

Дублювання (від слова дубль - подвійний) або коротко дубляж – це вид перекладу аудіовізуальних творів (фільмів, мультфільмів, телесеріалів), при якому здійснюється повна заміна іноземної мови акторів на іншу мову, з метою подальшої трансляції цього твору в країнах, що не говорять мовою оригіналу.

Дублювання дуже затратний процес. Англомовні кіноринки традиційно обходяться титрами (крім дитячих продуктів), що дубляж, що закадровий переклад там вважаються вчорашнім днем. Невеликі національні ринки обходяться найбільш дешевими варіантами локалізацій з іншої причини - там просто такі скромні збори, що немає сенсу фінансувати дубляж. Але майже всі великі неангломовні ринки (іноді в законодавчому порядку) віддають перевагу саме дубляжу, зокрема Франція, Німеччина, Італія, Японія, Китай, Іспанія. Особливо відрізняється Франція, там в дубляжі не гребують брати участь зірки першої величини, отримуючи відповідний гонорар і відсоток зі зборів.

Дубляж - найбільш трудомісткий і дорогий спосіб локалізації імпортних кіно та відеоматеріалів. На відміну від закадрового озвучення, при дублюванні повністю замінюється звукова доріжка з оригінальними голосами акторів і навіть, іноді, письмового тексту на екрані (особливо часто це робиться з газетними заголовками в кадрі і початковими титрами). При цьому голоси акторів озвучування, в теорії, підбираються максимально схожими на оригінал, крім того текст, в ідеалі, повинен повністю збігатися з іншомовною артикуляцією («потрапити до рота»), а його інтонації відповідати прототипу. З метою досягнення цього результату, літературний переклад всіх діалогів спочатку піддається обробці автором синхронного тексту, який потім віддається на відкуп режисерові дубляжу, завдання якого - змусити акторів звучати на відповідному художньому рівні.

Актор – головний суб*єкт процесу дубляжу

При зовнішній схожісті професій закадрового перекладача і актора дубляжу, між ними на практиці не так вже й багато спільного. У синхрон зазвичай йдуть професійні перекладачі, завдання яких - точна передача змісту. Голос при цьому не має особливого значення, адже глядач і так чує оригінальну доріжку. Для повного дубляжу потрібні актори з характерними голосами, які вміють грати інтонаціями і підлаштовуватися під роль. Тому беруть у дубляж далеко не всякого. В основному сюди йдуть театральні актори, для яких озвучка - не основна професія, а підробіток. Актор повинен придумати собі образ і дотримуватися його протягом багатьох годин запису. У дубляжі актор не може імпровізувати. Він зобов'язаний дотримуватися тексту, який написаний. Бувають маленькі вільності, якщо англійські фрази українською не «потрапляють в губи». Але це не імпровізація, не відхід від смислового навантаження.

За актором нерідко закріплюється певне амплуа. Одні вічно озвучують мудрих старців, інші - героїв-коханців, комусь дістаються одні лиходії, а комусь - комічні персонажі.

Є в звуковому цеху свої зірки. До них можна віднести українських акторів Богдана Ступку, Михайло Жоніна, Ніну Касторф, Ольгу Радчук, Станіслава Сланко, Олександра Безсмертного, Остапа Ступку, Юрія Борисьонка, російських акторів Олега Табакова, Олександра Цекало, Костянтина Хабенського, Ольгу Звєрєву, Маріану Шульц, Тетяну Шитову, Юрія Брежнєва, Ольгу Зубкову, Всеволода Кузнєцова, Петра Іващенко, Кирила Радциг, Володимира Тягічева, головного баса російського дубляжу - актора Рогволда Суховерко (театр «Современник»). Його глибоким, рокітливим голосом говорять російською Гендальф, Гегрід і безліч інших «бороданів». Не менш впізнаваний голос у Олександра Ленькова, амплуа якого - гноми, смішні піжони і розумні тварини. У телеглядачів його голос асоціюється зі Степаном Капустою з сатиричної передачі «Гасіть світло», а у геймерів - з гномами у «Warcraft 3».

За іноземними знаменитостями часто закріплюються відомі актори. Яскраві приклади радянського періоду: «зв'язка» Жан-Поль Бельмондо - Микола Караченцов і Луї де Фюнес - Володимир Кенігсон.

У наш час, наприклад, Джордж Клуні в російському прокаті. як правило, говорить голосом актора Володимира Віхрова, або Леонардо Ді Капріо - голосом актора «Великої різниці» Сергія Бурунова, Володимир Антонік - постійний «голос» Хьюго Вівінг, це його ми чуємо в «Матриці», «V означає Вендетта» і «Володарі кілець». А звичний голос Джекі Чана насправді належить Андрію Бархударову з театру «Ермітаж» (він же - Брейн з мультсеріалу «Пінк і Брейн»).

Телесеріали не настільки прибуткові, як велике кіно, тому на їх дубляжі часто економлять: один і той же актор озвучує декілька ролей. Любов Германова - постійний голос Дани Скаллі в російській версії «Секретні матеріали» - озвучила заодно і всіх інших жінок. До добре підібраного голосу глядачі звикають, і його зникнення стає неприємним сюрпризом. Взяти хоча б Бориса Бистрова, який озвучив Гомера Сімпсона і Бендера з «Футурами», а також багатьох героїв «Вавилона-5». Нові переклади «Сімпсонів» і «Вавилону» без його участі, м'яко кажучи, розчарували. До речі, Борис Бистров і сам чимось схожий на Гомера Сімпсона.

Процес дублювання.

Перш за все, робиться переклад до фільму, потім укладальник обробляє текст для того, щоб фрази збігалися по довжині з оригінальними і лягали на артикуляцію акторам. При якісно виконаній роботі створюється враження, що актори говорять і артикулюють мовою перекладу. Важливим чинником при цьому є потрапляння до змикання, тобто англійській «P» можуть відповідати українські Б, М, В, Ф або П. Іноді літукладчіку потрібен редактор-консультант, який перевіряє текст на наявність не тільки лексичних, а й фактичних помилок. Наприклад, у фільмах з виробничої або наукової тематики використовувалася складна термінологія, без знання якої перекладач ризикує не зрозуміти зміст фрази в цілому. Грамотний переклад повинен зберігати оригінальні жарти та каламбури, а вірші перекладати також віршами.

Потім проводиться кастинг на основні ролі. Тут, перш за все, враховується думка замовника. Найчастіше замовляє дубляж локальна компанія-прокатник, але деякі кінокомпанії, такі як «Фокс», «Парамаунт» або «Дісней» часто замовляють дубляж самостійно (у тому числі і для країн СНД) і для своїх фільмів вимагають записувати і висилати проби акторів. Для того, щоб актора дубляжу затвердили на роль, важливо щоб тембральне забарвлення його голосу відповідало тембру голосу оригінальному актора. Далеко не всі компанії-прокатники стежать за якістю дублювання, тому режисер може поставити актора на свій розсуд. Іноді замовник запрошує певного актора чи відому особистість для дубляжу. Так, наприклад, при дублюванні російською фільму «Мільйонер з трущоб» ведучого передачі «Хто хоче стати мільйонером?» дублював Дмитро Дібров, а для дубляжу англійської версії передачі «Top Gear» канал Discovery запросив ведучих російської версії. Взагалі в акторів дубляжу важлива наявність акторської освіти та досвіду роботи в кіно і театрі.

Слідуючий етап - безпосередньо процес запису акторів. Кожного актора записують окремо від інших, за декілька змін по 3-5 годин в залежності від обсягу роботи. Дуже важливо, щоб на виході акторська робота в дубляжі вийшла еквівалентна оригіналу. Процес дубляжу триває в середньому один-два тижні, проте замовники дубляжу, з метою економії, часто обмежують студійні годинни, зводячи процес дублювання навіть до одного дня. Найчастіше це стосується теледубляжей.

Далі - технічна сторона процесу - робота звукорежисера і перезапис.

Особливості процесу дубляжу.

При підборі акторів для дублювання враховується оригінальний голос, темперамент персонажа і голосовий вік. Однак остаточне рішення приймає компанія-прокатник, і її вибір може бути не очевидним.

При дублюванні потрібне спеціальне укладання тексту і обробка перекладу, щоб українська мова максимально збігалася з артикуляцією та мімікою акторів на екрані.

Кожного актора має озвучувати (говорити за нього) інша людина (Тим не менше, кількох персонажів може професійно озвучувати один актор-дублер, іноді цей факт можуть впізнати тільки фахівці).

Важливим елементом дубльованого кінофільму є відповідність звучання голосу акустичним умовам. Наприклад, якщо актор стоїть у ванній кімнаті, голос дублера також повинен звучати з невеликим відлунням.

Закадрову мова та інші шуми також записують окремо, на професійному сленгу такий звук називається «гур-гур».

Поширені помилки в процесі дубляжу.

По-справжньому якісний дубляж зустрічається вкрай рідко.

Причини помилок в процесі дубляжу:

часто перекладачі вважають, що вони краще за автора знають, що той хотів сказати, результат - відповідний;

часто прагнення збігтися з артикуляцією призводить до того, що навіть адекватний переклад перетворюється у смислову нісенітницю - в інших мовах банально інша щільність мови; середнє слово англійської коротше українського - доводиться прибирати слова; середнє слово німецькою довше за українське - доводиться нести відсебеньки; італійська, іспанська і фінська схожі на кулеметну чергу - по-українськи так взагалі не поговориш, виходить каша; непотрібне інтонування: коли на озвучку дають мало грошей і ще менше часу, акторам просто ніколи витрачати на кожну репліку по двадцять дублів, виходить «бу-бу-бу-бу», оскільки ми інтонаційно говоримо інакше;

підбір голосів: іноді голос вибирається ну зовсім несхожий, іноді актор-прототип такий популярний, що в нього вже є в кожній великій студії дублеру, до якого всі звикли і його заміна відразу ріже вухо, навіть якщо тембр і вік схожі. Плюс, у нас ще з радянських часів збереглася школа "дітей озвучує товста тітонька ", що іноді дратує просто невимовно;

голос за кадром: часто в одній студії є всього один товариш, зазвичай чоловік з баритоном, який читає титри, які було лінь локалізувати безпосередньо в картинці. Доводиться читати вголос те, що для прочитання взагалі не призначено. Не дивно, що надривний голос за кадром в кінці кінців дратує глядача.

Окрема історія - нині модні т.зв. гест-стар дубляжі, у яких замість звичних акторів дубляжу звуть спеціально запрошених просто акторів, або шоу-менів, або зірочок різної величини, або світських левиць. Підсумок буває різний - від повного неприйняття до повного ж захоплення, тому що ось чого дубляжу не вистачає точно - це меншої знеособленості, більшої харизми та енергетики.

Пропоновані обставини

Головні пропоновані обставини, які повинен враховувати актор під час роботи над дублюванням – це жанр екранного твору, вказівки режисера дубляжу, характерні риси персонажу, тембр, інтонації, артикуляційні особливості виконавця екранного образу.

Сценічне мовлення — це не спонтанне, а, навпаки, — підготовлене мовлення. Живим словом актор створює мовну характеристику персонажа, передає його почуття, внутрішній стан. Різні пропоновані обставини, темпоритм ролі, тощо зумовлюють і акторську вимову. На сцені природно співіснують різні функціональні стилі усної мови — діловий, художній і розмовний. Умови функціонування мови в театрі та кіно настільки підпорядковані вимогам сценічної практики, що варто говорити про своєрідний, окремий сценічний стиль мовлення.

На специфіку існування кількох варіантів зразкової вимови на сцені вказував у праці «Русское сценическое произношение» (М., 1948, с. 27) Г. Винокур: «Навіть зразкова вимова не може бути завжди абсолютно однаковою. Характер втілюваного образу, тема того, про що говориться, темп мовлення, той чи інший ступінь схвильованості мовця — все це може створювати у взірцевій вимові допустимі варіанти, невідомі, наприклад, вимові кафедрально-академічній».

Але про варіантну вимову можна говорити тільки тоді, коли вона не суперечить структурно-системним особливостям літературної мови, коли вона спирається на ці особливості. Там, де порушуються ланки системи, маємо справу із звичайними помилками, із відхиленнями від усталених літературних норм вимови.

Володіння сценічною мовою – основний чинник для роботи актора в галузі дубляжу.

Сценічна мова є одним з основних професійних засобів виразності актора. Недарма вона входить в основний курс навчання акторській майстерності. Комплекс навчання передбачає перехід від побутової, спрощеної мови, властивої більшості людей, до виразного яскравого сценічного звучання голосу актора. Навчання сценічної мови нерозривно пов'язане з формуванням пластичної волі, розвитком еластичності й рухливості дихального та голосового апарату, удосконалюванням мовного слуху, постановкою голосу, і т.д. і т.п.

В комплекс основних вимог до сценічної мови, крім бездоганної дикції, входять: м'язова воля й активність гортані; підвищена витривалість голосу, що дає можливість зберігати виразність і звучність при самих різних психофізичних навантаженнях; благозвучність тембрової системи й темброва рухливість, що обумовлюють уміння використати широку гаму обертонів; властивість бути добре чутним у залах для глядачів будь-яких розмірів і переборювати складні акустичні умови; обсяг звуковисотного діапазону; глибина й об'ємність голосу, і т.д. При цьому наявність загальних вимог і системного підходу до навчання в обов'язковому порядку сполучається з пошуком і розвитком індивідуальних голосових особливостей кожного з майбутніх акторів, що не суперечать його психофізичним даним, а навпроти, проясняють і збагачують його природу. Інший раз на пошуки власної голосової індивідуальності в актора йде надзвичайно багато часу. Так, яскрава індивідуальність хриплуватого, як би зірваного, голосу В.Висоцького, яка дозволяє впізнати його з першого слова, виробилася далеко не відразу. У фільмі «Стряпуха» (1965) молодий актор В. Висоцький розмовляє (та й співає) ще трохи усередненим тембром.

Правильне дихання – основа мовної дії під час дубляжу

Правильне дихання вимагає від актора особливої уваги. Коли ми говоримо, ми вдихаємо швидше, а видихаем повільніше, ніж при мовчанні. Кожне видихання – це певна пауза, якане може бути зроблена довільно на якому завгодно місці, але допускається лише там, де це дозволяє поєднання слів. Завдяки цим пауз, тобто своєчасним перерв, досягається і ясність мови, так як окремі частини її розчленовуються належним чином. Основне правило полягає в тому, що дихання не повинно бути чутним. Початківці актори часто порушують це правило. Це відбувається тому, що вони вдихають занадто мало повітря. Якщо в кінці довгого монологу повітря не вистачає, то останні слова речення вимовляються тихо і неясно або ж настає потреба у важкому і гучному вдосі. Слід робити вдихання завжди, коли це допускає мова, і запас повітря ніколи не повинен бути доведений до кінця. Потрібно привчитися вдихати повітря тоді, коли за змістом можна зробити паузу, а не тоді, коли до цього примушує необхідність.

Досвідчений актор говорить повним, здатним до модуляції (модуляція - перехід з одного тону в інший) голосом. Він вживає при цьому постійно повітря. Але він володіє процесом дихання. Ясно, що під час дубляжу необхідно багато повітря; з цієї причини актор повинен підвищити працездатність своїх легень не тільки кількісно, але і якісно. Акторові, адже, доводиться дотримуватися під час дубляжуі багатьох тонкощів, він повинен регулювати витрачання повітря, починаючи від піано до фортіссімо, йому доводиться робити паузи, які повинні підкреслити значення його слів, і т.д.

Підготовка дихального та вестибуляторного апарату до процесу дубляжу

Щоб зміцнити легені і навчитися правильно дихати, слід проробляти спеціальні вправи з дихальної гімнастики.

Органом дихання є легені. Вони за допомогою дихального горла перебувають у зв'язку із зовнішнім світом. Легені складаються з двох частин: правого і лівого крила.

Вони поставлені своєю основою на діафрагму (Діафрагма - грудобрюшная перешкода).

Дихання призводить до змінного звуження і розсширення грудної клітини.

Настільки ж важливим фактором є діафрагма. Діафрагма в спокійному стані вдається в грудну клітку, як купол. Тепер ясно, що, коли грудна клітка починає розширюватися, звід вирівнюється. Органи порожнини живота більше відступають назад в живіт, і він піднімається. Зворотне явище буває при видиханні.

Актор повинен піддавати свої легені щоденної вентиляції, оскільки правильне дихання можливе тільки при цілком здорових легенях та грає в акторському мистецтві величезну роль.

Дихальна гімнастика вимагає для своїх вправ приміщення з можливо чистим повітрям нормальної температури. Вправи необхідно робити кожного дня зранку.

1) Одностороннє дихання через ніс. Закрийте вказівним пальцем правої руки праву ніздрю і з шумом глибоко втягуйте повітря лівою ніздрею. Затримайте на деякий час повітря в легенях, а потім випустіть його з шумом.

2) Двостороннє дихання через ніс.

3) Всмоктуюче дихання ротом. Покладіть руки на нижні ребра, щоб самому відчувати, як піднімаються ребра. Потім складіть губи, як би для вимови літери У та втягуйте повітря повільно і рівномірно при чутному всмоктуючому шумі. Рахуйте при цьому в думках до 6. Після короткого затримання, випускайте повітря з шиплячим звуком Ш.

4) Шипляче вдихання ротом. Кладіть долоні, як при попередній вправі на нижні ребра. Тепер міцно стисніть зуби і приготуйте їх до того, щоб через їх щілини повільно і рівномірно виходило повітря, виробляючи шиплячий звук. При цьому уникайте піднімати плечі і спостерігайте, щоб живіт поступово втягувався. Через це звід діафрагми піднімається в грудну порожнину. Таким чином, більша частина повітря буде витіснена з легенів. Тепер вдихайте через рот, по можливості, швидше.

5) Затримання дихання. Після всмоктуючого вдихання через рот затримайте дихання, рахуючи спочатку до 5, потім до 8, 10, 15. Як тільки порахували до одного з наведених чисел, то випускайте повітря, виробляючи шиплячий звук.

6) Дихання через рот. Складіть дугою нижню губу трохи над нижнім рядом зубів і втягуйте сильно повітря між обома губами так, щоб воно билося об передє небо, а потім знову випустіть його. Це вдихання і видихання проводиться кілька разів.