Модульна зі сцен. мови №11

Питання:

1. Володіння сценічною мовою – один з основних чинників професійних засобів виразності актора.

2. Правильне дихання – основа сценічного мовлення.

3. Вільне володіння мовним та артикуляційним апаратом

4. Мовний апарат і слово.

5. Підготовка дихального та вестибуляторного апарату до процесу сценічного мовлення.

6. Підготовка м*язів, резонаторів до процесу сценічного мовлення.

7. Підготовка мовного та артикуляційного апарату до процесу сценічного мовлення.

8. Опанування правильною орфоепією та літературною вимовою – необхідна складова професійної підготовки актора.

9. Які є вправи для постановки правильного дихання?

10. Які є вправи по вдосконаленню мовного апарату – губи, язик, гортань, резонатори?

11. Які є вправи на правильні артикуляцію та вимову?

12. Який взаємозв*язок між диханням і звуком?

13. Яке значення резонаторів для здійснення словесної дії?

14. Яка фізіологія поєднання енергетичного та звукового посилу?

15. К. Станіславський про мовну техніку актора.

16. Як ви розумієте термін «діяти словом», або що таке «словесна дія»?

17. Назвіть  комплекс  основних  вимог  до  сценічної мови.

18. Чи можна вважати правильною сценічною мовою мову, яка несе в собі інтонаційний або орфоепічний регіональний окрас?

19. Чи можна «діяти словом» без розвинутого мовного апарату?

20. Що мається на увазі, коли ми кажемо «мовний апарат»?

Модульна зі сцен. мови №12

Питання:

1. Які є вправи для постановки правильного дихання?

2. Які є вправи по вдосконаленню мовного апарату – губи, язик, гортань, резонатори?

3. Які є вправи на правильні артикуляцію та вимову?

4. Який взаємозв*язок між диханням і звуком?

5. Яка енергія потрібна для проголошення слова?

6. Яке має значення правильне поєднання голосових і приголосних?

7. Яке значення резонаторів для здійснення словесної дії?

8. В чому причина скоромовлення?

9. Яка фізіологія поєднання енергетичного та звукового посилу?

10. Що являє собою акторська техніка словесної взаємодії за К. Станіславським?

11. Сценічна мова містить у собі комплекс фізичних та психологічних процесів. Яких?

12. Що мається на увазі, коли ми кажемо «мовний апарат»?

13. Як недоразвиненість мовного та артикуляційного апарату заважає процесу сценічної дії?

14. Чому більшість людей неправильно дихає?

15. Як неправильне дихання заважає процесу сценічної дії?

16. Яка фізіологія правильного дихання?

17. Чому більшість людей ковтає кінцівки слів?

18. Яка фізіологія правильного звукового посилу?

19. Яка недоразвиненість мовного та артикуляційного апарату заважає процесу сценічної дії?

20. Чи можливо в процесі сценічного та екранного мовлення використовувати слова та наголоси, притаманні певним місцевим діалектам?

Питання до заліку:

1. Володіння сценічною мовою – один з основних чинників професійних засобів виразності актора.

2. Правильне дихання – основа сценічного мовлення.

3. Вільне володіння мовним та артикуляційним апаратом

4. Мовний апарат і слово.

5. Підготовка дихального та вестибуляторного апарату до процесу сценічного мовлення.

6. Підготовка м*язів, резонаторів до процесу сценічного мовлення.

7. Підготовка мовного та артикуляційного апарату до процесу сценічного мовлення.

8. Опанування правильною орфоепією та літературною вимовою – необхідна складова професійної підготовки актора.

9. Які є вправи для постановки правильного дихання?

10. Які є вправи по вдосконаленню мовного апарату – губи, язик, гортань, резонатори?

11. Які є вправи на правильні артикуляцію та вимову?

12. Який взаємозв*язок між диханням і звуком?

13. Яке значення резонаторів для здійснення словесної дії?

14. Яка фізіологія поєднання енергетичного та звукового посилу?

15. К. Станіславський про мовну техніку актора.

16. Як ви розумієте термін «діяти словом», або що таке «словесна дія»?

17. Назвіть комплекс основних вимог до сценічної мови.

18. Чи можна вважати правильною сценічною мовою мову, яка несе в собі інтонаційний або орфоепічний регіональний окрас?

19. Чи можна «діяти словом» без розвинутого мовного апарату?

20. Що мається на увазі, коли ми кажемо «мовний апарат»?

21. Які є вправи для постановки правильного дихання?

22. Які є вправи по вдосконаленню мовного апарату – губи, язик, гортань, резонатори?

23. Які є вправи на правильні артикуляцію та вимову?

24. Який взаємозв*язок між диханням і звуком?

25. Яка енергія потрібна для проголошення слова?

26. Яке має значення правильне поєднання голосових і приголосних?

27. Яке значення резонаторів для здійснення словесної дії?

28. Яка фізіологія поєднання енергетичного та звукового посилу?

29. Від яких факторів залежить характер та стиль сценічної мови?

30. Що являє собою акторська техніка словесної взаємодії за К. Станіславським?

31. Сценічна мова містить у собі комплекс фізичних та психологічних процесів. Яких?

32. Що мається на увазі, коли ми кажемо «мовний апарат»?

33. Як недорозвиненість мовного та артикуляційного апарату заважає процесу сценічної дії?

34. Чому більшість людей неправильно дихає?

35. Як неправильне дихання заважає процесу сценічної дії?

36. Яка фізіологія правильного дихання?

37. Яка недоразвиненість мовного та артикуляційного апарату заважає процесу сценічної дії?

38. Яка фізіологія правильного звукового посилу?

39. Які є вправи з фізичної підготовки, необхідні актору для початку роботи?

40. Чи можливо в процесі сценічного та екранного мовлення використовувати слова та наголоси, притаманні певним місцевим діалектам?

Правильне дихання – основа сценічного мовлення.

Правильне дихання вимагає від актора особливої ​​уваги. Коли ми говоримо, ми вдихаємо швидше, а видихаем повільніше, ніж при мовчанні. Кожне видихання – це певна пауза, якане може бути зроблена довільно на якому завгодно місці, але допускається лише там, де це дозволяє поєднання слів. Завдяки цим пауз, тобто своєчасним перерв, досягається і ясність мови, так як окремі частини її розчленовуються належним чином. Основне правило полягає в тому, що дихання не повинно бути чутним. Початківці актори часто порушують це правило. Це відбувається тому, що вони вдихають занадто мало повітря. Якщо в кінці довгого монологу повітря не вистачає, то останні слова речення вимовляються тихо і неясно або ж настає потреба у важкому і гучному вдосі. Слід робити вдихання завжди, коли це допускає мова, і запас повітря ніколи не повинен бути доведений до кінця. Потрібно привчитися вдихати повітря тоді, коли за змістом можна зробити паузу, а не тоді, коли до цього примушує необхідність.

Досвідчений актор говорить повним, здатним до модуляції (модуляція - перехід з одного тону в інший) голосом. Він вживає при цьому постійно повітря. Але він володіє процесом дихання. Ясно, що під час дубляжу необхідно багато повітря; з цієї причини актор повинен підвищити працездатність своїх легень не тільки кількісно, ​​але і якісно. Акторові, адже, доводиться дотримуватися під час дубляжуі багатьох тонкощів, він повинен регулювати витрачання повітря, починаючи від піано до фортіссімо, йому доводиться робити паузи, які повинні підкреслити значення його слів, і т.д.

Вільне володіння мовним та артикуляційним апаратом

Нерідко чуємо виразну вимову ненаголошених звуків е та и, що, очевидно, можна пояснити намаганням якомога чіткіше відтворити зі сцени фонетичний зміст слова. Відомо, що ступінь наближення ненаголошеного є до и та ненаголошеного и до е не в усіх позиціях слова однаковий. Він залежить від темпу вимови, від характеру логічного та емоційного виділення складів і слів у цілому. І тому чітка вимова голосних е та и в ненаголошеиій позиції може бути оцінена як варіантна літературна сценічна вимова, наприклад: бачиш, передав, пишатися; весні, живеш, перелякався, рибалку; великий, легких, листа, мистецтва, перекладачка; збирати, одинадцять, перетворився, плети, починаю; забирай, перешкоди, принесете, тягнеш.

Інша річ акання, яке нерідко спостерігається в акторському мовленні. Найчастіше ця помилка трапляється в акторів, родом з Чернігівської та Полтавської областей: без агля́дки, бая́лася, вади́в, друка́ркаю, задаво́лений, касмона́втів, падря́пав; вана́, кали́, каме́дія, каха́ння, магла́, молада́, неспаді́вано, табі́.

Часом плутають у вимові и та і, що взагалі характерно для південно-західної діалектної практики. Так, часто чуємо: вин, мотоциклиста, настильки, пациєнтів, призвища, религійна; трагично, цивилізованими; педагогичні, психика, працивники, у тим.

Поширена в усному мовленні помилка в слові інтелегентний проникає в кіно та на театральну сцену .

Наголошений звук е у вимові акторів часто широкий, відкритий і довгий, що теж становить відхилення від літературної норми: пе:нсію, клей