Відмінності в типах темпераменту за у. Шелдоном

Типи темпераменту
Вісцеротонік	Соматотонік	Церебротонік
Розслаблена постава і рухи	Впевненість в поставі і рухах	Не поспішність в рухах, скованість постави
Любов до комфорту	Схильність до фізичної діяльності	Надмірна фізична активність
Повільна реакція	Енергійність	Підвищена швидкість реакції
Жадоба до їди	Потреба в рухах і задоволення в них	Схильність до самотності
Соціалізація потреби в їжі	Потреба в домінуванні	Схильність до роздумів, виключна увага
Насолода від процесу травлення	Схильність до ризику в грі	Скритність почуттів, емоційна заторможеність
Любов до компаній і посиденьок в колі друзів	Рішучі манери	Самоконтроль міміки
Любов до суспільного життя (соціофілія)	Хоробрість	Страх перед суспільними контактами (соціофобія)
Привітність зі всіма	Сильна агресивність	Заторможеність у спілкуванні
Жадоба любові і підтримки довколишніх	Психологічна нечутливість	Уникання стандартних дій
Орієнтація на інших	Страх замкнутого простору (клаустрофобія)	Страх відкритого простору (агорафобія)
Емоційно рівний	Відсутність співчуття	Непередбачуваність установок і поведінки
Терплячий	Важко говорити тихо	Тихий голос, уникання шуму
Спокійна задоволеність	Значна витривалість до болю	Надмірна чутливість до болю
Хороший сон	Шумна поведінка	Поганий сон, хронічна втома
Відсутність „спалаху” емоцій і вчинків	Зовнішній вигляд відповідає старшому вікові	Юнацька рухливість
М’ягкість, легкість у спілкуванні і виразі почуттів	Об’єктивне і широке мислення, спрямоване назовні , самовпевненість	Концентроване, приховане і суб’єктивне мислення
Жадоба до спілкування і розслаблення під впливом алкоголю	Агресивність під впливом алкоголю	Стійкість до дій алкоголю
Потреба в людях у важку хвилину	Потреба в діях у важку хвилину	Потреба в самотності у важку хвилину
Орієнтація на дітей і сім’ю	Орієнтація на заняття юнацького віку	Орієнтація на старший вік

В сучасній психології більшість конституційних концепцій критикуються через недооцінку в них ролі середовища і соціальних умов у формуванні психічних властивостей людини. Більшої уваги заслуговують концепції, що базуються на особливостях функціонування ц.н.с., що виконує домінуючу роль в організму. Теорія зв’язку загальних властивостей нервових процесів з типами темпераменту запропонована І.П. Павловим і отримала розвиток і експериментальне підтвердження в працях послідовників.

Завдяки дослідженням Павлова в вітчизняній психології склалась уява про темперамент, як про властивість особистості , що в значній мірі зумовлена вродженими характеристиками людини.

Найбільший вклад в розвиток теорії темпераменту в вітчизняній психології Б.М. Теплова. Його праці щодо властивостей темпераменту, визначили не тільки сучасний погляд на проблему темпераменту, але і стали основою для розробки подальших експериментальних досліджень. Теплов відніс до властивостей темпераменту стійкі психічні властивості, що характеризують динаміку психічної діяльності. Індивідуальні особливості темпераменту він пояснив різним рівнем розвитку тих чи інших властивостей темпераменту. До найбільш значимих властивостей темпераменту віднесені наступні:

1. емоційна збутливість – здатність реагувати на дуже слабкі зовнішні і внутрішні впливи;

2. Збудливість уваги – властивість темпераменту, що зумовлює функцію пристосування психіки, яка заключається в здатності помічати досить малі зміни інтенсивності подразника;

3. сила емоцій – „енергія діяльності”. Зараз цю властивість називають інтенсивністю і модальністю емоційних проявів;

4. тривожність – емоційна збудливість в ситуації загрози;

5. реактивність мимовільних рухів – збільшення інтенсивності пристосування до ситуацій, подразників, що діють в даний момент;

6. активність вольової цілеспрямованої діяльності – підвищення активності пристосування шляхом перетворення ситуації у відповідність з метою;

7. пластичність – ригідність – пристосування до умов діяльності, що змінюються;

8. резистентність – здатність чинити опір внутрішнім і зовнішнім умовам, що послаблюють чи гальмують діяльність;

9. суб’єктивізація – підсилення ступеня опосередкування діяльності суб’єктивними образами і поняттями.

Із приведених вище характеристик властивостей темпераменту, що запропоновані Тепловим, слід зробити висновки:

• властивості темпераменту проявляються в динаміці психічних процесів і активності особистості;

• темперамент тісно пов’язаний з діяльністю.

Психофізіолог В.М. Русалов на основі концепції властивостей нервової системи запропонував в кінці 1980 р.р. своє трактування властивостей темпераменту. Русалов, виходячи з теорії функціональної системи П.К. Анохіна, що включає 4 блоки – зберігання, циркулювання, переробки інформації і програмування (прийняття рішень), виконання і зворотного зв’язку виділив 4 властивості темпераменту що відповідають за ступінь напруженої взаємодії організму з середовищем: легкість переключення з однієї програми поведінки на іншу;швидкість виконання програми поведінки; чутливість; неспівпадіння реального результату з бажаним.

Відповідно до цього, традиційна оцінка темпераменту психофізіологами змінилася: замість двох параметрів – активності і чутливості введено ще два компоненти – ергічність (витривалість), ластичність, швидкість і емоційність. Всі ці компоненти, за Русаловим, біологічно і генетично зумовлені.

З точки зору цієї концепції темперамент – психобіологічна категорія – його властивості не є повністю вродженими, також повністю залежними від середовища. Вони являють собою „системне поєднання” генетично заданих індивідуальних біологічних властивостей людини, які „включаючись в різні види діяльності” поступово трансформуються і утворюють незалежно від змісту самої діяльності узагальнену, якісно нову, стійку систему інваріативних властивостей.

У відповідності з двома основними видами діяльності людини – предметною діяльністю і спілкуванням – кожна властивість темпераменту повинна розглядатися окремо, оскільки припускається, що в різних видах діяльності вона проявляється по-різному. Так, психологічною характеристикою темпераменту за Русаловим, є не самі властивості нервової системи, чи їх поєднання, а типові особливості протікання психічних процесів і поведінки, яку вони породжують. Так, активність, як властивість темпераменту, в пізнавальних психічних процесах проявляється в тому, наскільки людина в стані сконцентруватися на певному об’єкті. Темп проявляється в тому, наскільки швидко протікають відповідні психічні процеси.

Збудливість, заторможеність, здатність до переключення характеризують швидкість виникнення і припинення того чи іншого пізнавального процесу. Так, деякі люди повільно включаються в інтелектуальну діяльність чи переключаються з однієї теми на іншу. Другі – швидко запам’ятовують інформацію.