6. Складання балансу матеріально-технічного забезпечення.

Організаційне і методичне керівництво розробкою плану здійснює служба постачання. Вона забезпечує необхідними формами документації, інструкціями по проведенню розрахунків і заповненню форм, безпосередньо розраховує потребу в сировині і матеріалах для основного виробництва, розробляє норми виробничих запасів, отримує і перевіряє розрахунки потреби і заяви на матеріали інших підрозділів, складає зведені заяви на матеріали по підприємству, організовує захист заяв у відповідних планових і постачальницько-збутових органах.

Вихідним етапом планування матеріально-технічного постачання є визначення потреби в сировині, матеріалах, паливі, енергії, обладнанні і інших засобах виробництва на різні цілі (основне виробництво, нова техніка, ремонтно-експлуатаційні цілі тощо).

В загальній потребі в матеріальних запасах найбільшу частину на підприємствах оброблювальної промисловості займає потреба в матеріалах на випуск продукції. Ця потреба розраховується різними методами, з яких найбільш широко використовуються методи прямого рахунку, які базуються на прогресивних нормах витрат матеріалів і обґрунтованих планах виробництва продукції. До методів прямого рахунку відносять подетальний, по виробах, по аналогії, по типових представниках.

При подетальному методі потреба в матеріалах визначається як добуток норми витрат матеріалів на деталь і кількості запланованих до виробництва деталей [3].

При методі планування по виробах потреба в матеріалах для основного виробництва розраховується множенням норм витрат матеріалу на виріб на виробничу програму виробів

ім=£#.іі*(Зі (і.5)

¡'=1

де, Н|і - норма витрат матеріалу ]-ої назви на виробництво одиниці і-го виду виробів;

(Зі - виробнича програма і-го виду виробів;

п - кількість видів виробів, на які витрачається матеріал ]-ої номенклатурної групи.

По аналогії потреба в матеріалах планується на основі норм витрат на аналогічні вироби. Використовується при виробництві нових виробів.

Метод розрахунку потреби по типових представниках застосовується при великій різновидності однотипних виробів і плануванні виробничої програми в груповому асортименті. В цьому випадку використовується типовий виріб представник, і норма витрат матеріалів на виготовлення його близька до норм витрат всієї групи виробів. Потреба в матеріалах розраховується множенням норми витрат на типовий виріб на загальну програму виробництва продукції даної групи.

Визначення потреби в допоміжних матеріалах здійснюється виходячи з встановлених норм витрат матеріалів на одиницю продукції або на відповідний об'єм робіт в плановому періоді (для мастильних матеріалів -верстато-година або верстато-зміна роботи даного виду обладнання, для фарби - одиниця поверхні виробів, що фарбуються).

Потреба в різних видах палива визначається для технологічних цілей, для отеплення, для енергетичних цілей, транспорту.

Потреба в паливі для технологічних цілей визначається тими ж методами, що і основні матеріали. Норма витрат палива на одиницю продукції, що випускається помножити на кількість цієї продукції, що підлягає випуску в плановому періоді.

Потреба в паливі на енергетичні цілі (виробітку пару, електроенергії та інше) визначається шляхом підрахунку кількості цих видів енергії і норми витрат умовного палива, що є необхідним для виробітки одиниці того чи іншого виду енергії. Умовне паливо переводиться в натуральне в залежності від встановлених паливних режимів роботи агрегатів.

Потреба в паливі для опалювальних цілей визначається шляхом підрахунку параметрів внутрішньої та зовнішньої температури повітря, довжини (тривалості) опалювального сезону та діючих норм витрат палива для різних видів приміщень.

Розрахунок потреби в тарі проводиться виходячи з кількості продукції, що підлягає упаковці, та норми витрат матеріалів на одиницю тари.

Забезпечення машинобудівного підприємства інструментом має велике

значення. На машинобудівних підприємствах питома вага його досягає 10% в собівартості продукції. Визначення потреби в різних типорозмірах інструмента проводиться на основі карт технологічного процесу по всім етапам виробничого процесу виготовлення виробу (деталі). Для того щоб визначити потребу в ріжучому інструменті на плановий період, необхідно знати термін служби кожного виду інструмента. Встановивши з карт технологічного процесу норму машинного часу роботи інструментом і знаючи термін служби кожного виду інструмента, легко визначити потребу у ньому. Потреба у вимірювальному інструменті визначається на основі розрахунків і дослідним шляхом. Витрата і термін служби того чи іншого вимірювального інструменту залежить від характеру інструмента, його призначення і кількості промірів, які можуть бути виконані даним інструментом до граничного зносу.

Після визначення потреби в матеріальних запасах планують її забезпечення. При виконанні цієї роботи використовується різна інформація: дані про залишки матеріальних цінностей, про наявність надлишкових і невикористаних матеріалів, дані про реалізацію плану забезпечення за звітний період. На основі даних планової потреби і встановлених джерел її покриття складають річні заяви по кожній номенклатурній групі виробів, в

Яких вказується потреба їх на плановий рік, в тому числі по напрямках використаня.

В завершеному вигляді план внутрізаводського забезпечення представляє собою розгорнутий баланс, в якому відображається вся потреба в матеріальних запасах по напрямках використання і джерела їх покриття. Баланс розробляється в натуральному і в вартісному виразі [6].