1.2. Причини формування матеріальних запасів

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні запаси (сировину, матеріали, паливо енергію). Вони у процесі виробництва перетворюються у продукцію (послуги) і повинні постійно поповнюватися. Для цього організовується матеріально-технічне забезпечення, яке представляє собою процес отримання і постачання підприємству засобів і предметів праці в обумовлені терміни і потрібній кількості, яка забезпечує його виробничу діяльність. При цьому постачання матеріально-технічних запасів повинно бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами.

Матеріально-технічні запаси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками виступають безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Купівля матеріально-технічні запасів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв'язками, має ті переваги, що у цьому випадку можуть бути оперативно враховані спеціальні вимоги покупця до продукції, конкретні побажання щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв'язками поставляються передусім ті матеріально-технічні запаси, які потрібні постійно і у великій кількості, а також вироби та індивідуальне замовлення, складне устаткування. Вся номенклатура складає іноді десятки тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими зв'язками. Ті запаси, які потрібні у невеликій кількості, періодично або нерегулярно економніше буває купувати у посередників - оптових фірм і магазинах. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу і територіально розміщуються у районі розташування підприємств і організацій споживачів.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умов масового і серійного виробництва, коли існує постійна потреба в одних і тих же матеріалах у великій кількості. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних запасів і нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна і удосконалення технологічних систем, будівництво). Може настати потреба заміни окремих постачальників, розширення їх кола. Тому важливою є проблема вибору постачальників.

При виборі постачальників матеріально-технічних запасів враховувати ряд факторів, у тому числі: відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємства у матеріалах, їх якість і ціну, репутацію постачальника, його територіальну віддаленість і оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Зазначені характеристики постачальників ретельно аналізуються і вибирається той партнер, який забезпечує найкращі умови постачання з мінімальними витратами.

Між постачальником і споживачем матеріально-технічних запасів заключається договір, що регламентує усі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору. Матеріально-технічні запаси поступають на склад підприємства, з якого у подальшому подаються в цехи і на робочі місця [8].

Забезпечення матеріалами робочих місць є регулярним і вважається завершальним етапом матеріально-технічного забезпечення. Воно здійснюється за певною системою. Для кожного цеху чи іншого підрозділу службою матеріально-технічного забезпечення встановлюється ліміт витрат матеріалів на підставі норм витрат матеріалів на підставі норм витрат і планового обсягу робіт. В межах ліміту матеріали видаються зі складу цехам.

Залежно від типу виробництва застосовуються різні системи лімітування і забезпечення цехів матеріалами. На підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва поширена децентралізована (пасивна) система живлення цехів матеріалами. Склад видає матеріали на підставі разових вимог цехів, які самостійно їх одержують і транспортують. За умов масового і велико серійного виробництва із стабільною номенклатурою продукції і ритмічним споживанням матеріалів застосовується централізована (активна) система забезпечення робочих місць. Склад доставляє матеріали в цех безпосередньо на робочі місця у потрібній кількості й у належний час згідно з календарним графіком в межах встановленого ліміту. Централізована система дозволяє ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби, легше механізувати і автоматизувати транспортно-складські операції.

Вищої форми набуває централізоване живлення цехів і робочих місць матеріалами за умов інтегрованої системи виробництва і постачання „точно за часом" (японський варіант „кабан"), коли всі процеси і їх забезпечення здійснюються згідно з чітким календарним графіком. В єдиний графік роботи включаються також постачальники і забезпечують виробничий процес часто безпосередньо „з коліс", зводячи запаси матеріалів масового споживання до мінімуму.

В зміст планування матеріально-технічного забезпечення входить:

• виявлення потреби в матеріалах, обладнанні, паливі, енергії на базі встановлених прогресивних норм їх витрат;

• визначення запасів всіх товарно-матеріальних цінностей на плановий період;

• планування реалізації відходів і надлишків матеріалів, обладнання;

• облік, контроль і аналіз виконання планів забезпечення;

поточне регулювання постачання виробничих підрозділів підприємства, що забезпечують ритмічну їх роботу.

Розробка плану матеріально-технічного постачання підприємства здійснюється в такій послідовності:

1. підготовча робота;

2. розрахунок потреби в матеріальних запасах;

3. розробка норм і виробничих запасів;

4. визначення джерел забезпечення потреби в матеріалах;

5. складання заяв на матеріали;