Порядок укладання шлюбу.

Особи, які мають намір укласти шлюб повинні подати заяву до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Така заява подається за один місяць до безпосередньої реєстрації до державного органу РАЦСу жінкою та чоловіком особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини подати заяву про реєстрацію актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представників мають бути нотаріально засвідченими. За згодою сторін визначається час і форма укладання шлюбу (реєстрація шлюбу у святковій і несвятковій обстановці, вибір здійснюється тільки нареченим та нареченою). При поданні заяви подається пакет документів (паспорт, посвідчення особи офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців понадстрокової служби, військовий квиток військовослужбовців строкової служби і військових будівельників). Після прийняття заяви органом РАЦСу особам, що мають намір вступити до шлюбу роз’ясняють всі права і обов’язки як майбутньому подружжю і батькам, ознайомлюють з порядком і умовами вступу до шлюбу. При отриманні документів органом РАЦСу перевіряє документи, що посвідчують особу заявника, повноту і правильність документів, що додаються до заяви, ця перевірка проходить у термін відведений до укладання шлюбу. Відповідно до ст. 30 Особи які подали заяву про реєстрацію шлюбу повинні повідомити одна одну про стан свого здоров’я. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним. Зарученими вважаються особи які подали заяву до органів РАЦСу.

Час реєстрації шлюбу призначається таким чином, щоб не співпав з часом реєстрації інших шлюбів, тим більше з часом реєстрації смерті особи, що може докорінно зіпсувати свято особам, що укладають шлюб. Шлюб може бути укладений як публічно (з присутністю родичів подружжя, свідків), так і таємно (без наявності таких). Згідно зі ст.32 СК шлюб повинен бути укладений в місячний строк з дня подачі заяви до органів РАЦСу. В деяких випадках строк до укладання шлюбу може бути перенесений тільки за ініціативою подружжя. Такі умови мають бути поважними. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також загроза життю нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви. Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу може бути проведена в іншому місці.

У документах, що посвідчують особу тих, що одружилися виставляється штамп, який посвідчує факт реєстрації даного шлюбу із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєстрації шлюбу.

Припинення шлюбу

Факт припинення шлюбу розуміють як припинення правовідносин між подружжям, що тягне за собою припинення певних прав та обов’язків. Порядок припинення шлюбу регулюється Гл. 11 СК .

Під припиненням шлюбу розуміється припинення правовідносин між подружжям, що викликані настан­ням певних юридичних фактів.

Шлюб припиняється з різних підстав.

Шлюб може припинятися внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного із подружжя. Громадянин може бути оголошений помер­лим у судовому порядку у випадку, якщо в місці його постійного проживання немає відомостей про нього протягом трьох років, а якщо він пропав безвісти - за обставин, що загрожували смертю (наприклад, обвал) чи які дають підстави передбачити його загибель від нещасного випадку (пожежа) протягом шести місяців. В особливу групу закон виділяє осіб, які пропали безвіс­ти у зв'язку з воєнними діями. Такі особи можуть бути оголошені померлими не раніше, ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій. Тобто, у даному випадку, питання про розірвання шлюбу не порушується, бо у випадку смерті одного з подружжя або оголошення його померлим правовідносини між подружжям припиняються.

Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'яви­лася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з ін­шою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.

Крім цієї підстави, шлюб може розриватися в судовому порядку або через органи РАЦСу.

За спільною згодою подружжя, які не мають неповнолітніх дітей, незалежно від наявності між ними майнового спору, розірвання шлюбу проводиться в органах РАЦСу.

За заявою одного з подружжя в органах РАЦСу шлюб може бути розірваний у тих випадках, коли дру­гий з подружжя:

1) визнаний судом безвісти відсутнім (якщо протягом одного року за місцем постійного проживання громадянина немає відомостей про нього, він може бути в судовому порядку визнаний безвісти відсутнім, і на підставі рішення суду органи РАЦСу реєструють розірвання шлюбу);

2) визнаний судом недієздатним;

3) засуджений за скоєний злочин до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

У зазначених випадках шлюб розривається неза­лежно від наявності між подружжям майнового спору та дітей віком до 18 років.

За заявою заінтересованої особи розірвання шлю­бу, яке здійснювалося за спільною заявою обох з встановлено, що жінка та чоловік продовжували про­живати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюб­ні відносини.

Основним способом розірвання шлюбу є судовий. У судовому порядку шлюб розривається у таких випад­ках:

• коли один з подружжя не погоджується на розлучення;

• коли виникає майновий спір між подружжям;

• коли в подружжя є неповнолітні діти.

При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен встановити дійсні мотиви розлучення, з'ясу­вати фактичні стосунки подружжя і вжити заходів до їх примирення.

Шлюб розривається, якщо судом буде встанов­лено, що подальше спільне життя подружжя і збере­ження сім'ї стали неможливими.

Згідно з ч. 2 ст. 110 Сімейного кодексу України по­зов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подруж­жя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Але чо­ловік, дружина мають право пред'явити позов про ро­зірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Крім цього, чоловік, дружина мають право пред'явити такий позов до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дити­ни виключено із актового запису про народження дити­ни.

Законодавець надає право на пред'явлення позо­ву про розірвання шлюбу опікуну дитини чи того з под­ружжя, хто визнаний недієздатним, якщо цього вимага­ють інтереси останніх. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішен­ням суду про розірвання шлюбу.

Шлюбний договір: поняття та порядок укладання.

Важливим внеском в питання спільного майна подружжя є можливість укладання шлюбного договору.

Шлюбний договір в цілому – це укладений подружжям правочин щодо вирішення питань життя сім’ї, в якій передбачені майнові права та обов’язки подружжя. Шлюбний договір укладається нареченим та нареченою або подружжям. Якщо шлюбний договір укладається до реєстрації шлюбу і одна зі сторін є не повнолітньою для його укладення потрібна згода батьків (ст.92 СК).

Подружжя може за згодою змінити встановлений законом режим спільної сумісної власності на режим роздільної власності і навпаки. Крім того, на відміну від законодавчих правил, встановлюючи спільність речей професійних занять подружжя, в шлюбному контракті подружжя можуть визнати ці речі своїм роздільним майном.

Подружжя може включити в контракт пункти, в яких буде закріплено яке майно, придбане в шлюбі, буде спільним, а яке роздільним. При цьому вони можуть повністю або частково змінити той правовий режим, який був встановлений для подружнього майна діючим законом.

Складаючи шлюбний договір, подружжя може внести до нього пункт про володіння, користування, розпорядження як спільним, та і роздільним майном, зокрема, закріпити право користування спільним майном як за одним з подружжя, так і за кожним із них, вони також можуть внести до контракту умови, які стосуються утримання та ремонту спільного та роздільного майна. Але не зважаючи на умови шлюбного контракту, при укладанні подружжям угод відносно спільного майна необхідно дотримуватись передбачених законодавством вимог.

Порядок укладання шлюбного договору, згідно з діючим законодавством, полягає в наступному:

• шлюбний договір повинен укладатись до реєстрації шлюбу або під час перебування у шлюбі осіб;

• шлюбний договір вступає в силу з моменту реєстрації шлюбу;

• шлюбний договір повинен обов’язково реєструватись у нотаріуса;

• шлюбний договір укладається за місцем проживання однієї з сторін або за місцем реєстрації шлюбу.

Припинення шлюбного договору в багатьох випадках залежить від його змісту. Зобов’язання, передбачені шлюбним договором, втрачають силу у випадку смерті одного з подружжя. Шлюбний договір може припинити свою дію і у випадку його розірвання за згодою сторін, але таке рішення підлягає обов’язковій нотаріальній реєстрації. Шлюбний договір можна розірвати шляхом подачі позовної заяви до суду. Так само вирішуються питання, пов’язані з припиненням дії не всього договору, а тільки окремих його положень. У випадку розірвання шлюбу шлюбний контракт припиняє свою дію.

Під час дії шлюбного договору подружжя може вносити до нього зміни. Вони вносяться в тому ж порядку, що й при укладанні шлюбного договору.

Спори про невиконання або неналежне виконання шлюбного договору вирішуються виходячи із загальних положень сімейного та цивільного законодавства, а також конкретних умов шлюбного договору.

За захистом своїх прав подружжя може звертатись до суду. Суд може зобов’язати одного з подружжя виконати взяті ним зобов’язання. Окрім цього, суд може винести рішення про припинення дій, що порушують права одного з подружжя, а також інші рішення направлені на захист порушених прав та законних інтересів. Оскільки шлюбний договір є правочином, то на нього розповсюджуються й інші положення договірного права про відповідальність, які виникли у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням умов шлюбного контракту.

Шлюбний договір, у разі визнання його недійсним, анулюється з моменту його укладання і може бути визнаний недійсним як частково так і повністю.

Обставини, за якими шлюбний договір може бути визнаний недійсним:

• порушення порядку його укладання;

• порушення нотаріальної форми укладання шлюбного контракту;

• якщо до шлюбного договору внесені умови які погіршують становище будь-кого з подружжя (або протирічать законодавству);

• укладання шлюбного договору в результаті неправомірних дій одного з подружжя (шляхом обману, насильства, погроз та ін.).

Законодавством не передбачено типової форми шлюбного контракту, тому форма та зміст шлюбного контракту залежить від домовленостей сторін.