3.Тарифна система і її складові елементи.

 

     Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

     Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

     Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

     Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

     Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження.

     Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

Об'єднувальною, невід'ємною основою обох зазна­чених систем є тарифна система як сукупність чоти­рьох взаємозумовлених елементів:

а) тарифної сітки;

6) тарифної ставки;

в) схеми посадових окладів;

г) тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Основна мета тарифної системи — розподіляти роботи залежно від їх складності, значення та кваліфікації працівників, що сприяє об'єктивнішому регулюванню особливо­стей заробітної плати.

Різноманітність трудового процесу визначається як чіткими закономірностями, так і винятками з них. Тому тарифні ставки й оклади розраховані на нор­мальні умови та режим праці. Оплата ж праці в разі відхилення від нормальних умов праці має відповідні особливості.

До таких відхилень належать:

1) вико­нання робіт різної кваліфікації (ст. 104 КЗпП Украї­ни);

2) суміщення професій (посад) (ст. 105 КЗпП Ук­раїни);

3) робота в надурочний час (ст. 106 КЗпП Ук­раїни);

4) робота у святкові та неробочі дні (ст. 107 КЗпП України);

5) робота в нічний час (ст. 108 КЗпП України);

6) виготовлення бракованої продукції (ст. 112 КЗпП України);

7) невиконання норм виробіт­ку (ст. 111 КЗпП України);

8) робота у вихідний день (ст. 72 КЗпП України);

9) оплата часу простою, а та­кож під час освоєння нового виробництва (продукції) (ст. 113 КЗпП України) та в інших, передбачених за­конодавством випадках.

Гарантійні та компенсаційні виплати.

Гарантійними називають виплати, коли працівник не виконує трудових обов'язків з поважних причин, пе­редбачених законодавством.

До таких виплат нале­жать:

а) оплата простою не з вини працівника в розмі­рі середнього заробітку;

б) оплата праці жінки в роз­мірі середнього заробітку в разі переведення її на іншу роботу у зв'язку з вагітністю відповідно до ме­дичного висновку;

в) виплата вихідної допомоги в разі звільнення на підставах, передбачених п. 6 ст. 36, п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП України, у розмірі не менше середнього місячного заробітку та в інших визначених за­коном випадках.

Компенсаційні виплати - відшкодування витрат працівника, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків:

• на відрядження,

• переїзд на роботу в іншу місцевість,

• за використання власного інструменту, транспортних засобів тощо.

Поряд з організацією заробітної плати Закон пе­редбачає й охорону прав працівників на оплату праці. Це стосується двох важливих підстав:

1) обмеження відрахувань із заробітної плати;

2) обмеження розмі­ру відрахувань із заробітної плати.

У першому випадку відрахування із заробітної плати працівника можуть провадитись для покриття заборгованості підприєм­ству, зокрема повернення зайвих сум, виплачених унаслідок помилок у розрахунках, повернення аван­су, виданого на службове відрядження, компенсації шкоди, завданої з вини працівника майну підприємст­ва, та в інших випадках, зазначених у ст. 127 КЗпП України.

У другому випадку права робітників охороняються шляхом обмеження розміру відрахувань із заробітної плати (ст. 128 КЗпП України). Цією нормою права пе­редбачено, що всі відрахування із заробітної плати не можуть перевищувати 20 відсотків, а у передбачених законодавством виняткових випадках --50 відсотків заробітної плати, яку належить виплатити працівни­кові. Але це не стосується утримань із зарплати під час відбування виправних робіт і при стягненні алі­ментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищува­ти сімдесят відсотків.

Самостійна робота: 3 год.