1. Шляхи удосконалення оподаткування підприємств в Україні

Для підвищення ефективності діяльності податкової служби України Міжнародна фінансова корпорація пропонує провести такі заходи: - скорочення кількості візитів до контролюючих органів дозволить забезпечення правових гарантій підприємствам, що надсилають звітність до контролюючих органів через Інтернет або поштою; - удосконалення системи контролю та скорочення кількості перевірок на основі оцінки ризиків усіма контролюючими органами згідно з найкращою міжнародною практикою відбору платників податків для перевірок – запорука поліпшення ефективності контрольно-перевірочної діяльності контролюючих органів і зменшення втручання в діяльність платників податків, зменшення витрат часу та коштів на забезпечення проходження перевірок. Інші види контролю (наприклад позапланові перевірки) мають бути мінімізовані, особливо щодо малих і середніх підприємств; - запобігання застосуванню санкцій через створення та активне застосовування зваженої системи швидкого та безперешкодного застосування санкцій, серед яких можуть бути і позбавлення реєстрації, і штрафи, і тимчасове закриття відповідного підприємства та інші адміністративні заходи. Що стосується кримінального переслідування, то інформування про перебіг розслідування невеликої кількості справ і оприлюднення вироків (винесених під час судового процесу) можуть сприяти кращому дотриманню податкового законодавства. Вдалий приклад реалізації такої політики – Канада. Оприлюднення вироків, винесених у справах про ухилення від сплати податків, дало змогу нагадати громадськості про те, що порушення податкового законодавства неприйнятні. Таким чином Канада використала вплив судових процесів у сфері податкових порушень; - підвищення довіри до податкових органів і рівня використання джерел податкової інформації, що надходить від таких органів, залежить від подальшого поліпшення якості роз’яснень податкового законодавства та підвищення професійного рівня працівників податкового органу [2, с. 19-21]. Підвищити фіскальну ефективність податкової системи може запровадження концепції звичайних цін, зменшення можливості мінімізації податку на прибуток, перекриття законних можливостей мінімізації оподаткування платниками єдиного податку, перекриття схем мінімізації нарахування зобов’язань ПДВ та необґрунтованого розширення податкового кредиту, а також посилення боротьби з ухилення оподаткування виробництва і реалізації підакцизних товарів [5, с. 34-38]. Децентралізація податкової системи України ґрунтується на перерозподілі фінансових ресурсів держави та корекції структури кошиків місцевих бюджетів. Водночас, оскільки сьогодні уряд є фінансово слабким, перерозподіл окремих податків на користь місцевих бюджетів навіть у середньостроковій перспективі є майже неможливим. У даному контексті раціональним видається перехід на зв’язану модель податкової системи. Її суть полягає в закріпленні за місцевими бюджетами частки обсягу національних податків, яка не буде враховуватися при розрахунку міжбюджетних трансфертів. Значний позитивний вплив на зацікавленість місцевих органів влади в розвитку малого бізнесу матиме виключення єдиного податку з кошику доходів, що враховується при розрахунку трансфертів. Для стимулювання реалізації фіскального потенціалу адміністративно-територіальних одиниць необхідним заходом є закріплення 50% від перевищення прогнозованого обсягу надходжень першого кошику за переліком дохідних статей місцевих бюджетів, що не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів [5, с. 64]. Безсистемність та невиправдане надання податкових пільг і звільнень може усунути надання державної підтримки у вигляді податкових пільг і преференцій підприємствам, що мають намір здійснювати активну інвестиційну політику, за умови еквівалентної вигоди від їх діяльності для держави, що може проявлятися у створенні робочих місць, зниженні екологічного тиску, збільшенні бюджетних надходжень, валютної виручки тощо [5, с. 15]. Для поліпшення свого становища Україні необхідно поступово використовувати міжнародний досвід, адаптуючи його до специфіки та умов розвитку нашої країни, створювати умови, в яких майже неможливо буде ухилитися від сплати податкових зобов’язань, що призведе до поступового збільшення надходжень до державного бюджету, а також подбати про те, щоб податкові надходження були доцільно розподілені. За умови ефективного реформування податкової системи Україна матиме шанси стати серйозним суб’єктом податкової конкуренції на світовому просторі.

2. Спрощена система оподаткування в Україні Актуальність цієї проблеми полягає у тому, що навіть попри прийняття нового податкового кодексу України, немає визначених видів діяльності, кола суб’єктів господарювання які підлягають спрощеному оподаткування, що і спричиняє опір серед підприємців. Спрощена система оподаткування дає змогу запровадити прості і прозорі правила нарахування і сплати податків, а також суттєво спростити облік та оформлення податкової звітності. Проблема спрощеного оподаткування в Україні неодноразово висвітлювались у роботах українських науковців та економістів З.С. Варналія, О.Д. Василика, М.А. Гапонюка, О.Д. Данілова , І.А.Брижаня, В.Я.Чевганова, О.О.Олійника, І.О.Лютого, М.В.Романюка, К.Л.Бакума та ін.  В умовах сучасної економічної та політичної ситуації в Україні, на найвищому рівні дійшли розуміння особливої ролі малого бізнесу, який в кризових умовах створює нові робочі місця без будь-якого державного фінансування. Крім того малий бізнес має можливість залучати ті кошти, які на даний момент знаходяться поза банківською сферою. Але для ефективно-діючої системи спрощеного оподаткування, недостатньо лише розуміння ролі малого бізнесу, необхідні адекватні регулюючі заходи. Ще в 1998 році президентом України на розгляд парламенту, як невідкладний проект, було подано Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, який було прийнято в першому читанні, але надалі його не розглядали. Очевидним є той факт, що система спрощеного оподаткування позитивно впливає на економічні процеси в державі, оскільки за понад 10 років використання цієї системи в Україні кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 14 разів, а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли в 32 рази (з 127 млн. грн. в 1999 році до 4107,6 млн. грн. в 2009 році). При цьому, суб’єкти спрощеної системи оподаткування - створили понад 1,2 млн. робочих місць. Однак існує і низка недоліків, серед яких варто виділити: • Відсутність чіткого визначення бази оподаткування,і як наслідок - поширене зловживань з метою зменшення податкових платежів. • З метою мінімізації своїх податкових платежів, суб’єкти господарювання використовують систему спрощеного оподаткування, а не через реальну необхідність. • Існують певні закони, норми яких внесли значні зміни в порядок сплати суб’єктам спрощеної системи оподаткування внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, виникла проблема подвійного оподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичних осіб-підприємців. Для усунення вищезазначених недоліків необхідний комплекс заходів, а саме: • визначити види діяльності, які підлягають спрощеному оподаткуванню. • визначити суб’єктів, на яких поширюється дія закону. • визначити розміри ставок єдиного податку, а саме збільшити максимальний і мінімальний розмір ставок. • необхідно визначити особливості сплати обов’язкових податків і зборів. Майже одночасно з набуттям чинності нового податкового кодексу (1 січня 2011 року), розпочала свою роботу Рада підприємців при Верховній Раді України. Основним завданням Ради є розробити законопроект щодо внесення змін до спрощеної системи оподаткування, а також моніторинг рішень та пропонування рішень, необхідних для розвитку економіки та малого бізнесу. Прийняття відповідного Закону про спрощену систему оподаткування дасть можливість врегулювати відносини при застосування спрощеної системи оподаткування та дозволить усунути зловживання спрощеною системою.