82.Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.

Фінанси- це система економічних івдносин щодо формування і вмкористання грошових фондів на основі розподілу і перерозподілу ВВП відповідно до виконання державою своїх функцій. Осноними функціями фінансів є акумулююча, регулююча, розподільча і контролююча. Основними суб”єктами є: державні фінанси,фінанси підприємницьких організацій і фінанси населення. Фінансова система – це сукупність різних видів фінансів та відповідних установ. Крім названих суб”єктів фін системи є ще особисте і майнове страхування громадян. Державні фінанси- це сукупність грошових фондів, які акамулюються в руках держави і використовуються для виконання нею соціально-економічних функцій. основними елементами держ фінансів є держбюджет, позабюджетні фонди і держ кредит.

Державний бюджет – утверджений в законодавчому порядку план доходів та витрат держави, складений на рік. Він виконує розподільчу та контрольну функцію. Джеролом державного бюджету є податки ( це примусове вилучення державою доходів з фіз та юр осіб відповідно до прийнятих законів).

Фінанси – це економічні відносини або між людьми в суспільстві, або між державою та суспільством, виражені через гроші. Фінанси асоціюються з тими процесами суспільного життя, які обов’язково супроводжуються рухом грошових коштів: розподіл прибутку; формування фондів внутрішньогосподарського призначення на підприємстві; перерахування податкових платежів до бюджету; внесення коштів у благочинні фонди та інші позабюджетні фонди тощо. Фінанси виражають реально існуючі в суспільстві виробничі відносини і виступають в якості економічної категорії. Завдяки фінансам здійснюються багатоманітні процеси перерозподілу вартості суспільного продукту у всіх структурних підрозділах економіки, в галузях матеріального виробництва та невиробничої сфери. Розподіл та перерозподіл вартості за допомогою фінансів обов’язково супроводжується рухом грошових коштів, які приймають специфічну форму фінансових ресурсів.

83. Фінансова система і фінансова політика в державі. Фіскальна політика. Фінансова система економічних відносин щодо формування використання грошових фондів на основі розподілу і перерозподілу ВВП відповідно до виконуваних державою функцій. Основними суб”єктами фін.системи є: державні фінанси, фінанси підприємств і організацій, фінанси населення. Фінансова система – це сукупність різних видів фінансів та відповідних установ. Крім названих суб”єктів фінансової системи є ще такі: особисте та майнове страхування громадян. Державні фінанси – це сукупність грошових фондів, що акумулюються в руках держави і використовуються для виконання нею соц-ек. ф-ій. Основними елементами державних фінансів є: держ.бюджет, позабюджетні фонди, держ.кредит. Державний бюджет – це річний план акумуляції державних доходів та їх витрат згідно з вимогами закону про бюджет. Це баланс доходів і витрат держави. Державний буджет виконує розподільчу та контрольну ф-ії. Бюджетна система – це сукупність усіх бюджетів країни у їх взаємодії. Бюджетна система залежить від державного устрою країни та її політичної системи і складається з 2 чи 3 ланок. Державні бюджети виконюють ф-ії оборони, управління нар.госп., зв”язок пошта,залізниця – це місцеві бюджети. Ф-ії місцевих бюджетів: розвиток комунального господарства і розвиток охорони здоров”я і освіти. Джерелом державного бюджету є податки.

Фіскальна або фінансова політика держави є складовою частиною грошової політики держави. Фіскальна – це бюджетна політика, політика регулювання сукупного попиту шляхом зміни витрат з доходів бюджету. Фіскальна політика через державні витрати та доходи регулює сукупний попит з метою впливу на інфляцію, безробіття та інші економічні процеси. Основні важелі фіскального механізму – податки, державні витрати, дефіцит бюджету, державні закупівлі, соціальні витрати, державні програми в бюджеті. Автоматичний фіскальний механізм – співвідношення доходів споживання та накопичень, він здатен забезпечити відносну стабілізацію на основі циклічних коливань економічного розвитку. Фіскальна політика не може дати стабілізації економіки співвідношення попиту та пропозиції, стійкого грошового обігу, високої зайнятості, відсутності інфляції тощо без дії автоматичного фіскального механізму.

Фіскальна політика – частина грошової політики держави, бюджетна політика, яка дає можливість регулювати сукупний попит та пропозицію, впливає на грошовий обіг. По своїй економічній сутності державний бюджет – це грошові відносини, що виникають у держави з ФО та ЮО з приводу розподілу національного доходу. Бюджетне планування та балансування як важливий елемент фінансової політики держави своїм змістом відображає процес формування та використання

загальної сукупності фінансових ресурсів держави та її окремих адміністративно - територіальних одиниць.

84. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи. Критерієм ек системи є домінуюча форма власності , форма організації суспільного виробництва. Для капіталізма осн формою власності є капіт приватна власність. А формою організації є товвиробництвоабо рино. капіт ек система в своє розв”язання проходить такі стадії: 1.первісне нагромадження капіталу, яке відбувається в межах феодалізму, коли феодальні відносини перетворюються у капіталістичні.2.Безпосередньо сама економічна капіталістична система включає в себе: чистий класовий капіталізм (стадія вільної конкуренції, яка передбачає вільний ринок або ринок досконалої конкуренції та індивідуальну капітальну приватну власність), стадія монополістичного капіталізму, яка передбачає регульований ринок та переіажно акціонерну форму власності.

Основні риси капіталістичної вільної конкуренції:

1. велика кількість вирбників і споживачів одного продукту;

2. кожен виробник діє на свій страх і ризик, а метою виробництва є приватний інтерес до прибутку;

3. економічна влада окремого виробника і споживача так розсіяна, що окремі з них не мають реальної економічної влади, щоб впливати на ціноутворення;

4. ринкова ціна встановлюється стихійно під впливом взаємодії попиту і пропозиції;

5. механічне функціонування ринкових відносин є анархічним і передбачає вільну досконалу конкуренцію;

6. існує свобода підприємства і вибору сфер вкладення капіталу;

7. відсутня необхідність для державного втручання в механізм ринкового стимулювання;

8. забезпечення принципу панування споживання над виробництвом – виробляти те, що купується, тобто на цьому етапі суспільного механічного господарювання є самоврегульований ринок, головним елементом якого є ціна.