47

ВСТУП

Функціонування будь-якого виробничого підприємства завжди пов’язане з виробництвом товарів та їх реалізацією, тобто просуванням від виробника до споживача. Здійснення цих завдань було б неможливим без витрат, оскільки саме вони забезпечують господарську діяльність суб’єкта господарювання. Дослідження витрат є надзвичайно актуальним, оскільки вони обумовлюють серцевинну мету діяльності підприємства – прибуток. Завищені витрати виробництва, і відповідно, собівартість є фактором, який знижує конкурентоспроможність продукції та гальмує вихід її виробника у ринковий простір. Зниження витрат та їх ефективне використання навпаки гарантує стабільність функціонування підприємства в ринкових умовах господарювання та більш високий рівень прибутку.

До того ж якщо доходи підприємства значною мірою визначаються кон’юнктурою ринку, то витрати більш значною мірою – ефективністю діяльності самого підприємства, тобто вмінням раціонально управляти витратами та отримувати від них максимальний результат. Саме тому вирішення проблем, пов’язаних з неефективним здійсненням витрат стає надзвичайно необхідним на шляху до розвитку та успіху підприємства. Вивчення особливостей формування витрат та їх впливу на фінансово-господарські результати діяльності підприємства завжди цікавило науковців. Зокрема, у вітчизняній економічній науці різні аспекти даної проблематики висвітлено у працях Ю. С. Цал-Цалко, М. Г. Грещака, О. С. Коцюби, О. І. Грицая, О. П.Чижишина, В. А. Ковальчука, Г. В. Пурія та інших. Метою курсової роботи є дослідження особливостей формування витрат та запропонування шляхів зниження собівартості продукції. Об’єктом дослідження є діяльність ТОВ «Техпостач» за 2009-2010 рр. Предметом дослідження є фінансові відносини, які виникають в процесі формування і розподілу витрат, їх регулювання задля досягнення більш високого результату фінансово-господарської діяльності підприємства. Завданнями курсової роботи є: а) розкриття сутності витрат підприємства; б) охарактеризувати види витрат підприємства; в) проаналізувати фінансово-економічний стан ТОВ «Техпостач» за 2009-2010 рр.; г) дати організаційно-економічну характеристику підприємства; д) обґрунтувати заходи щодо зниження витрат підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

1. Поняття та сутність витрат

Витрати — це поняття, яке характерне для діяльності будь-якого підприємства чи організації, юридичної чи фізичної особи.

Організаційно-правовою базою формування витрат підприємства і визначення собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) є нормативні документи законодавчої та виконавчої влади держави, зокрема: Закони України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про власність”, “Про оплату праці”, “Про фінансовий облік та фінансову звітність в Україні”, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку; “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами; Методичні рекоиендації з формування складу витрат і порядку їх планування в торговельній діяльності; Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств та інші нормативні документи [4, с. 70].

Категорія «витрати» сьогодні є досить дискусійною. В економічній літературі до теперішнього часу наводяться неоднозначні визначення цього поняття. Більшість авторів характеризують і визначають категорію «витрати» як сукупність переданих у грошовій формі витрачань підприємства, пов'язаних з виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт та їх реалізацією [ 6, с. 11].

Деякі українські вчені визначають категорію “витрати”, в основному, як поточні витрати підприємства, представлені показником собівартості продукції. Економічне значення собівартості полягає в тому, що вона показує величину витрат підприємства на виробництво продукції [10, с. 11].

Деякі науковці схиляються до думки, що витрати - це сукупність витрат живої та уречевленої праці на виготовлення продукції. Виділяють також витрати як найважливішу частину фінансової діяльності підприємства, тому слід знати порядок їх здійснення, обліку і розподілу; витрати як економічну категорію, яка відображає плату виробника за використані ресурси (природні, трудові) та ефективність їх використання в процесі своєї господарської діяльності [8, с. 118].

На підставі наведених трактувань, ми вважаємо, що «витрати» - це грошове вираження величини економічних ресурсів підприємства у застосовуваній і споживаній формах, необхідних для здійснення його виробничо-господарської діяльності і досягнення поставлених цілей.

З метою з'ясування сутності витрат розглянемо початковий етап їх формування. Виходимо з того, що поняття “витрати” певним чином пов'язане з поняттям “ресурси”. Формування ресурсів підприємства відбувається на ринку капіталу (рис. 1.1) [10, с. 8-9].

Ринок капіталу

«купівля-продаж»

Суб'єкти господарювання,

що купують ресурси

Потенційні ресурси

Реальні ресурси

Фактори виробництва

Суб'єкти господарювання,

що виробляють

та реалізують ресурси

Рис. 1.1. Загальна схема формування ресурсів підприємства

Поки необхідні ресурси знаходяться на ринку капіталу (рис.1.1), вони є потенційними для підприємства. Якщо підприємство купує їх для забезпечення досягнення поставленої мети розвитку, вони стають реальними ресурсами або факторами виробництва для цього підприємства. Таким чином, потенційні ресурси перетворюються в реальні ресурси (активи) підприємства тільки з моменту їх придбання, а факторами виробництва — з моменту їх цільового використання.

Одна частина сформованих ресурсів підприємства забезпечує процес виробництва протягом довгострокового періоду, не змінюючи при цьому свою натуральну форму, а інша частина перебуває у сфері виробництва і сфері обігу і повертається упродовж одного виробничого циклу. Відповідно перший вид ресурсів називають застосованими ресурсами , а другий споживаними. Слід зазначити, що в діяльності підприємства спочатку мають місце застосовані ресурси, а потім споживані. Застосовані ресурси поступово споживаються в процесі виробництва, тобто стають частково споживаними.

Задіяні в процесі діяльності підприємства ресурси, котрі зафіксовані в грошовій формі, формують його витрати (рис. 1.2).

Реальні ресурси

Виробництво

Результати виробництва

Застосовані

ресурси

Споживані

ресурси

Витрати

Одноразові

Витрати

Поточні

витрати

Рис. 1.2. Методологічні засади до визначення сутності терміна “витрати”

Отже, згідно з положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” від 01.01.2000 р. витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [1].

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

• платежі за договорами комісій, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента;

• попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

• погашення одержаних позик;

• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку [20, с. 29].

Таке визначення терміна “витрати” є методологічною базою для їх класифікації та оцінки.

1.2. Класифікація витрат

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками.

Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення. Велике значення має класифікація витрат для управління ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління. Така класифікація витрат більш повно відображає класифікаційні ознаки і групи витрат [9, с.78-97].

Таблиця 1.1

Класифікація витрат

Ознаки класифікації	Групи витрат
1. По відношенню до виробничого процесу	основні, накладні
2. По відношенню до обсягів виробництва	умовно-постійні, умовно-змінні
3. За єдністю складу	одноелементні, комплексні
4. За способом віднесення на собівартість	прямі, непрямі
5. За доцільністю витрачання	продуктивні, непродуктивні
6. За календарним періодом	поточні, одноразові
7. За видами витрат	за економічними елементами , за статтями калькуляції
8. За видами діяльності	звичайної діяльності ( витрати операційної та не операційної діяльності), надзвичайної діяльності

По відношенню до виробничого процесу витрати поділяються на основні та накладні. До основних відносять витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). У будь-якому виробництві вони складають найважливішу частину витрат. Накладні витрати виникають у зв’язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції та зменшується з його зменшенням. Вони включають витрати на сировину і матеріали, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівників, відрахування на соціальні заходи. До постійних відносять витрати,

величина яких зі збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не міняється. До них відносяться витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва. Слід відмітити, що поділ на змінні і постійні витрати в певній мірі єумовним, так як в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів, величина постійних витрат – при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому більш правильно їх називати умовно-змінними і

умовно-постійними витратами.

За складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними.

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати. Загальновиробничі витрати – витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та дільницях. До складу загальновиробничих витрат відносять: - витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями); - відрахування на соціальні заходи (медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів та дільниць тощо); - амортизація основних засобів загальновиробничого призначення; - амортизація нематеріальних активів; - витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; - витрати на вдосконалення технології та організації виробництва; - витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища; - інші витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.

Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими. До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат, а саме:

• сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг;

• інші виробничі витрати: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Непрямі витрати – це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна приділятися увага збільшенню питомої ваги прямих витрат.

Непрямі витрати пов’язані з випуском декількох видів продукції, наприклад, витрати з управлінням і обслуговування виробництва.

За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані, чи доцільні для даного виробництва, витрати. Відповідно до непродуктивних відносять витрати, які утворюються з причин, що свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.

До поточних відносять витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило основна частина витрат на виробництво. Одноразовими є витрати, пов’язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо.

Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції буде розглянуто далі.

Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності [ 20, с. 30-32].

Усі витрати підприємства, згідно з П (С) БО 16, поділяють на виробничі (виробнича собівартість продукції, робіт, послуг), операційні (адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) та інші витрати діяльності (фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати). Основні засади класифікації витрат розкриті в П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати», П (С) БО 15 «Доходи» та П (С) БО 16 «Витрати» і передбачають функціональну ознаку їх групування відповідно до видів діяльності, за якими були здійснені витрати та отримані доходи. Отже, за видами діяльності витрати та доходи поділяють на витрати і доходи від звичайної та надзвичайної діяльності.

Відповідно, витрати, пов’язані з операційною діяльністю, групують за функціями — витрати виробництва (реалізації), витрати на управління, збут та інші операційні витрати, а також за економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Витрати операційної діяльності включають витрати основної діяльності та іншої операційної діяльності.

Витрати основної діяльності — це витрати на виготовлення основної продукції (у промисловості) та на здійснення будівельно-монтажних робіт (у будівництві).

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

1. матеріальні витрати;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні заходи;

4. амортизація;

5. інші операційні витрати.

Витрати іншої операційної діяльності — це витрати на здійснення неосновної діяльності. Вони складаються з витрат, які не включаються у виробничу собівартість. До них належать такі операційні витрати, що відносяться безпосередньо на зменшення фінансових результатів у період їх виникнення.

Витрати надзвичайної діяльності — витрати, які не пов’язані з операційною діяльністю, відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному звітньому періоді.

До витрат надзвичайної діяльності або втрат від надзвичайних подій відносяться витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, зарплата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо). До надзвичайних витрат відосяться втрати від стихійного лиха (повінь, землетрус, град, ураган тощо), втрати від техногенних катастроф і аварій, втрати від інших надзвичайних подій.

Витрати на виробництво всієї товарної продукції плануються і враховуються за двома напрямами: за економічними елементами і статтями калькуляції.

Елементи витрат — це однорідні за своїм економічним змістом витрати; сукупністьекономічно однорідних витрат у грошовому виразі за їх видами ( це угрупування дозволяє відповісти на питання, скільки витрачено на даний об’єкт). До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування.

Статті калькуляції “показують”, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції — одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші — за комплексними статтями (мають декілька елементів) [21, c. 200 ].

До номенклатури калькуляційних статей витрат входять такі:

• сировина і матеріали;

• паливо, вода і електроенергія;

• заробітна плата виробничих працівників;

• відрахування на соціальні потреби виробничих працівників;

• утримання та експлуатація машин та устаткування;

• загальновиробничі витрати;

• підготовка і освоєння виробництва;

• позавиробничі витрати [8, с. 124].

До витрат на збут належать: - витрати на персонал, що забезпечує збут; - витрати на рекламу та дослідження ринку; - витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; - витрати пакувальних матеріалів та на ремонт тари; - витрати на транспортування продукції.

До адміністративних витрат відносять: - загальні корпоративні витрати; - витрати на проведення річних зборів; - витрати на службові відрядження та утримання апарату управління; - гонорари за професійні послуги; - витрати на зв язок; - амортизація нематеріальних активів; - інші витрати.

Отже, як ми бачимо, класифікація витрат досить різноманітна та включає в себе різні їх види. Всі вони відіграють важливе значення в діяльності підприємства і тому потребують особливої уваги.

Витрати, як об’єкт управління та показник результативності діяльності підприємства, потребують постійного аналізу та контролю. Їх оперативний економічний аналіз дозволить оцінювати позиції підприємства на ринку і його конкурентні переваги, запобігти кризовим явищам.

Основним завданням аналізу є оцінка ефективності використання активів, доходів, витрат та результатів діяльності підприємства за звітний період, виявлення факторів, які позитивно або негативно вплинули на кінцеві фінансові результати.

Аналіз структури та змін у вартості активів підприємства проводиться шляхом зіставлення показників активу балансу на початок і кінець звітного періоду за видами активів ( нижче нав. табл. 2.1). За даними таблиці визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) кожного виду активів. Таку техніку аналітичних розрахунків роздивимось на прикладі таблиці 2.1.

РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОВ «ТЕХПОСТАЧ»

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техпостач” було засноване у вересні 1995 року. Займається виробництвом та постачанням цегли.

Засновниками Товариства є фізичні особи Іваненко Володимир Андрійович та Симоненко Василій Олексійович. Місце розташування Товариства: м. Сміла, вул. Леніна, 60.

Код ЄДРПОУ 14195438

Правовими основами діяльності підприємства являються Закони України: «Про власність», “Про підприємства на Україні”.

Товариство має самостійний баланс, круглу печатку, кутові та інші штампи, фірмові бланки зі своєю назвою, має право відкривати та закривати розрахункові, поточні, кредитні та інші рахунки в установах банків на свій власний вибір, здійснює облік і веде звітність за встановленою формою.

ТОВ «Техпостач» являється організацією громадян, які володіють майном на правах колективної власності, добровільно об’єднаних з метою спільного виконання робіт по виробництву цегли.

На момент створення підприємства, згідно Статуту, воно мало Статутний фонд у розмірі 20500 гривень. Підприємство має резервний (страховий) фонд, розмір якого складає 25% Статутного фонду Товариства. Розмір щорічних відрахувань у резервний фонд складає 5% від суми чистого прибутку. Також у підприємстві створено фонд соціально – культурного розвитку. ТОВ «Техпостач» несе відповідальність по зобов’язанням усім своїм майном, на яке згідно з законом може бути звернено стягнення по вимозі кредиторів.

У власності трудового колективу підприємства знаходяться основні засоби, оборотні фонди і інше майно, яке забезпечує самостійну господарську діяльність і розвиток підприємства.

ТОВ «Техпостач» може залучати до участі в своїй діяльності (виконання робіт, замовлень, доручень) на договірних основах громадян і організацій в тому числі іноземних контрагентів на умовах договорів (контрактів) і з обумовленою платнею. Вищим органом управління підприємства є Міськвиконком, який:

- приймає статут підприємства, вносять в нього зміни і доповнення;

- затверджує річний звіт підприємства;

- затверджує перспективний напрямок діяльності;

- вирішує питання про припинення діяльності підприємства. Головною метою діяльності ТОВ «Техпостач» є:

- збільшення обсягів виробництва цегли та задоволення потреб населення;

- отримання максимальних прибутків;

- впровадження прогресивної технології та підвищення продуктивності праці.

Члени колективу мають право на різні види соціального страхування.

Застосовується комп’ютерна форма ведення бухгалтерського обліку.

Основні економічні показники діяльності підприємства ТОВ “Техпостач” за період 2009 - 2010 рр. наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Основні економічні показники діяльності підприємства

№ п/п	Показники	Одиниця виміру	Роки		Абсолютне відхилення 2010 р. до 2009 р., грн	Відносне відхилення, 2010 р. до 2009 р.,%
			2009	2010
1.	Основні засоби	тис. грн.	793,5	1427,1	+ 633,6	+ 44,4
2.	Операційні витрати	тис. грн.	3232,3	4772,3	+ 1540	+ 32,3
3.	Операційні доходи	тис. грн.	-	-	-	-
4.	Прибуток (збиток)	тис. грн.	301,1	271,8	- 29, 5	- 11
5.	Дохід від реалізації	тис. грн.	4335,4	6112,1	+ 1776, 7	+ 29
6.	Собівартість продукції (робіт, послуг, товарів)	тис. грн.	2589,5	4147,2	+1557,7	+ 37,6
7.	Чисельність працівників	чол.	144	146	+ 2	+ 1,4
8.	Дебіторська заборгованість	тис. грн.	371,4	204,9	- 166,5	- 81,3
9.	Кредиторська заборгованість	тис. грн.	439,3	355	- 84,3	- 24
10.	Власний капітал	тис. грн.	750,5	1366	+615,5	+ 45,1
11.	Адміністративні витрати	тис. грн.	334,4	288,6	- 45,8	- 15,7

Досліджуючи та аналізуючи економічні показники діяльності підприємства (табл. 2.1) можна зробити висновки, що за період 2009-2010 років роботи підприємства відбулися відхилення показників як у сторону збільшення, так і зменшення. Найбільшими були темпи зростання показників власного капіталу та основних засобів, відповідно на 45,1% та 44,4%. Це пояснюється тим, що підприємство веде активну роботу з оновлення власної матеріально-технічної бази. Але в той час відбувається зниження показників дебіторської заборгованості на 81,3%, кредиторської заборгованості на 24% та прибутку на 11%. Підвищилися показники операційних витрат на 32,3% (хоча показник адміністративні витрати в порівнянні з 2009 роком знизився на 15,7%), доходу від реалізації та собівартості продукції відповідно на (29%, 37,6%). Чисельність працівників у 2010 році збільшилась на 2 особи.

Оттже, як ми бачимо, підприємство функціонує не на досить високому рівні, тому потрібно удосконалювати виробничо-господарську діяльність: впроваджувати новітні методи господарювання, вводити інновації, поліпшувати технологію виробництва тощо.

2.2. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства

На підставі вихідних даних фінансової звітності, зокрема “Баланс”(див. додаток А) та “Звіт про фінансові результати” (див. додаток Б) визначимо наступні показники:

1. Середньооблікова чисельність працівників за звітний період:

(2.1)

На підприємстві на початок 2010 року працювало 144 чоловік. 15.01.2010 року прийнято на роботу 11 працівників, 15.02.2010 року звільнено 3 працівників, 01.06.2010 року звільнено 6 працівників.

- з 01.01.2010р. по 14.01.2010р. на підприємстві працювало 144 працівника (14 днів)

- з 15.01.2010р. по 15.02.2010р. на підприємстві працювало 144+11=155 працівників (32 дні)

- з 15.02.2010 р. по 31.05.2010р. на підприємстві працювало 155-3=152 працівника (106 днів)

- з 01.06.2010р. по 31.12.2010р. на підприємстві працювало 152-6=146 працівників (214 днів)

чол.

Отже, середньооблікова чисельність працівників на підприємстві в 2010 р. становила 149 осіб.

2. Коефіцієнти обороту робочої сили:

а) оборот робочої сили по прийому:

, (2.2)

де Ч п. - чисельність прийнятих на роботу працівників за відповідний період, чол.

Ч с.о. - середньооблікова чисельність працівників у даному періоді, чол.

б) оборот робочої сили по звільненню:

, (2.3)

де Ч зв. — загальна чисельність звільнених за відповідний період, чол.

У 2010 р. на роботу було прийнято більше працівників ніж звільнено, про це свідчать показники обороту робочої сили: по прийому він становить 0,074, по вибуттю - 0,060.

3. Продуктивність та трудомісткість праці працівників на підприємстві:

а) продуктивність праці працівників:

, (2.4)

де Q - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн.

Ч пл. – планова чисельність працівників

б) трудомісткість праці:

, або , (2.5)

;

Обчисливши показники, можна зробити висновок, що продуктивність праці працівника на підприємстві у 2010р., порівняно з 2009р., збільшилась, а це означає, що зменшилась кількість робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції. Відповідно трудомісткість у 2010р., порівняно з 2009р., зменшилась. Це пояснюється оберненою залежністю між трудомісткістю та продуктивністю праці.

4 Коефіцієнт фізичного зносу основних засобів:

, (2.6)

де А сум — сума амортизаційних відрахувань від початку служби, тис. грн.;

ПВ — первісна вартість, тис. грн.

5. Середньорічна вартість основних засобів на підприємстві:

, грн. (2.7)

де S поч - початкова вартість основних засобів, тис. грн.;

S вв - вартість введених основних засобів, тис. грн..;

S вив - вартість виведених основних засобів, тис. грн..;

n - кількість місяців роботи основних засобів.

тис. грн.

6. Виконаємо розрахунок наступних коефіцієнтів:

а) оновлення основних засобів:

, (2.8)

де S к — вартість основних засобів на кінець року, тис. грн.

б) вибуття основних засобів:

, (2.9)

де S поч — вартість основних засобів на початок періоду, тис. грн.

В даних розрахунках коефіцієнт оновлення основних засобів показує, що частка введених основних засобів за звітний період у загальній вартості основних засобів дорівнює 0,59. А коефіцієнт вибуття основних засобів показує, що рівень інтенсивності вибуття основних засобів дорівнює 0,27.

7. Розрахуємо показники:

а) фондовіддача основних засобів:

, (2.10)

б) фондомісткість основних засобів:

, (2.11)

в) фондоозброєність основних засобів:

, (2.12)

г) рентабельність основних засобів:

, (2.13)

де П — прибуток,

Отже, фондовіддача є узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів, характерезує ефективність використання підприємством всіх основних фондів, відображає скільки припадає виробленої продукції на одну грн. основних фондів. В 2010 р. він становив 5,12, що на 1,5 більше в порівнянні з 2009 р. Фондомісткість – показник, що характерезує вартість основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю продукції, тобто скільки в середньому використовується на підприємстві основних виробничих фондів для випуску продукції вартістю в одну грн. і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами. За 2010 р. становить – 0,2, що на 0,07 нижче показника 2009 р. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення. На даному етапі ця тенденція спостерігається. Фондоозброєність – показник рівня забезпеченості підприємства основними фондами, тобто вартість основних виробничих фондів, що припадають на одного працівника. Цей показник становить – 8,02. Показником ефективності використання основних засобів є рентабельність основних засобів, який в 2010 р. становив 22,7, а в 2009 р. 25.

8. Обчислимо значення наступних показників:

а) матеріаломісткість оборотних засобів:

_{, (2.14)}

де М заг — загальна сума матеріальних витрат, грн.

Збільшення показника матеріаломісткості свідчить про збільшення суми матеріальних затрат на 1 грн. виготовленої продукції (0,51 < 0,6).

б) матеріаловіддача оборотних засобів:

, (2.15)

Розрахунки матеріаловіддачі показують, що вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів зменшився у 2010 порівняно з 2009 роком (1,95 > 1,66).

в) рентабельність оборотних засобів:

, , (2.16)

де ОЗ сер - середній залишок оборотних засобів у визначеному періоді,

тис.грн.

ОЗ поч - оборотні засоби на початок визначеного періоду, тис. грн.

ОЗ кін - оборотні засоби на кінець визначеного періоду, тис. грн.

Показник рентабельності оборотних активів показують масу прибутку, що припадає на одну грн.. оборотних засобів підприємства, яка у 2009 складала 0,39 грн., а у 2010 – 0,36 грн. Це означає, що показник рентабельності оборотних активів у 2010 році зменшився у порівнянні з 2009 роком.

9. Здійснюючи оцінку фінансово-економічного стану підприємства, визначимо значення таких коефіцієнтів:

а) коефіцієнт фінансової незалежності:

, 2.17)

Основною умовою розрахунку коефіцієнта фінансової незалежності є те, що він характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел. Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності повинен бути більшим 0,5. Згідно розрахунків дане підприємство має ризик неплатоспроможності у 2009 році, оскільки значення коефіцієнта фінансової незалежності даного підприємства у 2009 становить 0,45. А у 2010 році підприємство платоспроможне, оскільки значення коефіцієнта фінансової незалежності = 0,64.

б) коефіцієнт залучення:

, (2.18)

Розраховано коефіцієнт залучення. У 2009р. коефіцієнт залучення становив 0,28, а в 2010р. зменшився до 0,19.

в) фінансового важелю (левериджу):

К_ф.в.= підсумок за розділом 3 / підсумок за 1 та 2 розділами пасиву балансу, або , (2.19)

Коефіцієнт фінансового левериджу становить 0, а це означає, що підприємство не мало і не має довгострокових зобов’язань.

г) коефіцієнт платоспроможності:

, або

К_пл= підсумок за 2, 3 та 4 розділами активу балансу/підсумок за 3, 4 та 5 розділами пасиву балансу (2.20)

К_пл(2009)=(704,4 + 0 + 0) / (0 + 899,2 + 0)= 0,78

К_пл(2010)=(852,5 + 0 + 0) / (0 + 766,3 + 0)= 1,11

Було знайдено коефіцієнт платоспроможності, який показує скільки грошових одиниць обігових активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. У 2009р. цей показник становив 0,78, а в 2010р. 1,11. Нормативне значення більше одиниці. Отже, підприємство вважається платоспроможним.

д) коефіцієнт абсолютної ліквідності:

К_а.л.= грошові кошти та їх еквіваленти / поточні зобов’язання (2.21)

К_а.л.(2009)=36,9 / 899,2 = 0,04

К_а.л.(2010)= 15,9 / 766,3 = 0,02

Нормальною можна вважати ситуацію, коли коефіцієнт абсолютної ліквідності > 0,5. У нашому випадку, оскільки розрахунки даного коефіцієнта абсолютної ліквідності < 0,5, то платоспроможність підприємства вважається низькою.

е) коефіцієнт покриття:

К_пок=(оборотні активи + витрати майбутніх періодів + необоротні активи та групи вибуття) / поточні зобов’язання (2.22)

Розрахунки даного коефіцієнта свідчать, що підприємство матиме можливість погашати поточні зобов’язання у 2010 році, а у 2009 не матиме такої можливості,оскільки про можливість підприємства погашати поточні зобов'язання свідчить коефіцієнт покриття, що повинен бути > 1.

є) коефіцієнт швидкої ліквідності:

, (2.23)

К шв. лік 2009 =

К шв. лік 2010

Розрахувавши цей коефіцієнт можна зробити висновок, що підприємство не зможе своєчасно оплатити борги.

ж) коефіцієнт фінансової стабільності:

, (2.24)

Характеризує співвідношення власних та залучених джерел фінансових ресурсів. Нормативне значення коефіцієнта повинне =1. У нашому випадку коефіцієнт фінансової стабільності у базовому році <1 , а у звітному році >1, тому що сума залученого капіталу перевищує суму власного капіталу у базовому, та навпаки, сума власного капіталу перевищує суму залученого капіталу у звітному році.

10. Визначимо показники рентабельності:

а) продукції:

, (2.25)

;

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. За даними визначених показників можна побачити, що підприємство не досить ефективно використовує засоби для виробництва і збуту продукції так як коефіцієнти > 0 , але рухаються у сторону зменшення.

б) власного капіталу:

, (2.26)

Рентабельність власного капіталу відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів. Згідно розрахунків можна побачити, що у 2009 році підприємство використовувало активи більш ефективно ніж у 2010 році.

в) активів:

, (2.27)

Рентабельність активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства. За даними визначених коефіцієнтів можна побачити, що дане підприємство у 2009 році у порівнянні з 2010 використовувало своє майно більш ефективно.

г) основної діяльності:

(2,28)

Рентабельність основної діяльності в 2009 році має показник 9,32 %, але в 2010 році він зменшився до 5,69 %, що було викликане зменшенням прибутку.

д) звичайної діяльності:

, (2.29)

Рентабельність звичайної діяльності в 2009 році має показник 6,99 %, але в 2010 році він становив 9,7 %.

е) продажу продукції або обороту:

, (2.30)

Обчислення рентабельності продажу продукції показують масу прибутку, що припадає на одну грн. продажу, яка у 2009р. складала 6,95 грн., а у 2010 – 4,45 грн.

РОЗДІЛ 3. РЕЗЕРВИ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

1. Резерви й шляхи зниження собівартості продукції

Сучасний розвиток нашої економіки можна охарактеризувати як період потрясінь. Зміни, пов’язані з ризиками, збитками та умовами прогресуючої світової кризи стали нормою сьогодення. Якщо підприємства не будуть прямувати до змін, які охоплюють весь сучасний світ, вони зазнають краху й збанкрутують. Тому необхідно розглядати зміни як нову можливість, що означає шукати важливі переміни й знати шляхи, які дозволяють зробити їх максимально ефективними для внутрішньої та зовнішньої діяльності підприємства. Тому основним завданням повинна стати розробка нових механізмів управління фінансовим станом підприємства. Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. Чим краще працює підприємство, чим економніше воно використовує власні ресурси, чим успішніше удосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовленої продукції. Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме: затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращення використання засобів і предметів праці; затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці; адміністративно-управлінські витрати [2].

Показник собівартості продукції є дуже важливим і використовується для обґрунтування багатьох економічних рішень, зокрема: - під час встановлення ціни на продукцію. У цьому разі собівартість є нижньою межею і базою для встановлення ціни на продукцію підприємства. Тому зниження собівартості продукції є важливим чинником, що дає змогу підприємству при діючих ринкових цінах отримувати більший прибуток; - під час економічного аналізу господарської діяльності підприємства показник собівартості продукції застосовується для контролю за використанням матеріальних, нематеріальних, грошових і трудових ресурсів; - при схвалені рішень щодо вдосконалення виробництва собівартість продукції використовується як показник доцільності впровадження організаційно-технічного заходу. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питанням їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на: дослідження ринку і виявлення потреби у продукції; підготовку і освоєння нової продукції; виробництво, включаючи витрати на сировину,,матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу; обслуговування виробничого процесу і управління ним; збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати); розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів); набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат. Не включаються у собівартість, а відшкодовуються за рахунок прибутку або джерел витрати на підготовку і освоєння нової продукції серійного і масового виробництва. Разом з тим є витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом. До них належать оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року та ін. Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (втрата від браку, недостач і псування матеріалів, простоїв тощо), включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення договорів з іншими підприємствами і організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку. Шляхів зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо. Однак існує чимало проблем пов'язаних з цим. Так, зменшення витрат на придбання якісних матеріалів та заміна більш дешевими може призвести до пониження якості кінцевого продукту, а це може негативно відбитися на реалізації продукції. Зменшення кількості працівників і автоматизація виробництва вимагає на перших етапах чималі капіталовкладення тощо [24]. Найбільш ефективним шляхом зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, переймання світового досвіду по зменшенню собівартості. Так, Японія навчилася економити все: електроенергію, метали, робочу силу для створення більшості матеріальних продуктів. Чому ми не можемо перейняти їхній досвід? Ресурсоекономні, ресурсозберігаючі технології - це вихід для українського товаровиробника. Також важливим є дотримання всіх головних принципів ефективного розміщення продуктивних сил: це скорочення шляхів між виробником та покупцем, між виробництвом і сировинною базою. Дотримання загальних економічних принципів та законів - важливий шлях для зниження собівартості продукції, яка не буде призводити до погіршення кінцевого продукту і дасть можливість для товаровиробника отримувати додаткових покупців та додаткові прибутки.

2. Оптимізація резервів зниження витрат підприємства

Необхідно відмітити, що на сьогоднішній день у наукових дослідженнях дуже мало приділяється уваги проблемі оптимізації витрат.

Зазвичай оптимізацію трактують як процес вибору найкращого варіанту із можливих.

Також під оптимізацією розуміють процес надання будь-чому найвигідніших характеристик, співвідношень.

Серед основних методів оптимізації абсолютної величини витрат суб'єкта господарювання на сьогоднішній день заслуговують на увагу наступні: АВС-аналіз, ХYZ-аналіз та вартісний аналіз [25].

АВС-аналіз представляє собою технологію обґрунтування та прийняття управлінських рішень щодо цільової локалізації витрат суб'єкта господарювання для потреб моделі управління його прибутком.

Зауважимо, що основою АВС-аналізу є поняття „центру витрат" - відокремленого функціонально організаційного процесу або явища, що пов'язаний із формуванням однорідної сукупності витрат підприємства. Центр витрат може розглядатися як у масштабах усього підприємства, окремого структурного підрозділу, або ж іншого об'єкта аналізу. Типова сукупність центрів витрат підприємства може включати:

1) обслуговування обладнання;

2) поставку сировини та матеріалів;

3) доставку продукції покупцям;

4) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи та ін.

Зважаючи на вище зазначене, відмітимо, що застосування АВС-аналізу дозволяє:

- виділити найбільш суттєві напрями діяльності;

- направити ділову активність в сферу підвищеної економічної значущості і одночасно понизити витрати в інших сферах за рахунок усунення зайвих функцій і видів робіт;

- підвищити ефективність організаційних і управлінських рішень завдяки їх цільовій орієнтації. Особливістю ABC-аналізу є те, що з його допомогою можна визначити значення кожної групи витрат і звернути увагу на основні. При цьому витрати підприємства поділяються на три класи (групи):

Витрати класу А - це нечисленні (10-15 % загальної величини), але найважливіші витрати, на які доводиться велика частина грошових коштів (близько 75%), вкладених в діяльність підприємства.

Витрати класу В відносяться до другорядних і вимагають меншої уваги, ніж витрати класу А. З витратами класу В пов'язано приблизно 20% грошових коштів.

Витрати класу С складають значну частину в номенклатурі використовуваних матеріалів, але недорогих, на них приходиться найменша частина вкладень - 5%.

Оскільки 75% витрат доводиться на 10-15% усіх витрат, то найбільш ретельний контроль здійснюється відносно саме цієї групи.

Не менш важливим методом оптимізації витрат на підприємстві є XYZ - аналіз, який являє собою технологію обґрунтування управлінських рішень щодо оптимізації абсолютної величини витрат підприємства шляхом виявлення та ідентифікації резервів їх зменшення, а також визначення методів мобілізації таких резервів.

При цьому формуються наступні три укрупнені групи витрат підприємства:

X-витрати: перші найбільші статті витрат, частка яких складає не менше 50 відсотків сукупних витрат суб'єкта господарювання;

Y-витрати: наступні статті витрат, частка яких складає не менше 25 відсотків сукупних витрат суб'єкта господарювання;

Z-витрати: решта статей витрат, частка яких, відповідно, складатиме не більше 25 відсотків сукупних витрат суб'єкта господарювання.

Зрозуміло, що найбільша увага при виявленні резервів скорочення витрат суб'єкта господарювання або ж оптимізації їх структури зосереджується на групі X-витрат, які спроможні забезпечити максимальну віддачу, у той час як навіть суттєве скорочення статті витрат, що включена до групі Z-витрат, у масштабах підприємства забезпечить несуттєву (а, інколи, і невиправдану) економію. Крім того, реалізація XYZ-аналізу передбачає його інтеграцію із іншими фінансово-математичними методами, оскільки XYZ-аналіз являється лише методологічною основною, що дозволяє прискорити прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також скоротити витрати (як фінансові витрати, так і витрати часу) на їх прийняття.

Якщо попередні форми та методи оптимізації абсолютної величини витрат підприємства були зорієнтовані виключно на пошук та мобілізацію резервів скорочення витрат, то вартісний аналіз передбачає дослідження процесу формування витрат суб'єкта господарювання у співвідношенні із їх доцільністю - співставлення (визначення кореляції) абсолютної величини статті витрат на виготовлення продукції із її впливом на рівень якості такої продукції.

Відповідно, метою вартісного аналізу є пошук резервів скорочення витрат суб'єкта господарювання, мобілізація яких не матиме негативного впливу на якість продукції (або інші цільові характеристики, визначені менеджментом підприємства у якості критеріїв оптимізації) або забезпечення напрямків покращення цільових характеристик виробничого процесу та продукції за наявного рівня витрат.

Відмітимо, що при оптимізації витрат, за допомогою використання різноманітних фінансово-математичних методів, ми маємо змогу обґрунтувати як абсолютні та відносні величини, так і структуру витрат.

Таким чином, з метою якомога оптимального зниження витрат необхідно глибоко вивчати усі статті витрат підприємства. Тому що при управлінні підприємством головною метою є не максимальне зниження витрат на виробництво, а насамперед оптимальне, тобто таке, яке б забезпечило отримання підприємством запланованої суми прибутку.

Виходячи з вище викладеного слід констатувати, що з розвитком нових економічних методів і підходів витрати підприємства піддаються все більшому управлінському впливу, з'являються можливості знайти більш ефективні шляхи їх оптимізації та зниження. Отже, посилення уваги до витрат підприємства має першочергове значення, оскільки від правильної оцінки реальної собівартості залежить ефективність управління виробництвом, що в підсумку вплине на фінансовий результат діяльності підприємства.

ВИСНОВКИ

Витрати підприємства – це важлива економічна категорія, так як формування витрат виробництва забезпечує життєдіяльність суб’єкта господарювання в умовах ринку та конкуренції та здійснюється на всих етапах життєвого циклу підприємства, починаючи зі створення підприємства та закінчуючи його ліквідацією. Дослідження витрат є необхідною умовою функціонування та розвитку підприємства, оскільки саме від їх рівня та динаміки залежать результати фінансово-господарської діяльності. Розглянувши різні думки щодо визначення сутності витрат, можна згрупувати їх у дві великі групи – трактування витрат із точки зору економічної теорії або з погляду бухгалтерського обліку. Оскільки ми аналізували витрати на основі фінансової звітності підприємства, то розгляд даної категорії здійснювався згідно бухгалтерського обліку. Для аналізу формування витрат було обрано ТОВ «Техпостач» – підприємство, яке базується на виробництві цегли. Розрахунок показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства свідчить, що функціонування підприємства було не досить успішним протягом 2009-2010 рр. Головним підтвердженням цього є зниження показників дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованосі та прибутку, які свідчать, що підприємство є неплатоспроможним. Тому для зростання обсягів виробництва продукції, збільшення прибутку, підприємство має нарощувати свою продуктивність виробництва шляхом залучення всіх видів ресурсів, застосування інновацій, впровадження новітніх засобів виробництва для зменшення затрат. Для врегулювання поточної діяльності та її покращення в майбутньому підприємству необхідно здійснити наступні заходи: - вдосконалити процес виробництва; - зменшити рівень змінних витрат через оптимізацію собівартості, зокрема витрат на оплату праці – шляхом усунення дублювання функцій, переглядання норм праці, ефективної системи матеріального стимулювання персоналу тощо, а також застосувавши додаткові резерви зниження собівартості – підвищення технічного рівня виробництва, покращення використання природних ресурсів, усунення перевитрат матеріалів та понадпланових відходів, втрат від браку, фактів бездіяльності основних засобів. Це приведе до зменшення рівня беззбитковості і поліпшення результатів функціонування підприємства; Найбільш ефективним шляхом зниження витрат є впровадження економних технологій виробництва.

Керівництву підприємства необхідно пам`ятати, що зниження в довгостроковому періоді витрат, з метою оптимізації їхнього рівня є прямим шляхом до покращення фінансового стану підприємства і забезпечення прибутковості діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність [Текст]: Закон України, від 16

липня 1999 року. № 996-XIV

2. Про зовнішньоекономічну діяльність [Текст]: Закон України, від 16 квітня

1991 року. № 959-XII із змінами і доповненнями від 4 лютого 2009 року. №

923-VI.

3. Про оподаткування прибутку підприємства [Текст]: Закон України, від 22

травня 1997 року. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями від 28 грудня 2007

року. № 107-VI.

4. Про податок на додану вартість [Текст]: Закон України, від 03.04.1997 р. №

168/97-ВР із змінами і доповненнями від 19.12.2006 р. № 489-V.

5. Про підприємництво [Текст]: Закон України, від 7 лютого 1991 р. / Діло. -

1994. – № 22.

6. Баланс [Текст]: Положення бухгалтерського обліку, від 31.03.99 р. №87

7. Бандурка, О. М. Фінансова діяльність підприємства [Текст]: навч. посібник. /

О. М. Бандурка - К. Либідь, 2003. - 335 с.

8. Череп А. В. Управління витратами суб’єктів господарювання [Текст] Ч. І:

Монографія. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006.- 368 с.

9. Бондар, Н.М. Економіка підприємства [Текст] навч. посібник / Н.М. Бондар.

Київ: ВД"А.С.К.", 2004. - 400 с.

10. Турило А. М., Кравчук Ю.Б.,Турило А.А. Управління витратами

підприємства [Текст]: навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури,

2006. – 120 с.

11. Васильєв В.В. Шляхи підвищення результативності українських

підприємств [Текст] / В.В. Васильєв// Фондовий ринок. - 2007. - №12 - 120 с.

12. Звіт про фінансові результати [Текст]: Положення бухгалтерського обліку,

від 31 березня 1999 року. №87.

13. Іванілов О.С. Економіка підприємства [Текст]: підручник. / О.С. Іванілов -

К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

14. Манів З.О., Луцький, І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник. /

З.О. Манів. - К.: Знання, 2004. - 580с.

15. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану

підприємств [Текст] / О.В. Павловська // Фінанси України. - 2007. - №11. –

с. 54-60.

16. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства [Текст]: підручник. /

С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

17. Примак Т.О. Економіка підприємства [Текст] : підручник. / Т. О. Примак. –

К. : Вікар, 2008. - 220 с.

18. Славюк Р.А. Фінанси підприємств [Текст]: навч. посібник. / Р.А.Славюк - К:

ВД “ Професіонал”, 2004 р. - 460 с.

19. Тюріна Н.М. Економіка підприємства [Текст] : підручник./ Н. М. Тюріна –

Львів : Новий Світ - 2000, 2008. - 312 с.

20. Давидович І. Є. Управління витратами [Текст]: навч. посібник. – К.: Центр

навчальної літератури, 2008. – 320 с.

21. Березін О.В. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник. / О.В. Березін,

Л. М. Березіна, Н.В. Бутенко. – К.: Знання, 2009. - 390.с – (Вища освіта ХХІ

століття).

22. Бойчик І. М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник. / І.М. Бойчик.-

Вид. 2-ге, доповн. І переробл. – К.: Атіка, 2006. – 528с.

23. Круш П.В. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник. / [П.В. Круш,

В.І. Подвігіна, Б.М. Сердюк] – К.: Ельга – Н, КНТ, 2007. – 780с.

24. http://www.nbuv.gov.ua - електронний каталог Національної бібліотеки

України ім. Вернадського.

25. http://intkonf.org - Шоста Всеукраїнська науково-практична інтернет-

конференція „Науковий потенціал України 2010".

26. http://www.rusnauka.com. - наукові конференції.

ДОДАТКИ

Додаток А

БАЛАНС

на 31 грудня 2010 р.

Форма №1 код за ЄДРПОУ 14195438

Актив	Код дка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість	010	257,4	195,2
Первісна вартість	011	260,0	260,0
Накопичена амортизація	012	(2,6)	(64,8)
Незавершене будівництво	020	151,3
Основні засоби:
Залишкова вартість	030	536,6	1084,6
Первісна вартість	031	793,5	1427,1
Знос	032	(256,9)	(342,5)
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040
інші фінансові інвестиції	045
Довгострокова дебіторська заборгованість	050
Відстрочені податкові активи	060
Інші необоротні активи	070
Усього за розділом І	080	954,3	1279,8
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	57,8	81,5
тварини на вирощуванні та відгодівлі	110
незавершене виробництво	120	136,5	5,8
готова продукція	130	24,8	228,2
Товари	140		316,2
Векселі одержані	150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	343,3	185,0
первісна вартість	161
резерв сумнівних боргів	162
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	25,0	2,8
за виданими авансами	180	3,1	17,1
з нарахованих доходів	190
із внутрішніх розрахунків	200
Інша поточна дебіторська заборгованість	210
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	36,9	15,9
в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250	77,0
Усього за розділом ІІ	260	704,4	852,5
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270
Баланс	280	1649,7	2132,3
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	651,6	644,7
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320		482,5
Інший додатковий капітал	330
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	98,9	238,8
Неоплачений капітал	360
Вилучений капітал	370
Усього за розділом І	380	750,5	1366,0
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400
Інші забезпечення	410
Сума страхових резервів	415
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416
Цільове фінансування	420
Усього за розділом ІІ	430
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440
Довгострокові фінансові зобов’язання	450
Відстрочені податкові зобов’язання	460
Інші довгострокові зобов’язання	470
Усього за розділом ІІІ.	480
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500	462,9	411,3
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510
Векселі видані	520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	124,8	221,9
Поточні зобов’язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	1,0	9,0
з бюджетом	550	36,9	16,9
з позабюджетних платежів	560	1,7	0,8
зі страхування	570	28,3	11,9
з оплати праці	580	53,9	47,4
з учасниками	590	58,0	47,1
із внутрішніх розрахунків	600
Інші поточні зобов’язання	610	131,7
Усього за розділом ІV	620	899,2	766,3
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	1649,7	2132,3

Додаток Б

Звіт про фінансові результати

за 2010 р.

Форма № 2

1. Фінансові результати

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	6112,1	4335,4
Податок на додану вартість	015	857,7	643,2
Акцизний збір	020
	025
Інші вирахування з доходу	030
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	5254,4	32692,
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	4147,2	2589,5
Валовий: Прибуток	050	1107,2	1102,7
збиток	055
Інші операційні доходи	060
	061
Адміністративні витрати	070	288,6	334,4
Витрати на збут	080	270,9	273,7
Інші операційні витрати	090	65,6	34,7
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток	100	482,1	459,9
збиток	105
Доход від участі в капіталі	110
Інші фінансові доходи	120
Інші доходи	130
Фінансові витрати	140	139,9	110,2
Втрати від участі в капіталі	150
Інші витрати	160	70,4	48,6
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток	170	271,8	301,1
збиток	175
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	81,5	90,3
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток	190	190,3	210,8
збиток	195
Надзвичайні: доходи	200
витрати	205
Податки з надзвичайного прибутку	210
Чистий: прибуток	220	190,3	210,8
збиток	225