3.Логічна структура науки: ідеали і норми науковою пізнання, наукова картина світу, закони.

Структура науки, згідно з сучасною типологією, включає в себе такі компоненти:

• за предметом і методами пізнання наука поділяється на природознавчо-математичні, соціально-гуманітарні і технічні науки:

• в залежності від методів одержання і рівня абстрагування знання, виділяють теоретичну і емпіричну стадії наукового знання (іноді їх називають теоретичними І емпіричними науками);

• в залежності від мети і завдань розрізняють фундаментальні і прикладні науки (метою фундаментальних наук є відкриття законів, створення ідей, концепцій, теорій, а прикладних - застосування їх для вирішення технологічних і практичних проблем).

Наука має певні засади, зміст яких є історично змінним. Засади науки організовують всі різноманітні знання даної епохи в певну цілісність, визначають стратегію наукового пошуку і забезпечують включення наукових результатів в культуру суспільства. Засади науки містять в собі три основні структури:. .

а) ідеали і норми дослідження, тобто ідеали і норми доказовості І обгрунтованості наукового знання, його опису і пояснення, а також побудови І організації (усе це в сукупності є стилем наукового мислення);

б) наукова картина світу, що історично формується як результат синтезу знань, отриманих різними науками;

в) філософські ідеали і принципи, які обґрунтовують норми та ідеали науки, наукову картину світу, а також забезпечують включення наукового знання в культуру, надають науковому знанню світоглядного орієнтиру.

Наука має свою систему методів. Під методом розуміють певний спосіб пізнання, прийом, шлях вирішення якоїсь проблеми чи задачі. Методи є своєрідними правилами руху на шляху до істини. Філософське вчення, що досліджує методи пізнання, називають методологією.

Сучасна система методів науки досить різноманітна, як і сама наука. У методології існує декілька класифікацій наукових методів. У залежності від характеру предмета пізнання розрізняють методи емпіричного пізнання і теоретичні методи.

Із позиції сфери застосування методи поділяються на загальні і спеціально-наукові. Часткові, спеціально-наукові методи, використовуються в окремих науках (наприклад, в математиці - метод математичної індукції, у космології - метод радіактивного розпаду, в економіці - метод економічного аналізу, економічної статистики тощо). Загальнонаукові методи використовують всі або майже всі науки. До таких методів відносяться аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення і абстрагування, метод експерименту і аналогії, моделювання, формалізації, аксіоматичний метод та інші.

Для сучасної науки важливе значення має розрізнення динамічних і статистичних методів. Динамічні методи спрямовані на явища, взаємозв'язок яких має однозначний причинно-наслідковий характер, в яких випадковість відіграє незначну роль. Закономірність цих явищ має необхідний характер. Статистичні методи використовуються для дослідження не окремих явищ, а їх множини. Поряд з необхідністю велике значення тут має випадковість, а звідси і висновки їх мають імовірнісний характер.

У XX ст. дослідники розрізнили природознавчі і соціально-гуманітарні знання про суспільство, людину і людський дух. У соціальному пізнанні широко використовуються системио-структурний метод, метод функціонального аналізу, метод соціальної статистики. Гуманітарні знання не можуть обійтися без історичного методу, вони спираються також на широкий спектр філософських методів - культурно-історичного аналізу, феноменологічний, герменевтичпий, діалектичний (у тому числі діале-ктико-матеріалістичний) метод

Отже, можна зробити висновок, що наука - це така сфера людської діяльності, основна роль якої полягає в отриманні і теоретичній систематизації об'єктивних знань про дійсність. Наука прагне до логічного, максимально узагальненого об єктивного знання. Безпосередніми цілями науки є опис, пояснення і передбачення процесів і явищ, які складають предмет її дослідження.