- •1. Генезис науки; наука в сучасному світі.
- •2.Взаємодія природничих, технічних та суспільних наук, їх поділ на фундаментальні та прикладні.
- •3.Логічна структура науки: ідеали і норми науковою пізнання, наукова картина світу, закони.
- •4. Наукове пізнання та його складові елементи.
- •5.Тенденції розвиту сучасної методології науки.
- •Філософська концепція творчості.
- •Рівні наукової творчості : предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична.
- •Форми наукової творчості, раціоналістична, інтуїтивна, позасвідома, духовно-космологічна, догматична.
- •9 Сфери творчості: наукова, технічна, художня.
- •Інтуїція і творчість.
- •Творчість і особа. Психологічні особливості творчої особи.
- •Техніка і технологія як предметні форми буття наукового знання.
- •Специфіка технічних наук і їх місце в структурі людської діяльності і культури.
- •Роль науки і техніки в становленні теорії самоорганізації як нового світобачення природи і суспільства.
- •Технічна діяльність як процес самореалізації і самовираження людини
- •Проблема гуманітаризації науково-технічного знання і соціальна відповідальність вченого.
- •Відповідальність вченого
- •Філософія техніки і проблема розробки філософської методології як теоретичної бази технічної діяльності.
- •18.Інженерна діяльність і інженерне мислення.
- •19, Взаємозв'язок мистецтва, науки і техніки.
- •Досягнення науки і техніки як підвалини розвитку культури.
- •Критерії понять: схильність, здібність, обдарованість, талановитість, геніальність у творчості.
- •Цілі і функції техніки.
- •Філософські дослідження феномена техніки.
- •Основні етапи історичного процесу розвитку техніки.
- •Проблема взаємодії людини і комп'ютера.
- •Соціальний і технічний прогрес та проблеми демонізма техніки..
- •Людина, суспільство і природа: проблеми екології
- •Власність як форма соціальних відносин.
- •Сутність і соціальний зміст ринкових відносин.
- •30. Сутність і складові соціально-економічного управління.
-
Сутність і соціальний зміст ринкових відносин.
Ринкові відносини – це відносини щодо купівлі – продажу між такими носіями цих відносин як домогосподарства, підприємства, фінансовий сектор, держава та зовнішньоекономічний сектор (закордон).Центральне місце в цих відносинах належить домогосподарствам (домашнім господарствам). Домашнє господарство – це економічно відокремлена група населення, яка самостійно, власними зусиллями отримує дохід і самостійно здійснює витрати. Вона фактично співпадає з сім’єю, якій притаманні вказані риси. Наприклад, якщо дві чи три сім’ї, батьки, сини, внуки проживають разом і ведуть домашнє господарство не відокремлено, а спільно, то вони становитимуть одне домогосподарство. Якщо ж ці дві, три сім’ї розділились на окремі, господарюючі в домашніх умовах, суб’єкти, то це вже буде відповідно два чи три домогосподарства.
Економіка працює завдяки домогосподарствам і заради домогосподарств. Останні виступають основними споживачами кінцевої продукції, саме для них виготовляються предмети споживання, які задовольняють потреби людини. Отже, домогосподарство – основні покупці на ринку. Водночас вони і продавці на ринку, однак продавці не готової продукції, а ресурсів з яких виготовляються товари і послуги. Тобто домашнє господарство – це первинний елемент економіки, що складається з однієї чи більше осіб, які ведуть спільне господарство, виконуючи такі функції: забезпечення економіки факторами виробництва; використання зароблених при цьому коштів для поточного споживання товарів послуг і заощаджень з метою задоволення своїх потреб.
30. Сутність і складові соціально-економічного управління.
Управління — це діяльність, пов'язана з впливом керуючого суб'єкта на керований об'єкт з метою досягнення певних результатів.Управління притаманне всім сферам людської діяльності, в тому числі економічній і фінансовій. Управління фінансами — це складова частина управління економікою, його здійснює спеціальний апарат з допомогою специфічних прийомів і методів.
В управлінні фінансами виділяють об'єкти і суб'єкти управління. Об 'єктами виступають фінансові відносини, в тому числі відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші об'єкти — це фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, державні фінанси. Суб'єктами управління виступають держава (в особі законодавчих і виконавчих, в тому числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ.
Сукупність всіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат.Управлінська діяльність включає наступні функціональні елементи:
-
планування займає важливе місце в управлінні фінансами, тому що саме в ході планування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх ефективного використання;
-
оперативне управління, як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління — досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин, маневрування фінансовими ресурсами;
-
контроль, який пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю співставляються фактичні результати із запланованими, виявляються резерви.
В сучасних умовах переходу до ринку необхідно покращити наукове обґрунтування рішень, що приймаються, використовувати нові методи мобілізації та перерозподілу фінансових ресурсів, які раніше не використовувалися, зокрема з допомогою фінансового ринку. Важливо вивчати і використовувати досвід ринкових країн, а також країн Східної Європи, що перейшли на ринкові відносини.
В адміністративно-командній економіці протягом тривалого часу використовувалися одні і ті ж методи управління фінансами, вони були консервативними і не давали бажаного ефекту, розробка і впровадження нових фінансових важелів і нормативів проводилася дуже повільно (нормативів розподілу прибутку, норм амортизаційних відрахувань, тарифів відрахувань на соціальне страхування та ін.). І тому в сучасних умовах гостро постала проблема пошуку альтернативних методів управління і впливу на суб'єкти господарювання, які відповідали би ринковій економіці