2.Взаємодія природничих, технічних та суспільних наук, їх поділ на фундаментальні та прикладні.

Фундаментальні соціально-екологічні дослідження дають можливість системно об'єднати емпіричні дослідження конкретно-предметних наук і на базі конкретизації узагальнюючої соціально-екологічної теорії перетворити їх у прикладні дослідження, що дають можливість практично оптимізувати взаємодію суспільства з природою в цілому. Становлення закономірностей природи і суспільства є одним з головних шляхів підвищення ефективності конкретних (прикладних) соціально-екологічних досліджень.

Природничі науки — галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі.

До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднювати під назвою гуманітарні науки. Також не належать до природничих наук точні науки: математика й інформатика, хоча методи й результати цих областей досліджень широко використовуються природознавством.На базис природничих наук сприраються прикладні науки.

До природничих наук зараховують

• астрономію — науку про Всесвіт

• фізику — науку про склад і структуру матерії, а також про основні явища в неживій природі

• хімію — науку про будову й перетворення речовин

• біологію — науку про живу природу

• науки про Землю — географію, геофізику й геологію

• медицину — науку про людське тіло та його хвороби

Природознавство, яке є основою будь-якого людського пізнання, сприяє розвитку соціальної екології перш за все, вдосконаленням загальної картини світу вченням про біосферу і субстрат людини.Суспільні науки дають соціальній екології теоретичні відомості про закономірності руху продуктивних сил, про економічні процеси на основі життя суспільства, картину прогресу цивілізації і культури.

Технічні науки дають для соціоекологічних узагальнень теоретичний матеріал про сукупність руху створених людиною матеріальних засобів підвищення ефективності його діяльності, систематизовані знання про властивості і закони розвитку технологічних систем, які не тільки втілюють взаємозв'язки суспільства і природи, але і предметне виражають можливості управління природних процесів, досягнутих суспільством на даній стадії розвитку суспільства.

Гуманітарні науки (антропологія, етнологія, психологія, філологія, культурологія), характеризують якості людства, його діяння і розвиток людини, як родової істоти — в його конкретних проявах.

Вивчення і порівняльний аналіз різних думок дозволяє стверджувати, що соціальна екологія, в міру своєї специфіки, не може вкладатися у традиційну класифікацію наук. Її не можна однозначно віднести ні в соціальні, ні в природничі науки. Це зумовлено специфікою її об'єкта — екологічної взаємодії між суспільством і природою, у якій цих два аспекти — природний і соціальний — діалектичне між собою поєднуються. Інша справа, що в предметі у кожній з розглянутих соціально-екологічних наук відношення між природним і соціальним аспектами може бути різним, однак, ця обставина не змінює соціального статусу цих наук

Під фундаментальними розуміємо науки, спрямовані на відкриття нових законів об’єктивної та суб’єктивної реальності й мають не тільки гносеологічну, але й прагматичну та соціокультурну інтенції. Вони опосередковано зв’язані з практикою, але функціонують у суспільстві як невід’ємна складова культури. Прикладні науки це такі, що безпосередньо мають прагматичну та соціокультурну інтенції і сприяють отриманню максимально ефективних практичних результатів.

Більшість дослідників підкреслюють, що поділ наук на фундаментальні й прикладні є досить умовним, бо між їхніми елементами існує тісний зв’язок і нерідко відбувається взаємоперехід фундаментальних і прикладних теорій. Отже, справжня розвинута наука завжди прагне до практичного втілення своїх фундаментальних результатів, проте вона орієнтується у своїх дослідженнях не лише на практичні завданні сьогодення, але й готує фундамент для майбутніх етапів цивілізації. Це означає, що вона змушена постійно руйнувати наявні межі існуючого досвіду людства і відкриває шляхи майбутнього практичного освоєння світу, змінюючи тим самим і основні характеристики прикладних наук, через які фундаментальне знання впроваджується в життя.