20. Критерії понять: схильність, здібність, обдарованість, талановитість, геніальність у творчості.

Здібності являють собою синтез властивостей особистості, який забезпечує успішне виконання діяльності й виявляється у швидкості оволодіння знаннями, уміннями, навичками.

Здібності завжди виявляються в певній діяльності: в науці, мистецтві, навчанні. Одні люди здібні до математики, інші — до гуманітарних наук, треті — до живопису, музики, трапляються і різносторонньо обдаровані люди, здібні до різних видів діяльності.

Обдарованість — це свого роду міра генетично і досвідом обумовлених можливостей людини пристосуватися до життя. Основні функції обдарованості — максимальне пристосування до світу, оточення, знаходження рішення у всіх випадках, коли є нові проблеми, що потребують саме творчого підходу.

Складові обдарованості:

• біофізіологічні, анатомо-фізіологічні задатки;

• сенсорно - перцептивні блоки, що характеризуються підвищеною чутливістю;

• інтелектуальні й розумові можливості, що дозволяють оцінювати нові ситуації і вирішувати нові проблеми;

• емоційно-вольові структури, що зумовлюють тривалі домінантні орієнтації і їх штучне підтримання;

• високий рівень продукування нових образів, фантазія, уява.

схильності — конкретна вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність; ґрунтується на інтересах, потребах у виконанні певної діяльності.

талант — система рис, властивостей, які дають змогу особистості досягати значних успіхів в оригінальному виконанні творчої діяльності;

геніальність — найвища форма таланту, системна характеристика особистості, яка свідчить про її надоригінальні досягнення, що суттєво переважають «звичайну» й навіть творчу діяльність (зокрема й на рівні таланту).

20. Цілі і функції техніки.

З середини XX ст. науково-технічний прогрес перейшов до якісно нового етапу, що називається науково-технічною революцією. Науково-технічна революція - докорінний переворот у продуктивних силах суспільства: науці, техніці, людині. Революція в науці (в тому числі в природознавстві, технічних та суспільно-гуманітарних) полягає в тому, що наука стала безпосередньою продуктивною силою. Революція у техніці полягає у переході від механізації виробництва до автоматизації, комп'ютеризації та інформатизації. Техніка та наука сплелися у таку нову єдність, цілісність, в якій техніка дедалі більше опосередковується логічно, а логіка - технологічно. Техніка набуває наукового характеру і стає базою розвитку науки. У такому сплетінні докорінно змінюється людина як головна продуктивна сила, стає науково-мислячим організатором і керуючим виробничими процесами. Внаслідок науково-технічної революції в продуктивних силах сталася революція у всьому суспільному виробництві: з простого процесу праці виробництво стає технологією застосування науки.

Техніка — сукупність створених засобів і знарядь виробництва, а також заходи та операції, вміння та майстерність здійснення тру­дового процесу.

Мета і функція техніки — перетворювання природи та світу людини згідно з цілями, які ставлять люди, що мають певні потреби і бажання. Отже, техніка є невід'ємною складовою людського існування.

Техніка сама по собі не є метою. Вона набуває цінності тільки як засіб. Можна розглядати техніку і як самостійний феномен, однак ця самостійність певною мірою відносна: техніка органічно залучена до контексту соціального буття та свідомості, є основою цивілізації, перебуває у вирі історичного часу й постійно прогресує.