Завдання студентам для самостійної роботи

1. Порівняйте у вигляді таблиці основні положення класичного лібералізму та неолібералізму. Розкрийте суть їх основних похідних.

2. Порівняйте основні положення консерватизму та неоконсерватизму.

3. Зобразіть схематично та дайте визначення наступним поняттям: програма, ідеологія, доктрина.

4. Висвітліть основні положення інвайронментального підходу у політичній думці та суть екологічного соціалізму.

5. Покажіть спільне й особливе у поняттях: «анархізм», «комунізм», «фашизм».

Література

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

2. Винников О. Чи можлива консервативна ідеологія?// Український час, 1995, № 1.

3. Данилишин Б. Екополітика: проблеми формування //Політика і час. – 1994, № 12.

4. Дем’яненко Б.Л. Три моделі тоталітаризму. Порівняльний аналіз фашизму, більшовизму та націоналі-соціалізму. – К., 2000.

5. Дорошенко А. Терор і тероризм //Політика і час. – 1997, № 8-9.

6. Заболоцький В.Л. Лібералізм: ідея, ідеал, ідеологія. – Донецьк, 2001.

7. Кондратюк В.О., Піскорський О.В., Лепісевич П.М. В’ячеслав Липинський – ідеолог українського консерватизму. – Л.: «Апріорі», 2003.

8. Консерватизм. Антологія. – К., 1998.

9. Кухта Б. Політологія. Історія і теорія політичної науки. Курс лекцій. – Львів, 2007.

10. Лібералізм: Антологія / Упор. О.Проценко, В.Лісовий, - К., 2002.

11. Політологія / За ред.. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К., 2001.

12. Політологія / За наук. Ред.. А.Колодій. – К., 2003.

13. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

14. Практикум з політології / За заг ред.. Ф.М. Кирилюка. – К., 2003.

15. Радіонов В. Ідейно-теоретичні засади українського національного консерватизму// Український час. 1993, № 2.

16. Суспільна політична думка: Словник довідник/ Уклав О.І Юристовський. – Львів: вид-во «Сполом», 2008.

17. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К., 2002.

Тема 4. Розвиток політичної думки в україні: історія і сучасність. План

1. Перші уявлення про політику та державу у княжу добу та період польсько-литовської зверхності.

2. Політичні вчення періоду відновлення й ліквідації української державності (П пол. ХVII-ХІХ ст.).

3. Основні напрямки розвитку вітчизняної політичної думки ХХ – XХІ ст. ст.

Методичні рекомендації

Приступаючи до вивчення теми, треба, насамперед виходити з того, що формування політичної думки в будь-якому суспільстві пов’язане з його соціальною диференціацією і виникненням держави. Відповідно, перші уявлення про політику на українських землях нерозривні з появою східнослов’янської державності.

Відомо, що за кілька століть до виникнення Київської Русі після державних об’єднань кіммерійців, скіфів, готів та ін., наші предки оформилися в окрему слов’янську групу антів і утворили Антську державу.

Політична думка антів, як і інших слов’ян, існувала у вигляді суспільно-політичних поглядів, що мали релігійно-міфологічний характер і одержали свій вияв у язичництві. Характерною ознакою суспільно-політичної думки наших предків докиївської доби є ідеї добра, правди, справедливості, патріотизму і свободи.

Політичну думку Київської Русі і Галицько-Волинського князівства теж доцільно показати на тлі їх суспільно-політичного устрою.

Далі треба охарактеризувати основні письмові пам’ятки того часу –літописи, збірки законів, політико-релігійні трактати. Найвідоміші з них: “Слово про закон і благодать митрополита Іларіона, “Руська Правда” Ярослава Мудрого, “Повість минулих літ” літописця Нестора, “Повчання” Володимира Мономаха, “Ізборник Святослава”, “Слово о полку Ігоревім”, Галицько-Волинський літопис”. Тут знаходимо постановку найважливіших політичних проблем суспільства та шляхи їх вирішення. Розкриваючи перше питання потрібно відзначити, що після падіння Київської середньовічної держави й остаточного занепаду Галицько-Волинського князівства наступив період тривалого іноземного поневолення українських земель; розподіл їх між Литвою і Польщею остаточно припинив існування української державності, негативно позначився на розвитку культури. Однак, це не перервало поступу української політичної думки.

Центром суспільно-політичного і культурного життя України цієї перехідної доби (від Київської Русі до Козацько-Гетьманської держави) була Галичина. Її географічне розташування, контакти з західноєвропейською культурою, утвердження католицизму сприяли поширенню передових теорій, провідне місце серед яких займали ідеї гуманізму (Юрій Котермак-Дрогобич (1450-1494); Станіслав Оріховський (1513-1566)).

Окремий виступ можна побудувати на відображенні загальних соціально-політичних процесів, що протікали в нових умовах (зміни в соціальних відносинах на тлі збанкрутілого феодалізму, погіршення національного становища українства, загроза окатоличення), зародженні релігійної полеміки, характеристиці полемічної літератури ХУІ-ХУП ст. (П.Скарга, І.Потій, І.Вишенський, Х.Філалет, брати С. і Л.Зизанії, І.Борецький та ін.). На семінарі слід показати вагомий внесок в розвиток української політичної думки учених Києво-Могилянської академії (Петро Могила, С. Яворський, Ф.Прокопович).

При розгляді другого питання насамперед слід зауважити, що з початку ХУП ст. на хвилі зростаючого національно-визвольного руху виринає козаччина, яка до своїх вимог на адресу польської держави відносить питання як соціально-економічного, так і церковно-релігійного характеру, переймає на себе роль провідної верстви українського суспільства. Результатом визвольних змагань того періоду і особливо війна 1648-1654 рр. було виникнення унікального автономного державного утворення – Козацько-Гетьманської держави, засновником якої був Б.Хмельницький. На цьому тлі потрібно висвітлити військово-адміністративний устрій Запорізької Січі, процес організації державної політичної влади, підкреслюючи, що новосформована державність органічно поєднувала в собі український традиціоналізм та новаторство, яке втілилося у новій формі державного правління – владі Кошового отамана (Гетьмана).

Показником високої зрілості політичної думки початку ХУІІІ століття є договір “Пакти і Конституція прав і вольностей Запорізького війська”, укладений гетьманом в еміграції Пилипом Орликом з його виборцями (старшиною) та запорожцями 16 квітня 1710 р. Слід подати стислий виклад змісту Конституції П.Орлика, показати її політичне значення.

Вагомий внесок у розвиток політичної думки України зробили українські просвітники ХУШ століття: Я.Козельський, С. Десницький, В.Капніст, В.Каразин, П.Лодій, Г.Винський та інші.. Просвітителі розробили питання про походження держави, її функції, типи державного правління поділ влади. У питанні слід наголосити, що в розглядуваний період українська політична думка поповнилася ідеями державної незалежності, автономії, демократії, волі, правди і справедливості.

При висвітлення другого питання теми доцільно показати те соціально-економічне й політичне становище, яке склалося на українських землях на межі ХУІІІ-ХІХ ст.і пов’язане з ним формування української суспільно-політичної думки. Політичний вплив на розвиток української політичної думки зробили європейські впливи ( німецька класична філософія, французький раціоналізм, ідеї польських, чеських дослідників).

Найпереконливішим свідченням загального духовного піднесення у середині ХІХ століття було заснування у Київському університеті таємної політичної організації “Кирило-Мефодіївське товариство” (1846-1847 рр.). Поява товариства була спробою інтелігенції замінити культурно-просвітницьку роботу політичною боротьбою за національні інтереси. Студентам потрібно проаналізувати політичну доктрину братерства, а також показати відмінність у формуванні політичних думок на західно- та східноукраїнських теренах.

Розгляд третього питання теми необхідно почати з відтворення суспільно-політичної ситуації в Україні на зламі ХІХ-ХХ століть як основного підгрунтя розвитку політичної думки. У питанні слід проаналізувати усі ідеологічні напрями українського національно-визвольного руху початку ХХ ст. – від консервативного (В.Липинський) до націоналістичного (І.Липа, Б.Грінченко, М.Міхновський, Д.Донцов, М.Сціборський).

Розкриття третього питання неможливе без показу передумов зародження націонал-комунізму (В.Шахрай, О.Шумський, М.Хвильовий, В.Винниченко, М.Скрипник), які вимагали пристосування постулатів комунізму до специфічно-національних умов, надання майбутньому ладові національного характеру. Слід показати програмні вимоги і практичну діяльність Організації українських націоналістів (ОУН). Характеризуючи політичну доктрину ОУН, студентові потрібно загострити увагу на її еволюції, до чого спричинився реальний хід історичних подій.

Характеризуючи нові політичні та правові концепції 60-80-х років, треба сказати, що основою їх був дисидентський рух (лат. dissident – незгодний), основні етапи якого в Україні, його особливості та своєрідний характер у південно-східних та західних областях потрібно охарактеризувати, назвати ініціаторів та активістів.

На завершення питання необхідно охарактеризувати суспільно-політичну ситуацію в Україні в часи “перебудови”, піднесення рівня самосвідомості українців, розширення мережі політичних інститутів, масових громадсько-політичних організацій, розгортання державотворчих процесів (Українська гельсінська спілка, Народний рух України, Народна Рада у Верховній Раді, прийняття “Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Акту проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), проведення та результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р., прийняття нової Конституції).

З проголошенням суверенної, незалежної, демократичної України за порівняно короткий час модернізовано або сформовано нові інституції державності. Тим самим було створено передумови подолання довготривалої інтелектуальної ізольованості, деідеологізації мислення, розширення обрисів політичної думки. Нині зусилля молодої вітчизняної політології спрямовані на відродження національної та утвердження загальнолюдської політичної культури; формування національно-демократичних доктрин, створення системи політологічної освіти в Україні, налагодження дійових контактів та співробітництва з науково-освітніми центрами передових країн світу.