Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно показати відмінність і одночасно взаємозв’язок понять “етнос” та “нація”.

Етнос – це позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднана спільним походженням (реальним чи міфічним), культурою, мовою (часто, але не завжди), історією, традиціями, звичаями, самосвідомістю та етнонімом.

Нація це передусім етнополітична спільнота, тобто одержавлений етнос. Ознаками нації є: спільність території, економічного життя, культури, мови, історичної долі, особливості психологічного складу, політична та юридична система. Одночасно необхідно показати відміність нації етнічної і нації державної. Нація етнічна - ядро етносу, що склалось історично, проживає всередині своєї країн і зберігає усі властивості ознаки нації. До етнічної нації належать лише групи, що етнічно споріднені. Нація державна (сучасне розуміння нації як державного народу) це сучасна форма етнополітичної спільноти, представники якої вирішують питання національності на підставі належності до певної держави.

Галузь політики яка регулює відносини між націями називається етнополітикою. Між етносами складаються певні відносини, в процесі яких можуть виникати певні проблеми. В державі, де не вирішуються етнонаціональні проблеми, виникають міжнаціональні конфлікти.

Окремо звернути увагу на розвиток та засоби регулювання національних відносини, тобто відносин між різними етносами, націями, народами та етнічних групами.

Особливого значення набуває сьогодні вивчення національної свідомості як чинника консолідації суспільства. У питанні слід проаналізувати націоналізм як суспільний феномен та ідеологію нації. Дати визначення інтегральному та демократичному націоналізму. Визначити перспективи націоналізму у сучасному світі.

У питанні слід також розглянути конфесійні групи як суб’єктів політичного життя, вплив релігії на розвиток політичних процесів. Передусім слід відзначити роль релігії у формуванні політичних переконань суб’єктів політики, її значення в осмисленні їх політичних інтересів, цінностей та суспільних ідеалів. Визначити роль релігії у процесах націотворення та державотворення, проаналізувати історичні моделі взаємовідносин держави і церкви. Окремого розгляду потребують аналіз політичності інтересів релігійних конфесій. З огляду на це, слід охарактеризувати політичні концепції сучасного католицизму, православ’я, ісламу, буддизму, при цьому показати їх еволюцію на прикладі католицизму, де відбулося оновлення доктринальних підходів утому числі, підходів до сучасного стану екології. Виявити причини релігійних конфліктів, дати їм відповідну оцінку, визначити оптимальні підходи щодо їх запобігання.

Потрібно визначити місце релігійних суспільно-політичних рухів і політичних партій в політичній системі суспільства. Студентам належить проаналізувати вплив релігії на політичні процеси в минулому, на сучасному етапі розвитку та на перспективи в майбутньому.

Розгляд другого питання потрібно розпочати з розуміння того, що політичні відносини у суспільстві не можуть відбуватися буз конфліктів. Адже уся історія людства супроводжується конфліктами меншого чи більшого рівня, у тому числі політичними конфліктами. Проблеми вирішення суперечок і конфліктів у різних сферах суспільного життя настільки важливі, що на цій основі виникла ціла наука – конфліктологія. Політичний конфлікт – один з видів соціального конфлікту, в основі якого лежить боротьба учасників політичного процесу за вплив у системі політичних відносин, за доступ до прийняття політичних рішень, розпорядження ресурсами. Студентам слід розглянути різні підходи, що пояснюють причини виникнення конфліктів: марксистській, ресурсний, теорію людських потреб, соціально-психологічний підхід тощо.

У питанні доцільно розглянути існуючі типології політичних конфліктів, основні функції конфліктів та методи їх врегулювання.