Завдання студентам для самостійної роботи

1. Здійсніть письмово порівняльний аналіз форм політичних відносин: політична позиція, політична співпраця, політичний компроміс, конкуренція у політиці, політична консолідація, політичний конфлікт, політична боротьба.

2. Покажіть у вигляді схеми динаміку соціальної диференціації сучасного суспільства.

3. З'ясуйте зміст понять: клас, страта, етнос, народ, нація, конфесійні групи.

4. Розкрийте суть ісламського фундаменталізму та причини зростання його ролі у сучасному світі.

5. У вигляді таблиці дайте короткий порівняльний аналіз основним теоріям соціальної структури суспільства.

1. Охарактеризуйте основні методи врегулювання політичного конфлікту. Який з названих методів, на Вашу думку, є найефективнішим?

Література

1. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

2. Бондаренко В. Міжконфесійний конфлікт на Україні: витоки, стан і шляхи подолання //Людина і світ. № 3.

3. Головаха Є., Пухляк В. Політична соціалізація в посткомуністичній Україні //Політична думка. 1994, № 2.

4. Декларація прав національностей України // Право України. 1992. № 1.

5. Зенхаас Д. Етнічні конфлікти: причини та шляхи розв’язання // Політологічні читання, 1994. № 2.

6. Козловець М. На горизонті – середній клас // Віче. 1995. № 8.

7. Курас І.Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення. – К., 2004.

8. Логвинова В.Л. Політологія. – К., 2006.

9. Марушкіна І., Танчин І. Етнос і екологія //Студії політологічного центру “Ґенеза”, 1995, № 1.

10. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

11. Політологія / За ред.. О.В.Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К., 2001.

12. Рудич Ф.М. Політологія. – К., 2005.

13. Церква і соціальні проблеми. Енцикліка “Сотий рік”. Міжнародна наукова конференція. Львів. 1993.

14. Холод В.В. Політологія. Навч. посібник. – Суми, 2003.

15. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К., 2002.

Тема 12. Політична свідомість і політична культура План

1. Суть і структура політичної культури.

2. Типи і функції політичної культури.

3. Політична свідомість як елемент структури політичної культури.

4. Екологічна свідомість та екологічне мислення.

Методичні рекомендації

Розпочинаючи розгляд теми, слід усвідомити, що саме політична культура визначає політичну поведінку людей та спільнот, надаючи їй певного змісту і спрямування. Політична культура визначає характер політичних систем, політичний режим і спрямованість політичних процесів. Для більш глибшого розуміння суті політичної культури розгляд першого питання необхідно розпочати із визначення цього поняття. Існують різноманітні підходи до визначення поняття “політична культура”; суб’єктивний, суб’єктивний і біхебіористський, культурологічний. Студентові слід порівняти перелічені підходи, показати позитивні і негативні характеристики. Вітчизняні дослідники вважають, що політична культура – це стан суспільства, який характеризує ступінь його розвитку та взаємодії суб’єктів політичного процесу. Політична культура суспільства є якісним критерієм його розвитку. Формування демократичної політичної культури зумовлює успішне вирішення важливих державотворчих процесів. Аналізуючи структуру політичної культури зверніть увагу на те, що основними елементами її є політична свідомість і політична поведінка у найбільш поширених її виявах. Також структурними елементами політичної культури є політичні знання, оціночні судження політичних явищ, політичні дії тощо.

Класифікація політичної культури може бути здійснена за різними критеріями. У другому питанні доцільно проаналізувати підходи до типології політичної культури Г. Алмонда та С. Верби, які виокремили наступні типи політичної культури: парафіяльна культура, підданська культура, учасницька культура. Названа типологія політичної культури визначається ступенем розвитку громадянських якостей членів суспільства.

Також студентам слід проаналізувати типологію запропоновану польським дослідником Є.Вятром. Він запропонував визначати тип політичної культури через її взаємовідносини з політичним режимом. Чимало дослідників виділяють також замкнуті і відкриті політичні культури.

Висвітлюючи питання важливо показати, що роль політичної культури в житті суспільства проявляється через виконувані нею функції: вираження і реалізації соціальних інтересів, нормативно-регулюючу, виховну, комунікативну, прогностичну.

Роблячи висновки у відповіді, студент повинен коротко охарактеризувати політичну культуру сучасних українців, використовуючи сучасні типології і класифікації. Слід зазначити, що формування української політичної культури тісно пов’язано з формуванням української державності. Зразки, форми, стандарти поведінки у політичній сфері, досвід активної політичної діяльності кожен народ черпає зі свого історичного минулого. Тому основні характеристики української політичної культури потрібно висвітлити із сукупністю досягнень культурного освоєння політичних відносин, політичної діяльності і політичного процесу загалом.

Аналізуючи політичну свідомість, слід розкрити суть та специфіку політичної свідомості уявлень, що опосередковують ставлення суб’єктів до проявів політичної влади. Необхідно показати та охарактеризувати структурні елементи політичної свідомості – політичну психологію і політичну ідеологію, а також два її рівні – буденну та теоретичну свідомість. Слід зазначити, що політична свідомість виконує певні соціальні функції – виховну, регулюючу, захисну, прогностичну та комунікативну. Політична свідомість є одним із найголовніших складових елементів політичної культури. Однак, не всі її вияви належать до політичної культури. На цьому аспекті при розгляді питання слід зупинитися детальніше.

Четверте питання потрібно розпочати з визначення таких важливих для сучасної політики понять, як екологічна свідомість та екологічне мислення. Адже сучасний стан навколишнього середовища прямо залежить від особливого ставлення урядовців до проблем у цій галузі. Екологічна свідомість найчастіше визначається як сукупність поглядів, теорій та емоцій, що відображають проблему співвідношення суспільства і природи в плані оптимального їх вирішення відповідно до конкретних потреб суспільства та можливостей природи. Екологічну свідомість у сфері політики можна визначити як усвідомлення політиком загострення екологічної ситуації та негативних наслідків розвитку екологічної кризи; вміння та звичку діяти по відношенню до природи так; щоб не порушувати зв’язків та колообігів природного середовища; сприяти покращенню охорони довкілля заради не лише нинішнього, але й майбутніх поколінь. При розгляді питання необхідно зупинитись на розумінні студентами поняття екологічного мислення як у сфері політики, так і у суспільстві загалом.