4.1 Система захисту прав інтелектуальної власності і її призначення

Немає сенсу у створенні складної системи охорони прав, яка потребує значних витрат, і поширенні інформації про охоронні документи на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо власники цих прав не зможуть належним чином захистити свої права. Щоб у подальшому запобігти порушенню прав і компенсувати втрати, що виникають внаслідок їх порушення, вони повинні мати можливість захищати свої права.

Після того, як об'єкт права інтелектуальної власності (ОПІВ) створено і права на нього закріплені охоронним документом, настає важливий етап у його життєвому циклі - включення до господарського обороту. Саме на цьому етапі ОПІВ приносить правовласнику прибуток чи іншу користь - власне те, заради чого він і створений.

Однак, як тільки інформація про ОПІВ стає відомою недобросовісним конкурентам, у них може виникнути спокуса використати його у своїх інтересах. При ньому порушник прав знаходиться в більш вигідних умовах, ніж правовласник, оскільки не несе витрат на створення та охорону ОПІВ. Крім того, він може мати готову виробничу базу для використання об'єкта інтелектуальної власності, у той час, як правовласник повинен ще витратити час і ресурси на її створення. Тому порушник прав може швидше випустити нову продукцію і просунути її на ринок за нижчою ціною, ніж правовласник. Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретного правовласника, але й має серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільнюючи його соціальний і економічний розвиток та ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими країнами.

У наш час захист прав набуває особливо важливого значення, тому що у зв'язку зі швидким розвитком технологій з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливими раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості одержання аналогічних прав іншими, розглянута нами раніше система правової охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною.

Вперше захист від недобросовісної конкуренції став розглядатися як складова частина охорони промислової власності більше ніж 100 років тому. Так була прийнята стаття 10-bis до Паризької конвенції з охорони промислової власності (1900 р.) на Брюссельській дипломатичній конференції з перегляду конвенції та заключний Акт Стокгольмської (1967 р.) конференції про Паризьку конвенцію засвідчили, що країни-учасниці зобов’язані забезпечити громадянам дійовий захист від недобросовісної конкуренції; будь-який вияв конкуренції, що суперечить чесній практиці у виробничій чи комерційній діяльності класифікується як прояв недобросовісної конкуренції.

4.2 Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності

Дії, вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель:

• виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу або моделі, його застосування, пропонування для продажу, продаж, імпорт та інше введення в оборот або зберігання продукту в зазначених цілях;

• застосування процесу, що охороняється патентом, пропонування для застосування в Україні, якщо особа, що пропонує, знає, що без згоди власника патенту це не можна або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Для промислового зразка потрібно, щоб були використані всі суттєві ознаки. Порушенням визнається виготовлення такого виробу, застосування, пропонування, продаж, імпорт, введення в оборот або зберігання в зазначених цілях.

Для географічного зазначення походження товару порушенням визнається:

• нанесення його на товар або етикетку;

• нанесення на упаковку товару, застосування у рекламі;

• запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:

- використання цього зазначення особою, яке не має свідоцтва на право його використання;

• використання цього зазначення, якщо товар не походить з цього місця,

навіть коли зазначення використовують у перекладі або супроводжують словами вид, тип, стиль, марка, імітація тощо;

• використання цього зазначення або подібного до нього, якщо це вводить

в оману споживачів або завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення;

• використання цього зазначення як видової назви.

Порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку (знак може відрізнятися окремими елементами, але якщо це не змінює в цілому відмітності знака – це порушення):

• нанесення знака на товар, упаковку, вивіску, етикетку, нашивку, бирку тощо з метою продажу, пропонування імпорту та експорту;

• застосування знаку під час пропонування та надання послуги;

• застосування знака в діловій документації, рекламі та Інтернеті.

Порушення авторських та суміжних прав:

• використання твору без дозволу автора;

• оприлюднення твору без зазначення імені автора, ілюстрування твору, спотворення твору, зміна твору тощо;

• відтворення чи використання твору без виплати автору винагороди;

• використання виконань творів шляхом публічного повідомлення виконань, фіксації їх на носії та розповсюдження зафіксованих виконань без дозволу виконавця.

Порушенням прав інтелектуальної власності вважається також недобросовісна конкуренція. Дії, зазначені у Статті 10-bis, містять неповний перелік трьох типів проявів недобросовісної конкуренції, а саме, дії, які можуть призвести до змішування, дії, які дискредитують конкурентів, дії, які можуть ввести в оману громадськість. Дії, які можуть викликати змішування, і ті, що вводять громадськість в оману, дуже схожі і часто збігаються.

Загальні випадки змішування стосуються організацій, товарів або промислової чи комерційної діяльності конкурентів. Це дуже широке поле випадків у комерційній діяльності і стосується знаків, етикеток, гасел, упаковки, форми і кольору товарів, чи інших ознак розпізнавання, які вживаються підприємцями. Таким чином, не тільки ознаки, які використовуються для впізнавання товарів, послуг чи окремих підприємців, а також сам зовнішній вигляд товарів і репрезентація послуг вважаються суттєвими, коли йдеться про заборону введення в оману. Дві основні галузі, в яких найчастіше виникають змішування: з одного боку, вказівки на комерційне походження, а з іншого – зовнішній вигляд товарів.