3.2.Різновиди фінансових інвестицій

Залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві і лік­відності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні (рис.).

Рис. Види фінансових інвестицій

Довгостроковими фінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Поточні інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім ін­вестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Інвестиції можуть бути класифі­ковані як еквіваленти грошових коштів, якщо вони:

• вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;

• характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

• мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців.

Еквіваленти грошових коштів, як правило, утримуються для погашення ко­роткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних цілей.

До інших поточних інвестицій відносять:

1.Інвестиції терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів).

2.Інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства, які придбані і утримуються для продажу протягом 12 місяців.

3. Інвестиції у спільну діяльність, які придбані і утримуються з метою подальшо­го продажу протягом 12 місяців.

Залежно від придбаних паперів фінансові інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.

Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:

• засвідчують право власності підприємства на частку у статутному капіталі емітента корпоративних прав;

• виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до ста­тутного капіталу інших підприємств;

• мають необмежений термін обігу;

• утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок диві­дендів або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права влас­ності. До них відносять інвестиції, які:

• виступають як боргові цінні папери (облігації);

• мають боргову природу;

• мають установлений термін обігу;

• утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

3.3. Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів це складний механізм, із допо­могою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові ресурси для свого розвит­ку та організаціями та громадянами, які їх можуть позичити (на­дати) на певних умовах.

За регіональною ознакою ринки цінних паперів можуть бути національні та міжнародні. У випадку України національним ринком цінних паперів вважа­ється первинний і вторинний ринок, на якому укладаються угоди купівлі-продажу цінних паперів українських емітентів. Міжнародним ринком, як пра­вило, називаються ринки країн, на яких знаходяться в обігу цінні папери, випущені іноземними емітентами.

Важливим для аналізу ринку цінних паперів є поділ ринку на первинний та вторинний. Первинний ринок є ринком перших та повторних випусків (емісій) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення (андерайтинг). Первинне розміщення провадиться прямим зверненням емітента до покупця, або передачею всієї емісії чи її частки посереднику (інституційному інвестору), який бере на себе функції розповсюдження цінних паперів.

На вторинному ринку здійснюється обіг раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів, тобто їх перерозподіл. Цей ринок може бути неорганізова­ним або позабіржовим та організованим або біржовим.

У більшості країн світу на позабіржовому ринку обертається ос­новна маса (приблизно 85%) цінних паперів, а на біржовому - відносно мала їх частка - 15%. Однак, саме біржовий ринок, де зосереджені найбільш якісні, а тому й найважливіші цінні папери, визначає кон'юнктуру та процес розвитку фондового ринку.

Підприємства-емітенти, які будуть включені до бази ринку цінних паперів та для розрахунку інтегрального індексу мають відповідати таким ви­могам:

• обсяг торгів емітентів дорівнює 70-80% загальної ринко­вої капіталізації підприємств-емітентів акцій;

• обсяг торгів за такими підприємствами повинен складати 50-60% торгів за акціями на вторинному ринку за угода­ми купівлі-продажу.

Базове значення індексу — 100.

На практиці використовується два показника, що визначаються на фондовому ринку: Фондовий індекс — це відношення усередненого (за дея­кою групою підприємств) значення вартості акцій, проданих за поточний період до усередненого значення вартості акцій, прода­них за минулий період, та інтегральний індекс - це показник діяльності ринку цінних паперів у межах національних кордонів, який характеризує стан внутрішніх ринків, що існують в даній державі або па долю яких приходиться значна частина ринку цінних паперів даної країни.