МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Кафедра українознавства

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

для дистанційного вивчення

Г.Г.Кривчик, д.і.н., професор

Дніпропетровськ, 2010

Розділ 1. Культура Київської Русі

Ключові слова:

анти, русичі, склавини, язичники, християнство, билина, літопис, псалтир, апокриф, патерик, собор, хрестово-купольний храм, іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра, скоморох

1. Культура дохристиянської Русі

Могутня ранньофеодальна держава Київська Русь склалася на території Східної Європи у другій половині IX ст. Вона відіграла велику роль в історії як східноєвропейської, так і західноєвропейської цивілізацій. Культура Київської Русі при всій її неповторності є плодом загальнолюдської цивілізації. У різні часи ця культура зазнала індоєвропейських, іранських, праслов’янських, античних, німецьких, візантійських та інших впливів. Ще до прийняття християнства, на Подніпров’ї, існували широкі торгівельні зв’язки з Іраном, арабами та Візантією. Отже, уже попередня культура ввібрала в себе традиції й впливи як східної, так і західної цивілізацій, але притому не втратила культурно-етнічних особливостей.

Ще в епоху воєнної демократії у східних слов’ян існувала язичницька релігія – політеїзм (багатобожжя). Слов’яни вірили в злих та добрих духів (упирів та берегинь), поклонялися богу сонця – Даждьбогу, богу блискавки – Перуну, приносили жертви озерам, річкам та колодязям, оскільки вірили в очисну силу води. Особливо шанували Рода по завершенні циклу земляних робіт та Велеса, або Волоса, – покровителя худоби.

У дохристиянський період на Русі зароджується писемність. Виникнення писемності у східних слов’ян було зумовлене необхідністю у спілкуванні торгівельному, дипломатичному та культурному. Торгуючи з греками, слов’яни застосовували предмети для передачі повідомлень, зокрема, як свідчив арабський письменник Ібн-Фадлан, писали на окремих уламках дерева. Про поширення писемності серед населення Київської Русі ще в язичницькі часи свідчать написи на різних побутових речах: горщиках, глечиках, мечах та ін. Ця гіпотеза підтверджується реальними історичними свідченнями – берестяними грамотами і розповіддю християнських просвітителів, творців слов’янської абетки Кирила та Мефодія про зустріч в Корсуні з мужем руським, який показав їм книгу, написану руською мовою. Можливо Кирило та Мефодій лише вдосконалили слов’янську систему письма на базі існуючої раніше. Першими значними пам’ятками давньоруської писемності вважаються угоди Русі з Візантією – 911, 945, 971 років, написані двома мовами – грецькою та руською.

Скарбницею духовної культури дохристиянської Русі була усна народна творчість: перекази, билини, казки, байки, загадки, легенди, заклинання тощо. Епос східних слов’ян був пронизаний любов’ю до батьківщини, ідеями гуманізму, почуттями справедливості та милосердя. Він відтворював не тільки поетичну культуру народу, а й політичну свідомість слов’ян. Ще в дохристиянський час склалися перекази, що пізніше ввійшли до «Повісті временних літ»: про Кия, Щека, Хорива та сестру їхню Либідь, про помсту княгині Ольги древлянам за вбивство її чоловіка – князя Ігоря, про одруження князя Володимира з полоцькою княжною Рогнедою, про «віщого» Олега та інші. З давніх-давен дійшли до нас старовинні загадки, казки (наприклад, про царя Світозара, про три царства), перекази про ковалів-змієборців.

Стародавні русичі були неперевершеними майстрами дерев’яної скульптури та архітектури. У «Повісті временних літ» згадується про існування у Києві кам’яного князівського палацу Святослава. Розкопки фундаменту палацу показали, що стіни його були прикрашені мозаїкою, інкрустаціями з різнокольорових пород порфіру, вапняку, мармуру, а також фресковим розписом. Про розвиток скульптури свідчить скульптура збруцького ідола – частина унікальної язичницької споруди – святилища у гирла річки Збруч на Тернопільщині. Скульптура розділена на 3 яруси: внизу – бог підземного світу тримає в руках Землю, посередині – фігурки жінок і чоловіків, а на верхньому ярусі вирізьблений бог Перун, богиня родючості Мокош. Вінчає стовп голова ідола, що на думку вчених, зображує верховного бога Роду. Скульптура має висоту більше двох з половиною метрів і важить близько тони. Монументальні кам’яні скульптури – так звані кам’яні баби – були широко розповсюджені по всьому терену давньоруських земель. Дрібніші скульптурні вироби теж знаходять археологи по всій Україні, однак належать до пам’яток різних народів, що або жили на Україні, або мали тут свої колонії, або кочували чи переходили через Україну.

Виняткової витонченості досягли ювеліри Київської Русі у VI-IX ст. У басейні річки Рось був знайдений скарб речей VI-VII ст., багатий на ювелірні вироби. Серед них особливо виділяються срібні фігурки коней з золотими гривами та копитами і срібні фігурки чоловіків у слов’янському одязі з вишивкою на сорочці. Далеко за межами Київської Русі – у Скандинавії, Болгарії, Візантії – славилися витвори давньоруських ювелірів – браслети, коралові намиста, каблучки, виготовлені за допомогою техніки черні та скані. У техніці карбування були виконані турові роги – ритони з Чорної Могили, що під Черніговом (ритонами називався старовинний посуд для вина у вигляді рогів з невеликими отворами). На них зображені фантастичні звірі з крилами, орли, грифони, дракони тощо.

Популярним на Русі було музичне мистецтво. Всі найбільш важливі події давньоруського життя були тісно пов’язані з музикою. Сімейні свята, весілля, землеробські свята супроводжувалися обрядовими піснями, музикою, танцями та своєрідними виставами. З піснями виступали у військові походи, йшли на бій з ворогом, святкували перемоги. Піснями-плачами супроводжувався і давній погребальний обряд. Арабські, візантійські та скандинавські автори розповідають про різноманітні музичні інструменти, що були у східних слов’ян ще в давні часи: гудки, свірелі-сопелі, гуслі, бубни, флейти тощо. Виконавцями танків та пісень ще в дохристиянські часи були скоморохи.

Отже, духовна культура дохристиянської Русі не була примітивною. Вона ввібрала специфічні риси своєї епохи й пізніше чимало її досягнень були запозичені християнством.