8.2.2 Встановлення комплектної трансформаторної під­станції

8.2.2.1 Конструкція фундаменту та опорних конструкцій

Застосування КТП забезпечує індустріалізацію електромонтаж­них робіт (ЕМР), скорочує терміни спорудження електроустановок і підвищує надійність їхньої роботи. Тому КТП практично повністю витиснули ТП старого типу, устаткування яких монтувалося на місці установки.

Будівельно-монтажні роботи. Котловани для фундаментів бурять спеціальними бурильними машинами БКГО, ГБС. Діаметр свердлильних котлованів повинен складати 450 мм. Встановлюють стояки УСО-ЗА,. УСО-4А. При спорудженні фундаменту КТП зрізають рослинний шар ґрунту не менше ніж на 10 см, залишають пісочну основу і вкладають залізобетонні конструкції.

Роботи з монтажу КТП виконують згідно з проектом вироб­ництва ЕМР.

Монтажні роботи ведуться у дві стадії.

На першій стадії електромонтажники контролюють правиль­ність установки будівельниками закладних елементів, які передбачені.

Встановлені патрони регулюють таким чином, щоб обмежувачі фіксували правильне положення патронів і затримували їх від повздовжнього переміщення.

Запобіжники заземлюють, приєднують до фланців опорних ізоляторів, рами або металевої конструкції.

8.2.7 Монтаж роз'єднувача та приводу до нього

Монтаж виконують поетапно:

1. Ревізія обладнання.

2. Підйом на опорні конструкції і закріплення.

3. Перевірка і регулювання основних та сигнальних контактів.

4. Одночасна перевірка роботи роз'єднувача та приводу у роботі.

Ревізія - перевіряють стан порцелянових деталей, відсутність тріщин, надколів, надійність кріплення всіх вузлів та деталей, справність контактної системи.

Підйом - виконують залежно від ваги за допомогою пересув­ного штативу або ручного таля.

Кріплення - за допомогою болтів або штирів.

Роз'єднувач та привід встановлюють таким чином, щоб осьові лінії не відхилялись більше ніж на + 2 мм. Припустимі зазори для роз'єднувачів до 10 кВ повинні бути не більше 3 мм.

Роботи по встановленню та регулюванню роз'єднувача слід вважати закінченими, якщо привід і вся система передачі працює чітко без затримок, холостий хід не перевищує 5 °.

Після закінчення монтажу до пуску в експлуатацію контактні частини роз'єднувача змащують технічним вазеліном, обертають папером та закріпляють шпагатом. Встановлюють у безпечному місці, щоб виключити можливість випадкового торкання до розрядника.

8.3 Монтаж заземлювальних пристроїв тп 10/0,4 кВ

8.3.1 Загальні відомості

Заземленням називається спеціально влаштоване з'єднання відповідних частин устаткування або електричної мережі з металевим предметом, що знаходиться у землі, - заземлювачем [53].

Ідеальним заземленням вважають еквіпотенційну поверхню, за яку може бути прийнята поверхня землі або велика металева плита, внаслідок чого різниця потенціалів між довільною точкою цієї поверхні та будь-яким заземленим устаткуванням дорівнюватиме нулю. Якщо через систему заземлення та ґрунт (землю) протікає струм, то різниця потенціалу буде нульовою лише в тому випадку, коли нульовим буде імпеданс на шляху протікання струму. У реальних умовах спроба досягти належних параметрів системи заземлення є намаганням досягти якнайменших значень цього імпедансу, однак у реальних умовах цей імпеданс відрізняється від нуля. Величина імпедансу, або найчастіше активного опору заземлення, визначається передусім властивостями та конструкцією елементів системи заземлення, головним чином заземлювачів й характером та провідністю фунту, але також ііараметрами струму, що протікає: його амплітудою, частотою або швидкістю наростання струму, коли йдеться про блискавку.

Вимоги до заземлень містяться у відповідних вітчизняних та міжнародних нормах й передусім стосуються граничних припустимих величин активного опору, або імпедансу заземлення, що залежить від функції, яку це заземлення має виконувати, - захист від ураження електричним струмом., забезпечення нормального функціонування електроустаткування чи надійний захист від блискавки та перенапруг.