- •2.5.2 Традиційна форма прихованого монтажу електропроводки
- •2.5.3 Сучасний підхід з використанням пвх-труб
- •2.6.2 Ввід електропроводки у приміщення
- •2.6.2.1 Особливі вимоги
- •2.6.2.2 Електричний монтаж щитків
- •2.6.2.3 Склад і розміщення вимикачів
- •2.6.3 Монтаж низьковольтних комплектних пристроїв
- •2.5.1 Сучасні матеріали та компоненти для монтажу електропроводки
- •Тема 3 Монтаж освітюваних та опромінювальніх установок
- •4.3.2. Конструкція світильників
- •4.4 Спеціальні лашш для іч-опромінения
- •4.1 Основні характеристики освітлювальних та о промін ю-валышх приладів.
- •4.1.1 Світильники
- •4.1.2 Опромінювані
- •4.2 Особливості монтажу установок освітлення і лампами розжарювання
- •4.3 Особливості та будова світильників з люміінесцеитшімн трубчатими лампами низького тиску
- •4.3.1 Види люмінесцентних ламп
- •4.3,2 Конструкція світильників
- •4.4 Спеціальні лампи для іч-опромінегшя
- •4.5 Монтаж групових ліній освітлення з люмінесцентними лампами
- •4.5.2 Технічні умови для шинних систем "Басбар"
- •4.5.3 Послідовність монтажу групових ліній освітлення
- •4.6 Особливості монтажу електроустаткування у вибухонебезпечних зонах і пожежонебезпечних приміщеннях
- •4.4.1.2 Опромінювач типу от6-40
- •3.1 Поняття електроприводу
- •3.1 Основні характеристики двигунів
- •3.1.4 Вибір електродвигунів
- •3.2 Вимоги до монтажу електродвигунів
- •3.3 Підготування електродвигунів до монтажу
- •3.4 Монтаж електродвигуна на опорну основу
- •3.4.1 Підготовка фундаменту
- •3.4.2 Установка двигуна на опорну основу
- •3.5 Способи передачі обертального руху від електродвигуна до робочої машини
- •Тема 5, Монтаж пускозахисної апаратури та технічних засобів автоматизації.
- •5.1 Призначення та класифікація станцій керування, щитів і пультів керування.
- •5.2 Технологія монтажу засобів автоматизації, захисту і сигналізації
- •5.2.1 Монтаж засобів автоматизації
- •5.2.2 Монтаж засобів захисту
- •5.2. 3 Монтаж засобів сиг пал nam*
- •5.2.2 Монтаж засобів захисту
- •5.2. 3 Монтаж засобів сиг пал nam*
- •5.6.2 Застосування пристроїв захисного відключення
- •5.6.2.1 Вибір перерізу провідників
- •5.6,2.2 Система tn-s
- •5.4 Виконання електропроводок всередині шаф та щитків керування
- •5.5 Маркування проводів та кабелів
- •5.6 Застосування пристроїв захисного відключення у системах заземлення нейтралі tn-c, tn-c-s, it- тт, tn-s
- •5.6.1 Призначення, класифікація
- •5.6.3 Монтаж схем підключення пзв
- •5.6.2.4 Система тт
- •5.6.2.5 Система it
- •7.1 Визначення кабельної лінії (кл). Області використання
- •7.2 Підготовчі роботи
- •7.3 Вибір траси ліній
- •7.4 Монтаж кабелів, кабельних муфт та воронок
- •7.4.1 Монтаж в траншеях
- •7.43 Маркування кабельних ліній
- •7.5 Використання безнагрівних технологій
- •7.5.1 Загальні відомості
- •7.5.3 Муфти серії qtii
- •7.5.4 З'єднувальна муфта 92-ag611-1
- •6.1 Класифікація ліній за призначенням, за класом напруга. Визначення повітряної лінії
- •6.1.1 Класифікація
- •6.1.2 Визначення
- •6.2 Основні конструктивні елементи повітряних ліній
- •6.2.1 Проводи
- •6.2.2 Розташування проводів на опорах пл до 1 кВ
- •6.2.3 Розташування проводів і тросів та відстані між ними на пл вище 1 кВ
- •6.2.4 Ізолятори і арматура
- •6.2.5 Фундаменти
- •6.3 Типи опор
- •6.7.3 Кріплення проводів і тросів на опорах анкерного типу
- •6.7А Кріплення проводів і тросів па проміжних опорах
- •6.7.5 Розробка технологічної карти монтажу проводів пл
- •6.5.6 Заземлення нульової жили сіп і металоконструкції опор
- •6.5.7 Кількісний склад бригади з монтажу сіп
- •6.4.3 Габарити, перетини і зближення
- •6.5 Технологія монтажу пл
- •6.5.1 Технологічні операції по монтажу плі
- •6.5.2 Кліматичні умови монтажу сіп
- •6.4.3 Габарити, перетини і зближення
- •6.5 Технологія монтажу пл
- •6.5.1 Технологічні операції по монтажу плі
- •6.5.2 Кліматичні умови монтажу сіп
- •6.5.3 Розкочування сіп
- •6.5.4 Натягування та закріплення сіп на опорах
- •6.5.5 Монтаж відгалужень до вводів в будівлі
- •8.1 Основна характеристика трансформаторних підстанцій
- •8.1.1 Класифікація виконань та основні технічні дані кт1
- •8.2 Монтаж комплектної трансформаторної підстанції
- •8.2.1 Конструкція та робота комплектної трансформаторної підстанції
- •8.2.2 Встановлення комплектної трансформаторної підстанції
- •8.2.2.1 Конструкція фундаменту та опорних конструкцій
- •8.2.7 Монтаж роз'єднувача та приводу до нього
- •8.3 Монтаж заземлювальних пристроїв тп 10/0,4 кВ
- •8.3.1 Загальні відомості
- •8.3.2 Основні типи заземлювачів
- •8.3.3 Технологія монтажу пристроїв заземлення
- •8.4 Модернізація комірки розподільного пристрою 10 к в
- •8.4.1 Загальні відомості
3.4 Монтаж електродвигуна на опорну основу
Електродвигуни встановлюють на робочих машинах, фундаментах або масивних основах. Основним показником якості монтажу ЕД і РМ (робочої машини) є вібраційна швидкість при роботі агрегату у місці кріплення двигуна.
3.4.1 Підготовка фундаменту
Монтаж двигунів здійснюється згідно з проектом. Приміщення і фундамент під двигуни приймається за спеціальним актом. Площа приміщення повинна забезпечувати можливість виконання операцій по монтажу електричних машин.
Фундаменти під електродвигуни виконують з бетону, каменю, перепаленої цегли на цементному розчині. їхні розміри залежать від маси двигуна, стану фунту, ступеня промерзання (для зовнішніх установок). Для електричних двигунів, застосовуваних у сільському господарстві, маса фундаменту може бути орієнтовно прийнята рівною десятикратній масі двигуна. Якщо ж електроиривід працює в умовах частих гальмувань чи гадьмувань-поштовхів, масу фундаменту збільшують до 15 - кратної маси двигуна.
Бетонні фундаменти під електродвигуни влаштовують у землі. Для цього риють котлован прямокутної форми, глибина якого повинна бути такою, щоб фундамент лежав не на насипному ґрунті, а на материку (глибину фундаментів звичайно приймають 0,5... 1,5 м). Розміри його в плані приймають відповідно до розмірів фундаментної плити, показів із припуском 50...250 мм на сторону.
Фундаменти електричних машин не повинні доторкатись до фундаментів колон та інших несучих конструкцій будівлі, щоб їм не передавалась вібрація машин. Не допускається зв'язувати фундаменти окремих двигунів та сусідніх машин. Проходи для обслуговування між корпусами двигунів не вужче, ніж 1 м.
Під час приймання фундаменту перевіряють:
- відповідність проекту
- відповідність габаритних розмірів;
- стан фундаменту;
- розміщення і габаритні розміри анкерних болтів.
Допускається відхилення будівельних розмірів від. проекту основних розмірів фундаменту на плані + ЗО мм. Між анкерними болтами + 5 мм. Висота фундаменту не повинна
перевищувати 400 мм та. бути менше ніж 100 мм.
Площа опорної поверхні фундаменту визначається масою фундаменту і електродвигуна або всього агрегату і допустимим тиском на грунт: на глину і суглинок - не більше 2,5 кг/см2, на дрібний пісок -2, на крупний пісок - 3,5 на гравій і гальку - 5 кг/см . Припуск на сторону від габаритів машини повинен бути в межах 50-250 мм.
Двигун установлюють на фундамент через 10... 15 днів після заливання.
Електродвигуни піднімають і встановлюють на фундаменти за допомогою кранів, талів, лебідок, блоків і інших механізмів. Легкі електродвигуни (до 80 кг) можна піднімати і встановлювати на невисокі фундаменти двома робітниками за допомогою лому, просунутого крізь отвір піднімального кільця на корпусі електродвигуна.
Якщо електродвигун надає руху робочому органу через гнучкий зв'язок, то під нього на фундамент установлюють полозки, що дозволяють робити заміну клинових ременів і натяг гнучкого зв'язку, необхідні для нормальної роботи передачі у випадку її витяжки.