- •2.5.2 Традиційна форма прихованого монтажу електропроводки
- •2.5.3 Сучасний підхід з використанням пвх-труб
- •2.6.2 Ввід електропроводки у приміщення
- •2.6.2.1 Особливі вимоги
- •2.6.2.2 Електричний монтаж щитків
- •2.6.2.3 Склад і розміщення вимикачів
- •2.6.3 Монтаж низьковольтних комплектних пристроїв
- •2.5.1 Сучасні матеріали та компоненти для монтажу електропроводки
- •Тема 3 Монтаж освітюваних та опромінювальніх установок
- •4.3.2. Конструкція світильників
- •4.4 Спеціальні лашш для іч-опромінения
- •4.1 Основні характеристики освітлювальних та о промін ю-валышх приладів.
- •4.1.1 Світильники
- •4.1.2 Опромінювані
- •4.2 Особливості монтажу установок освітлення і лампами розжарювання
- •4.3 Особливості та будова світильників з люміінесцеитшімн трубчатими лампами низького тиску
- •4.3.1 Види люмінесцентних ламп
- •4.3,2 Конструкція світильників
- •4.4 Спеціальні лампи для іч-опромінегшя
- •4.5 Монтаж групових ліній освітлення з люмінесцентними лампами
- •4.5.2 Технічні умови для шинних систем "Басбар"
- •4.5.3 Послідовність монтажу групових ліній освітлення
- •4.6 Особливості монтажу електроустаткування у вибухонебезпечних зонах і пожежонебезпечних приміщеннях
- •4.4.1.2 Опромінювач типу от6-40
- •3.1 Поняття електроприводу
- •3.1 Основні характеристики двигунів
- •3.1.4 Вибір електродвигунів
- •3.2 Вимоги до монтажу електродвигунів
- •3.3 Підготування електродвигунів до монтажу
- •3.4 Монтаж електродвигуна на опорну основу
- •3.4.1 Підготовка фундаменту
- •3.4.2 Установка двигуна на опорну основу
- •3.5 Способи передачі обертального руху від електродвигуна до робочої машини
- •Тема 5, Монтаж пускозахисної апаратури та технічних засобів автоматизації.
- •5.1 Призначення та класифікація станцій керування, щитів і пультів керування.
- •5.2 Технологія монтажу засобів автоматизації, захисту і сигналізації
- •5.2.1 Монтаж засобів автоматизації
- •5.2.2 Монтаж засобів захисту
- •5.2. 3 Монтаж засобів сиг пал nam*
- •5.2.2 Монтаж засобів захисту
- •5.2. 3 Монтаж засобів сиг пал nam*
- •5.6.2 Застосування пристроїв захисного відключення
- •5.6.2.1 Вибір перерізу провідників
- •5.6,2.2 Система tn-s
- •5.4 Виконання електропроводок всередині шаф та щитків керування
- •5.5 Маркування проводів та кабелів
- •5.6 Застосування пристроїв захисного відключення у системах заземлення нейтралі tn-c, tn-c-s, it- тт, tn-s
- •5.6.1 Призначення, класифікація
- •5.6.3 Монтаж схем підключення пзв
- •5.6.2.4 Система тт
- •5.6.2.5 Система it
- •7.1 Визначення кабельної лінії (кл). Області використання
- •7.2 Підготовчі роботи
- •7.3 Вибір траси ліній
- •7.4 Монтаж кабелів, кабельних муфт та воронок
- •7.4.1 Монтаж в траншеях
- •7.43 Маркування кабельних ліній
- •7.5 Використання безнагрівних технологій
- •7.5.1 Загальні відомості
- •7.5.3 Муфти серії qtii
- •7.5.4 З'єднувальна муфта 92-ag611-1
- •6.1 Класифікація ліній за призначенням, за класом напруга. Визначення повітряної лінії
- •6.1.1 Класифікація
- •6.1.2 Визначення
- •6.2 Основні конструктивні елементи повітряних ліній
- •6.2.1 Проводи
- •6.2.2 Розташування проводів на опорах пл до 1 кВ
- •6.2.3 Розташування проводів і тросів та відстані між ними на пл вище 1 кВ
- •6.2.4 Ізолятори і арматура
- •6.2.5 Фундаменти
- •6.3 Типи опор
- •6.7.3 Кріплення проводів і тросів на опорах анкерного типу
- •6.7А Кріплення проводів і тросів па проміжних опорах
- •6.7.5 Розробка технологічної карти монтажу проводів пл
- •6.5.6 Заземлення нульової жили сіп і металоконструкції опор
- •6.5.7 Кількісний склад бригади з монтажу сіп
- •6.4.3 Габарити, перетини і зближення
- •6.5 Технологія монтажу пл
- •6.5.1 Технологічні операції по монтажу плі
- •6.5.2 Кліматичні умови монтажу сіп
- •6.4.3 Габарити, перетини і зближення
- •6.5 Технологія монтажу пл
- •6.5.1 Технологічні операції по монтажу плі
- •6.5.2 Кліматичні умови монтажу сіп
- •6.5.3 Розкочування сіп
- •6.5.4 Натягування та закріплення сіп на опорах
- •6.5.5 Монтаж відгалужень до вводів в будівлі
- •8.1 Основна характеристика трансформаторних підстанцій
- •8.1.1 Класифікація виконань та основні технічні дані кт1
- •8.2 Монтаж комплектної трансформаторної підстанції
- •8.2.1 Конструкція та робота комплектної трансформаторної підстанції
- •8.2.2 Встановлення комплектної трансформаторної підстанції
- •8.2.2.1 Конструкція фундаменту та опорних конструкцій
- •8.2.7 Монтаж роз'єднувача та приводу до нього
- •8.3 Монтаж заземлювальних пристроїв тп 10/0,4 кВ
- •8.3.1 Загальні відомості
- •8.3.2 Основні типи заземлювачів
- •8.3.3 Технологія монтажу пристроїв заземлення
- •8.4 Модернізація комірки розподільного пристрою 10 к в
- •8.4.1 Загальні відомості
3.1.4 Вибір електродвигунів
Привід електродвигуна повинен відповідати всім параметрам робочої машини або механізму, електричної установки, умовам навколишнього середовища, у якому він буде працювати. Потужність, що розвивається електродвигуном, повинна відповідати максимальній потужності та частоті обертання робочої машини або механізму, а також характеру їхніх навантажень.
За характером навантажень робочі машини і механізми поділяються на вісім видів, кожному з яких відповідає визначений режим роботи електродвигуна. Двигуни загальнопромислового призначення основного виконання з підвищеним ковзанням і багатошвидкісні можуть працювати в різних режимах відповідно до ГОСТ 28173 (МЕК 60034-1).
Основні режими роботи електродвигунів:
Тривалий режим роботи S1 - робота машини при незмінному навантаженні Р і втратах PV досить тривалий час для досягнення сталої (незмінної) температури всіх її частин.
Короткочасний режим роботи S2 - робота машини при незмінному навантаженні Р протягом часу АТР, недостатнього для досягнення всіма частинами машини сталої температури, після чого машина зупиняється на якийсь час, достатній для охолоджування машини до температури, що перевищує температуру навколишнього середовища не більше ніж на 2°С.
Періодичний повторно-короткочасний режим роботи SS - послідовність ідентичних циклів роботи, кожний з яких вклкте час роботи при незмінному навантаженні, за яких машина не нагрівається до сталої температури, і час простою, за який машина не охолоджується до температури навколишнього середовища. При цьому втрати при пуску не впливають на температуру частин машини.
Більшість сільськогосподарських машин і механізмів має невисоку частоту обертання (500...600 хв" і менше). Частота обертання машин і електродвигунів співпадають рідко. Тому частоту обертання електродвигуна і вид передачі вибирають одночасно. Електродвигунам із більшою частотою обертання віддають, як правило, перевагу, тому що вони мають за інших однакових умов меншу масу і габарити, кращі електричні характеристики і меншу вартість.
Більш застосовні в сільськогосподарському виробництві електродвигуни з номінальною частотою обертання 960...1440 хв"1. Для тихохідних машин доцільно застосовувати мотор-редуктори, що випускаються промисловістю. Якщо робота електроприводу пов'язана зі зміною частоти обертання і допустиме ступінчасте регулювання в діапазоні від 2:1 до 4:1, то можуть застосовуватися багатошвидкісні асинхронні двигуни трифазного струму з переключенням числа пар полюсів. Для плавного регулювання частоти обертання в різноманітних діапазонах може застосовуватися спеціальний електропривід змінного і постійного струмів.
3.2 Вимоги до монтажу електродвигунів
Згідно з вимогами Г1УЕ [53: 2007 5.3.23] електродвигуни і апарата повинні бути встановлені в такий спосіб, щоб виключити можливість потрапляння на їх обмотки води, мастил, емульсій тощо, а вібрація обладнання, фундаментів і частин будівлі не перевищувала допустимих меж.
К Компоновка електромашинних приміщень (ЕМПП) повинна передбачати зручне транспортування і монтаж обладнання. Якщо електроустановка містить електродвигун і апарати масою 100 кг і більше, то повинні бути передбачені пристосування для їх такелажу.
Частини електродвигуна, шо обертаються, і частини, що з'єднують електродвигуни з механізмами (муфти, шківи) повинні мати огородження від випадкових торкань. Ширина проходів між фундаментами або корпусами електродвигунів, електродвигунами ічастинами приміщення або обладнання повинна бути не менше 1 м. Допускається звуження проходів між виступаючими частинами машин і будівельними конструкціями до 0,6 м на довжині не більше 0,5 м.
Відстань між корпусом електродвигуна і стіною приміщення або між корпусами, а також між торцями сусідніх двигунів при наявності проходу з іншого боку повинна бути не менше 0,3 м при висоті двигунів до 1 м і не менше 0,6 м ири висоті понад 1 м. Ширина проходу між електродвигунами і фасадом пульта або шафи керування повинна бути не меншою 2 м, а між корпусом двигуна і торцем пульта або шафи - 1 м. Електродвигуни, за винятком тих, що мають ступінь захисту не менше (Р44, повинні бути установлені на відстані не менше 1 м від конструкцій приміщень, виконаних із горючих матеріалів.
Зовнішні проводи або кабелі, що приєднуються до електродвигунів, встановлених на віброізолюючих основах, на ділянці між нерухомою і рухомою частинами основи, повинні мати гнучкі мідні жили.
Електродвигуни змінного струму напругою до 1000 В вмикають без сушіння, якщо обмотка статора має опір не менше 0,5 МОм при температурі 10~30°С. При меншому значенні; опору ізоляції сушать струмом. Сушіння обмоток припиняють, якщо опір ізоляції незмінний протягом трьох годин.