Теорія самоактуалізації а. Маслоу

Основний метод

Метод біографічний – Маслоу вивчав історії життя, біографії великих людей.

Основні положення теорії

• Індивід як єдине ціле – кожну людину треб вивчати як єдине, унікальне, організоване ціле.

• Недоцільність експериментів на тваринах – вивчення тварин недоцільне для розуміння людини, тому що при цьому ігноруються ті характеристики, які притаманні тільки людині.

• Внутрішня природа людини – в кожній людині від природи закладені потенційні можливості для позитивного росту і самовдосконалення.

• Творчий потенціал людини – творчість – це риса, яка потенційно наявна у всіх людей від народження.

• Акцент на психічному здоров’ї – вивчати треба психічно здорових людей, що буде основою для більш універсальної науки психології.

Ієрархія потреб

Людина – це “бажаюча істота”, яка рідко і ненадовго досягає повного задоволення.

Всі потреби людини вроджені або інстинктивні, і організовані в ієрархічну систему домінування.

1. Потреби в самоактуалізації: прагнення реалізувати свої здібності, розвинути власну особистість.

2. Естетичні потреби: прагнення до гармонії, симетрії, порядку, краси.

3. Пізнавальні потреби: прагнення багато знати, вміти, розуміти, досліджувати.

4. Потреби у визнанні: прагнення до компетентності, досягнення успіхів, визнання, авторитету.

5. Потреби у належності і любові: прагнення входити до спільності, знаходитись поряд із людьми, бути визнаним і прийнятим ними.

6. Потреба в безпеці: прагнення відчувати себе захищеним, позбавитися страху і життєвих невдач.

7. Фізіологічні ( біологічні ) потреби: голод, спрага, статеві потяги і інші.

Категорії мотивів

Дефіцитарні мотиви – спрямовані на зміну неприємних, фруструючих умов, сприяють задоволенню дефіцитарних станів (голоду, холоду і т. д. ) .Їх відсутність викликає хворобу

Мотиви росту або мета потреби – мають віддалені цілі, пов’язані із прагненням особистості актуалізувати свій потенціал. Вони збагачують життя, розширюють кругозір. Прикладами метапотреб є потреби в активності, добрі тощо.

Риси самоактуалізованої особистості

• Більш ефективне сприймання реальності і більш зручні відносини з нею.

• Прийняття себе, інших і світу.

• Спонтанність, простота і природність поведінки.

• Зосередженість на проблемах зовнішнього порядку.

• Потреба самотності; характер самоусунення.

• Автономність: незалежність від культури і оточення; воля, активність.

• Безпосередність оцінок.

• Вершинні містичні переживання.

• Відчуття єдності з суспільством.

• Міцні міжособистісні відносини з невеликим колом друзів.

• Демократична структура характеру.

• Розрізнення цілей і засобів, добра і зла.

• Філософське почуття гумору.

• Творчість.

• Стійкість до впливу культури і трансцендентність по відношенню до любої культури.