Персонологічний підхід (а. Маслоу, г. Олпорт, к. Роджерс) Феноменологічна теорія особистості к. Роджерса

Точка зору Роджерса на природу людини

• Сутність природи людини орієнтована на рух вперед до певних цілей, конструктивна, реалістична і заслуговує на довіру

• Людина – активна істота, орієнтована на віддалені цілі і здатна вести себе до них

• Коли людина функціонує повністю, коли ніщо не заважає їй проявляти свою внутрішню природу, вона постає як позитивна і розумна істота, яка щиро бажає жити в гармонії з собою та іншими

• Все людство володіє природною тенденцією рухатися в напрямку незалежності, соціальної відповідальності, креативності та зрілості

Тенденція самоактуалізації. Найважливіший мотив життя людини - актуалізувати, тобто зберегти та розвинути себе, максимально виявити якості своєї особистості, закладені в від природи. Цей мотив Роджерс назвав тенденцією актуалізації. Тенденція актуалізації не просто націлена на зниження напруги (збереження життєвих процесів і пошуки комфорту та спокою). Вона також припускає підвищення напруги. Роджерс вважав, що поведінка мотивована потребою людини розвиватися та вдосконалюватися. Так, маленька дитина, яка робить перші кроки, вражає нас своєю впертістю у досягненні своєї мети - цим вона проявляє тенденцію актуалізації.

Для Роджерса весь життєвий досвід оцінюється з позиції того, наскільки добре він слугує тенденції актуалізації. Цю установку він назвав організмічним оціночним процесом. Цей термін розкриває ідею про те, що люди шукають і позитивно оцінюють ті переживання, які сприяють їх особистості і розвивають її. І навпаки, вони уникають і оцінюють негативно ті переживання, які суперечать їх актуалізації.

Тенденція самоактуалізації - це тенденція людини до розвитку у напрямку зростаючої складності, самодостатності, зрілості та компетентності.

Розвитк Я-концепції. Роджерс вважав, що в міру того, як дитина стає соціально сприйнятливою і розвиваються її когнітивні і перцептивні здібності, її Я-концепція все більше диференціюється та ускладнюється. Тому, певною мірою зміст Я-концепції є продуктом процесу соціалізації. Звідси витікають умови, важливі для розвитку Я-концепції:

Потреба у позитивній увазі. Вперше вона виникає як потреба дитини у любові та піклуванні, а згодом вона проявляє себе у задоволенні людини, коли її схвалюють інші, і фрустрації, коли нею незадоволені.

Обумовлена позитивна увага. Для процесу соціалізації типово, що діти, навчаються тому, що деякі речі можна робити, а деякі ні. Частіше всього батьки позитивно ставляться до бажаної поведінки дитини. Тобто діти поводять себе бажаним чином, у них з'являється досвід позитивної уваги, в іншому випадку він відсутній.

Безумовна позитивна увага. За Роджерсом, безумовна позитивна увага до себе дозволяє людині розвиватися, щоб стати повноцінно функціонуючою.

Механізми захисту

Роджерс запропонував тільки два механізми захисту, які використовуються для зведення до мінімуму усвідомлення невідповідності усередині "Я" або між "Я" і переживанням: 1) викривлення сприймання. 2) заперечення.

Викривлення сприймання має місце, коли невідповідне переживання допускається до свідомості, але лише у формі, яка робить його сумісним із яким-небудь аспектом Я-образу людини. Наприклад, студент всю вину за отриману на екзамені двійку покладає на необ’єктивність оцінки викладача або інші причини. У випадку заперечення, (механізм захисту, який рідше зустрічається), людина зберігає цілісність своєї Я-структури, повністю відсторонюючись від усвідомлення негативних переживань. Роджерс вказував, що заперечення у своїх крайніх проявах може призвести до параної, маячіння або інших психічних розладів.

Повноціннофункціонуюча людина.

Термін "повноцінно функціонуючий" Роджерс ввів для характеристики людей, які використовують свої здібності та таланти, реалізовують свій потенціал і рухаються до повного пізнання себе та сфери своїх переживань. Роджерс встановив п'ять основних особистісних характеристик, загальних для повноцінно функціонуючих людей:

• відкритість переживанню - здатність слухати себе, відчувати всю сферу вісцеральних, сенсорних, емоційних та когнітивних переживань у собі, не відчуваючи загрози;

• екзистенційнші спосіб життя - тенденція жити повноцінно та насичено у кожний момент існування, так щоб кожне переживання сприймалося як свіже та унікальне, відмінне від того, що було раніше;

• організмічпа довіра - здатність покладатися на наші внутрішні переживання, відчуття як на основу сприйняття важливих рішень;

• емпірична свобода - суб'єктивне відчуття, що можна жити вільно, як бажаєш ("Я один відповідальний за свої дії та їх наслідки");

• креативність - характеристика повноцінно функціонуючої людини, здатної продукувати унікальні ідеї, результати, способи розв'язання проблем.