4. «Пізнай самого себе»

19. Декарт розвивав гносеологічну теорію:

1. конвенціоналізм

2. раціоналізм

3. скептицизм

4. інтуїтивізм

20. Вислів Декарта „Мислю, отже існую” означає:

1. моє мислення породжує моє існування

2. існує абсолютно все, що можна помислити

3. я знаю про власне існування завдяки мисленню

4. якщо я існую, значить я мислю

21. Твердження Юма „Дійсність – це потік відчуттів” є:

1. емпіризм

2. агностицизм

3. суб’єктивізм

4. все назване

22. Для Дж. Берклі «бути» означає:

1. існувати незалежно віл нашої свідомості

2. визначатися властивостями субстанції

3. бути сприйнятим відчуттями

4. існувати в людських уявленнях

23. Для пояснення походження теоретичного знання, Декарт висуває:

1. концепцію перед визначення усього або волею бога, або строгою механічною необхідністю

2. концепцію апріоризму

3. концепцію вроджених ідей

4. концепцію гармонії знання і віри

24. Пошук «універсального» методу пізнання привів у 17 – 18 ст. до поділу філософів на:

1. емпіриків і раціоналістів

2. раціоналістів і позитивістів

3. матеріалістів і ідеалістів

4. номіналістів і реалістів

25. За Локком, душа людини – це:

1. частина світового духу

2. вмістилище «вроджених ідей», які визначають пізнання

3. чистий лист паперу, який заповнюється з чуттєвого досвіду

4. сукупність апріорних принципів мислення

26. Локк розвивав гносеологічну теорію:

1. агностицизм

2. прагматизм

3. сенсуалізм

4. містицизм

27. Розум людини за теорією Локка є:

1. Чисте відчуття

2. Пусте місце

3. Застиглий розум

4. Чиста дошка

28.Основою будь-якого пізнання, за Локком, є:

1. відчуття

2. ідеї

3. думка

4. слово

29. "Свобода є пізнаною необхідністю" – вважав:

1. Сократ

2. Сковорода

3. Сартр

4. Спіноза

30. Представником раціоналізму не був:

1. Декарт

2. Спіноза

3. Бекон

4. Руссо

31. Для раціоналізму характерним є:

1. здоровий глузд

2. логічність

3. прогнозованість

4. чуттєвість

32. Філософський напрямок, що визнає розум основою пізнання і поведінки людей:

1. раціоналізм

2. сенсуалізм

3. скептицизм

4. агностицизм

33. Абсолютизація ролі чуттєвих даних у філософії характерна для:

1. раціоналізму

2. реалізму

3. скептицизму

4. сенсуалізму

34. Дедукція – це:

1. логічне слідування від загального до часткового

2. видання хибного знання за істинне

3. сходження пізнання від одиничних фактів до узагальнень вищого порядку

4. момент інтелектуального осяяння

35. Індукція – це:

1. логічне слідування від загального до часткового

2. видання хибного знання за істинне

3. сходження пізнання від одиничних фактів до узагальнень вищого порядку

4. момент інтелектуального осяяння

36. Прихильники емпіризму вважають, що теоретичне мислення:

1. є головне джерело знання

2. здатне виходити за межі досвіду

3. не пов’язане з емпіричним пізнанням

4. не може виходити за межі досвіду

37. Емпіризм – це:

1. вважає мислення джерелом знання

2. вважає чуттєвий досвід джерелом знання

3. вважає абсолютну свідомість джерелом знання

4. вважає інтуїцію джерелом знання

38. Агностицизм – це:

1. учення в онтології, що розглядає проблеми буття людини

2. учення в гносеології, що заперечує можливість достовірного пізна­ння світу

3. учення про розвиток світу

4. учення про загальний причинний зв’язок

39. У філософії «агностицизм» розуміється як:

1. розгляд процесу пізнання

2. розгляд об’єктів пізнання

3. заперечення принципової ­можливості пізнання

4. метод пізнання

40. Наука як соціальний інститут виникла в:

1. античності

2. Відродженні

3. Новий час

4. кн. ХІХ ст.

41. Пантеїзм характерний для:

1. Античності

2. Відродження

3. Нового часу

4. Просвітництва

42. Світогляд, який визнає бога тільки як першопричину, першопоштовх є:

1. деїзмом

2. атеїзмом

3. пантеїзмом

4. ідеалізмом

43. Філософи Просвітництва є :

1. деїстами

2. дуалістами

3. догматиками

4. практиками

44.Материалізм французських просвітителів-енциклопедистів був: