- •§ 1. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості
- •1 Див.: Алексеев с. С. Общая теория права. В 2-х т. — т. 1. — м., 1981. — с. 256.
- •2 Див.: Козырь м. И. Советское сельскохозяйственное право: тенденции становления и развития // Сов. Государство и право. — 1973. — № 6.
- •1 Див.: Титова н. И. Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекты). — Львов, 1989. - Розд. IV.
- •§ 2. Предмет аграрного права України; його зміст та особливості
- •1 Див.: Закон України від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську кооперацію" // Відомості Верховної Ради України. — 199/. — № 39 — Ст. 261.
- •2 Див.: Закон України від 19 червня 2003 р. "Про фермерське господарство" // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 45. — Ст. 363.
- •3 Див.: Закон України від 15 травня 2003 р. "Про особисте селянське господарство" // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 29. — Ст. 232.
- •§ 3. Принципи аграрного права України
- •1 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 32. — Ст. 453
- •2 Див.: Проблеми ефективного функціонування апк в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. Монографія: у 2-х т. — к., 2001 — т. І. — с. 169-171.
- •§ 4. Система аграрного права України
- •1 Див.: Семчик в. І. Особливості приватизації державного майна в агропромисловому комплексі // Аграрне право: Підручник / За ред. В. 3. Янчука. — к., 1996. — с. 159-167.
- •§ 1. Поняття науки аграрного нрава
- •1 Див.: Раянов ф. М. Предмет и система сельскохозяйственного права: Учеб. По-соб. - Уфа, 1980. - с. 78.
- •§ 2. Становлення української науки сільськогосподарського (аграрного) права
- •1 Див.: Аграрне право України: Підруч. / За ред. В. 3. Янчука. — к., 1996. — 560 с; 2-е вид. - к., 2000. - 720 с.
- •§ 3. Основні напрями аграрно-правових наукових досліджень на сучасному стані
- •3.1. Проблеми сучасного наукового правового забезпечення аграрної реформи в Україні
- •1 Див • Будзилович і., Юрченко а. Фактори негативного впливу на правове забезпе-:ння земельної реформи в Україні // Право України. — 1998. — № 7. — с. 24.
- •3.2. Наука про розвиток сучасного аграрного законодавства та розробку його теоретичних засад
- •1 Див.: Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред. В. І. Семчика. - к., 1998. - 245 с.
- •3.3. Нові правові інститути аграрного права України; проблеми їх розвитку; роль юридичної науки в їх обгрунтуванні
- •§ 4. Представники науки аграрного права України
- •§ 1. Особливості джерел аграрного права
- •§ 2. Конституція України — правова основа джерел аграрного права
- •§ 3. Закони — основні джерела аграрного права
- •§ 4. Підзаконпі акти в системі джерел аграрного права
- •§ 5. Локальні нормативні акти
- •1 Див: Аграрне право України / За ред. В. 3. Янчука. — к. — 1999. — с.54.
- •§ 1. Поняття, види й особливості аграрних правовідносин
- •§ 2. Внутрішні аграрні правовідносини
- •§ 3. Зовнішні аграрні правовідносини
- •1 Див.: Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В. М. Корельского и в. Д. Перевалова. — м., 1997. — с. 343.
- •1 Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст. 249.
- •1 Див.: Аграрне право України: Підручник / За ред. В. 3. Янчука. — 2-е вид., пере-роб. Та допов. — к., 2000. — с. 96.
- •2. Особливості правового статусу суб'єктів аграрного господарювання
- •3. Загальні засади створення та ліквідації суб'єктів аграрного господарювання
- •2. Правове регулювання приватизації в апк
- •3. Правове регулювання паювання
- •4. Правові засоби формування інфраструктури аграрного ринку
- •5. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі
- •6. Правове забезпечення формування ринку сільськогосподарської техніки
- •7. Правове регулювання ринку зерна
- •8. Правове регулювання ринку цукру
- •9. Правове регулювання ринку алкоголю й тютюну
- •2. Форми й методи регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві
- •1 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 23. — Ст. 163.
- •1 Див.: Аграрне право України. — к., 1996. — с. 394.
- •1 Див.: Рослов п. М. Государственное руководство сельскохозяйственными предприятиями. — Харьков, 1985. — с. 58.
- •1 Див.: Алехин а. П. Административное право рф. — м., 1996. — с. 231.
- •3. Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства
- •4. Органи державного контролю та інспекції в апк
- •Поняття виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання
- •Загальна характеристика фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання
- •1. Поняття виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання
- •2. Загальна характеристика фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання
- •§ 1. Поняття соціального розвитку села
- •§ 2. Правовий режим об'сктів соціальної сфери села
- •§ 3. Правове забезпечення наукових досліджень, підготовки кадрів для села та зайнятості сільського населення
- •§ 4. Правове регулювання розвитку житлово-комунального та дорожного господарства на селі
- •§ 5. Правове забезпечення культурно- побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів сільського населення
- •1 Див.: Сыроватская л. А. Ответственность по трудовому праву. — м., 1992. — с. 15.
- •2. Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільськогосподарському виробництві
- •3. Матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств
- •4. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення
- •5. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
- •2. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання
- •1 Див.: Советский энциклопедический словарь. — м., 1986. — с. 1048.
- •2 Див.: Гавриш н. С. Відповідальність за забруднення та засмічення грунтів в Україні: Автореф. — к., 2001. — с. 4.
- •1 Див.: Ерофеев б. В. Земельное право: Учебник для вузов. — м., 1999. — с. 386.
- •3. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •1 Див.: Советский энциклопедический словарь. — м., 1984. — с. 1109.
- •2 Див.: Ерофеев б. В. — Згад. Праця — с. 340.
- •4. Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів
- •1 Див.: Аграрне право України / За ред. В. 3. Янчука. — к., 1996. — с. 54 — 55.
- •2 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 31. — Ст. 250.
- •§ 1. Правові форми використання природних ресурсів у сільському господарстві
- •§ 2. Правове регулювання водокористування в сільському господарстві
- •§ 3. Правове регулювання надрокористування в сільському господарстві
- •§ 4. Правове регулювання використання тваринного світу в сільському господарстві
- •§ 5, Правове регулювання використання рослинного світу в сільському господарстві
- •§ 6. Правове регулювання лісокористування в сільському господарстві
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств
- •§ 2. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств
- •§ 3. Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю
- •§ 4. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю
- •1 Див.: Аграрне право України: Підручник / За ред. В. 3. Янчука. — 2-е вид., пере-роб. Та допов. - к., 2000. - с. 144-145.
- •§ 5. Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю
- •§ 1. Поняття та види сільськогосподарських кооперативів
- •1 Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 39. — Ст. 261 2 Там само. - 2004. - № 5. - Ст. 35.
- •§ 2. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів
- •§ 3. Статути сільськогосподарських кооперативів
- •§ 4. Членство в сільськогосподарських кооперативах
- •§ 5. Правовий режим майна та землі сільськогосподарського кооперативу
- •§ 6. Органи управління та контролю сільськогосподарського кооперативу та їх компетенція
- •§ 7. Правові засади реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів
- •2. Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності
- •3. Земельні правовідносини у фермерському господарстві
- •4. Майнові правовідносини у фермерському господарстві
- •5. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства
- •6. Відносини фермерського господарства з бюджетом, банківськими установами та страховими організаціями
- •2. Правовий режим майна особистого селянського господарства
- •3. Правовий режим земель особистого селянського господарства
- •4. Державна підтримка особистих селянських господарств
- •1.Поняття та загальна характеристика правового становища державних і комунальних сільськогосподарських підприємств
- •2.Правовий режим майна та особливості здійснення господарської діяльності державними й комунальними сільськогосподарськими підприємствами
- •1. Поняття та загальна характеристика правового становища державних і комунальних сільськогосподарських підприємств
- •2. Правовий режим майна та особливості здійснення господарської діяльності державними й комунальними сільськогосподарськими підприємствами
- •§ 1. Загальна характеристика законодавства про окремі види сільськогосподарської діяльності
- •§ 2. Загальна характеристика правового регулювання галузі тваринництва
- •§ 3. Правове регулювання племінної справи у тваринництві
- •2 Див.: наприклад: дсту 3535-97 Сперма бугаїв негативна. Технічні умови.
- •3 Щодо атестації жеребців-плідників діє Положення про атестацію жеребців-плідни-ків для племінного використання, затверджене наказом Мінагрополітики України від 20 серпня 2002 р. № 237.
- •§ 4, Правове регулювання бджільництва
- •§ 5. Правове регулювання виробництва рибної продукції
- •1 Див.: дсту 3526-97. "Комбікорми гранульовані для риб. Метод визначення водостійкості".
- •§ 7. Правова охорона прав на штами мікроорганізмів
- •§ 8. Правова охорона прав на сорти рослин
- •§ 10. Правове регулювання захисту рослий
- •1 Див.: Положення про державні станції захисту рослин кожної області затверджені наказом Мінагрополітики України від 18 липня 2000 р. № 127.
- •§ 9. Правове регулювання насінництва
- •§ 10. Правове регулювання захисту рослин
- •§ 11. Правові аспекти вирощування наркотичних рослин
- •2. Класифікація договірних зобов'язань у сільському господарстві
- •3. Контрактація та інші окремі договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції
- •4. Особливості аграрно-правового регулювання рийку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції
- •§ 1. Науково-технічна продукція як об'єкт правового регулювання та обігу в сільському господарстві
- •1 Див.: Підопригора о. А., Підопригора о. О. Право інтелектуальної власності в Україні. Навчальний посібник. — к., 1998. — с. 189.
- •§ 2. Договори на передачу майнового права на науково-технічну продукцію та прав на її використання
- •2.1. Права на сорт як окремий предмет договору на використання науково-технічної продукції
- •2.2. Права на селекційні досягнення у тваринництві як окремий предмет договору на використання науково-технічної продукції
- •1 Див.: в. И. Левченко. Правовая охрана селекционных достижений. — м., 1983. — с. Бо.
- •§ 3. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства
- •1 Див.: Янчук в. В. Правовое обеспечение интенсивных технологий в растениеводстве. - к., 1990. - с.18-21.
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика правового забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції
- •§ 2. Державне регулювання відносин щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції
- •1 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 14. — Ст. 91.
- •2 Див.: Постанова Кабінету Міністрів від 18 вересня № 1395 Про створення національного фонду нормативних документів" // Урядовий кур'єр. — 2002. — 2 жовтня.
- •§ 3. Права, обов'язки та відповідальність виробників, постачальників і продавців щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції
- •§ 1. Загальна характеристика законодавства про охорону довкілля в сільському господарстві
- •§ 2. Правова охорона ґрунтів та інших природних ресурсів у сільському господарстві
- •1 Земельне право України: Підручник / За ред. О. К. Погрібного, і. І. Каракаша. — к., 2003. - с. 355 - 356.
- •§ 3. Правовий інститут меліорації земель у сільському господарстві
- •1 Див.: Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1147.
- •2 Див.: Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554.
- •§ 4. Правове регулювання хімізації сільського господарства
- •1 Див.: Перелік органів ліцензування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698.
- •§ 5. Правове регулювання поводження з відходами сільського господарства
- •§ 6. Правове регулювання застосування біотехнологій у сільському господарстві
- •§ 7. Правове регулювання ведення сільськогосподарської діяльності в умовах надзвичайних екологічних ситуацій
3. Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства
Центральним спеціалізованим органом державного управління агропромисловим комплексом є Міністерство аграрної політики України.
Правове становище та повноваження Мінагрополітики України визначаються Положенням про Міністерство аграрної політики України, затвердженим Указом Президента України від 7 червня 2000 р. N° 772/2000'. Згідно з цим актом, Міністерство аграрної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.
Цим документом визначені основні повноваження Мінагрополітики. Останнє відповідно до покладених на нього завдань:
-
забезпечує згідно із законодавством здійснення на підприємствах усіх форм власності державного контролю за якістю вироблюваної ними сільськогосподарської продукції та сировини, їх зберіганням і реалізацією, в тому числі під час здійснення експортно-імпортних операцій;
-
координує разом із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів проведення земельної реформи, моніторингу земель сільськогосподарського призначення та відновлення їх продуктивної цінності, визначає основні напрями державної політики у сфері використання й охорони земель сільськогосподарського призначення;
-
здійснює аналіз діяльності, макроекономічне прогнозування й нормативне планування розвитку галузей агропромислового виробництва з урахуванням попиту і пропозицій на продовольчі товари;
-
бере участь у розробленні й здійсненні заходів щодо реформування майнових і земельних відносин у сфері агропромислового виробництва;
-
координує діяльність підприємств, пов'язану з проведенням державних випробувань сільськогосподарської техніки та обладнання, сортів і гібридів сільськогосподарських культур та об'єктів селекції у тваринництві, в межах своїх повноважень контролює якість техніки та обладнання, пально-мастильних матеріалів, запасних частин, насіння, племінних (генетичних) ресурсів, організує роботу, спрямовану на розвиток насінництва, розсадництва, племінної справи у тваринництві;
-
забезпечує у межах своїх повноважень проведення моніторингу, економічний аналіз рівня й динаміки цін на світовому, вітчизняному та регіональних ринках продовольства, готує пропозиції щодо цінової політики на ринку продукції галузей агропромислового виробництва, забезпечує створення системи інформування про попит і пропозицію на зазначеному ринку;
-
здійснює в межах своєї компетенції державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин, пестициди і агро-хімікати, забезпеченням безпечного використання результатів росту рослин;
-
розробляє і здійснює заходи щодо розвитку ринкової інфраструктури в АПК (аграрні біржі, аукціони худоби, оптової продовольчі ринки, обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кредитні спілки, страхові компанії, виставки й ярмарки тощо);
-
розробляє пропозиції з охорони й раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, підвищення родючості ґрунтів, бере участь у розробленні та в установленому порядку затверджує умови експлуатації меліоративних систем у разі приватизації майна сільськогосподарських підприємств, які мають у своєму користуванні меліоративні землі;
-
забезпечує, відповідно до законодавства, державне управління племінною справою у тваринництві;
-
забезпечує через Державний департамент ветеринарної медицини проведення державної політики в галузі ветеринарної медицини та здійснення державного ветеринарного контролю,, державного контролю і нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, а також охорони території України від занесення збудників карантинних хвороб тварин;
-
здійснює організаційне та медичне забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівників у навчальних закладах, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України, сприяє кадровому забезпеченню підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;
-
організовує і здійснює державний контроль за забезпеченням схоронності матеріальних цінностей та їх використанням, станом і достовірністю ведення бухгалтерського обліку та звітності, додержанням вимог законодавства про боротьбу з корупцією на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України;
-
виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
Рішення Міністерства аграрної політики України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами та організаціями, незалежно від форми власності, а також громадянами.
Міністр аграрної політики України несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за стан справ у галузях агропромислового виробництва.
До складу Мінагрополітики входять структурні підрозділи: Управління по обслуговуванню роботи Міністра; Департамент кадрової політики, аграрної освіти та науки; Департамент організаційної роботи; Юридичне управління; Управління реформування управління АПК та соціально-трудових відносин; Департамент стратегії розвитку аграрної економіки; Департамент фінансово-кредитної та податкової політики; Департамент міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку аграрного бізнесу; Управління організації та методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності; Управління ревізії і контролю; Департамент ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва; Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією; Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції (відділ); Департамент розвитку соціальної інфраструктури сільської місцевості; Департамент науково-технічної політики; Державна інспекцію по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів; Відділ охорони праці, пожежної безпеки та безпеки дорожнього руху; Департамент реформування сільського господарства; Положення про Департамент розвитку підприємництва та інфраструктури сільськогосподарських ринків; Управління державною власністю та приватизації.
На основі Положення про Міністерство аграрної політики України розробляються відповідні положення про обласні та районні управління сільського господарства і продовольства.
Правомочності Головного обласного управління міністерства аграрної політики визначені Типовим положенням про Головне управління сільського господарства і продовольства обласної, управління сільського господарства і продовольства Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. №1546'. Головне управління сільського господарства і продовольства є структурним підрозділом обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, підзвітним та підконтрольним голові відповідної держадміністрації і Мінагрополітики.
Свою управлінську діяльність управління здійснює відповідно до завдань та компетенції, визначених Типовим положенням. Найважливішими серед них слід визнати повноваження щодо його участі у формуванні та реалізації державної аграрної політики, організації розроблення і здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави; розробленні та здійсненні заходів щодо державної підтримки й захисту товаровиробників, сприяння демонополізації виробництва й розвитку конкуренції в агропромисловому комплексі, формування ринкової інфраструктури, створення сприятливих економічних, матеріально-технічних і соціальних умов для прискореного розвитку реформованих господарств; участі у формуванні та реалізації соціальної політики на селі; забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності та господарювання в галузях агропромислового виробництва; організації роботи з питань насінництва й розсадництва, сортовипробування і захисту рослин, племінної справи, з питань наукового й кадрового забезпечення, стандартизації, карантинного режиму, охорони праці й техніки безпеки.
Обласне управління готує пропозиції до проектів програм соціально-економічного розвитку відповідної території та до проектів місцевого бюджету; складає місцеві баланси забезпечення сільської місцевості трудовими, сировинними, продовольчими, матеріально-технічними й енергетичними ресурсами.
До його компетенції належить сприяння формуванню інфраструктури аграрного ринку та розвитку підприємництва в галузях агропромислового виробництва; забезпечення державної підтримки підприємництва в сільській місцевості, зокрема селянських (фермерських) господарств та особистих підсобних господарств; узагальнення практики реформування сільського господарства, внесення пропозицій з цих питань до Мінагрополітики й розроблення заходів та рекомендацій з питань реформування сільського господарства.
В межах повноважень воно приділяє увагу забезпеченню додержання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності вимог законодавства з охорони праці, нагляду за технічним станом машин та обладнання пожежної безпеки, безпекою дорожнього руху; додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища й раціональне використання природних ресурсів.
Обласне управління сільського господарства і продовольства здійснює планування, організацію, ведення лісового господарства й використання лісових ресурсів у галузях агропромислового виробництва.
Його важливим повноваження є здійснення аналізу стану цінової політики і подання Мінагрополітики пропозицій щодо її проведення з метою забезпечення цінового паритету на сільськогосподарську продукцію, і щодо зміни в установленому порядку умов оподаткування, кредитування, державної підтримки суб'єктів господарювання всіх форм власності агропромислового виробництва.
У процесі своєї діяльності обласне управління взаємодіє з іншими підрозділами обласної (міської) державної адміністрації, представницькими органами та органами місцевого самоврядування, а також із підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян.
Правомочності управління (відділу) сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації визначені Типовим положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1546і.
Органом державного управління землями сільськогосподарського призначення, які є головним засобом виробництва в сільському господарстві, є Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем). Він є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Правове становище і компетенція Держкомзему визначені Положенням про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/20002.
Держкомзем України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень він організує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Держкомзем бере участь у підготовці пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, впровадження державного земельного кадастру та забезпечення реалізації цієї політики; координує проведення земельної реформи в Україні; здійснює державний контроль за використанням та охороною земель; здійснює реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний реєстр прав на землю та нерухоме майно, організує в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів земельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; розробляє та бере участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру.
Відповідно до покладених завдань Держкомзем здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, зокрема встановленого порядку вилучення й надання земельних ділянок, режиму їх використання, відповідно до їх цільового призначення та умов надання їх власниками і землекористувачами.
Держкомзем має право організовувати та забезпечувати проведення робіт з грошової, в тому числі експертної, оцінки земель, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку проведення таких робіт; забезпечувати розроблення та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, їх захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, кредитних відносин і вдосконалення системи оподаткування; готує разом з іншими центральними органами виконавчої влади пропозиції щодо вдосконалення захисту права власності на землю та права користування нею; бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки.
На місцях контроль за використанням земель у системі Держкомзему покладено на обласні, Київське і Севастопольське міські головні управління земельних ресурсів та районні відділи земельних ресурсів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 200 "Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів".