- •Підручник
- •М. І. Савлука
- •1.1. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей
- •1.2. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал
- •1.3. Форми грошей та і'х еволюція
- •1.4. Вартість грошей
- •1,5. Функції грошей
- •1.6. Якісні властивості грошей
- •1.7. Роль грошей у розвитку економіки
- •Запитання для самоконтролю
- •2.1. Сутність та економічна основа грошового обороту
- •2.2. Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування
- •2.3, Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів
- •2,4. Маса грошей в обороті. Грошові агрегати та грошова база
- •2.5. Швидкість обігу грошей
- •2.6. Закон грошового обігу
- •2.7. Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор
- •Баланс комерційного банку а, млн грн.
- •Баланс банку б, млн грн.
- •Висновки
- •Запитання для самоконтролю
- •3.1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку
- •3.2. Інституційна модель грошового ринку
- •11. Позики
- •3.3. Структура грошового ринку
- •3.4. Попит на гроші
- •3.5. Пропозиція грошей
- •3.6. Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент
- •3.7. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку
- •Запитання для самоконтролю
- •4.1. Сутність, призначення та структура грошової системи
- •4.2. Види грошових систем та їх еволюція
- •4Л створення і розвиток грошової системи україни
- •4,4, Державне регулювання грошового обороту та місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики
- •4.5. Грошово-кредитна політика, II цілі та інструменти
- •4.6. Монетизащя бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в україні
- •Рівень монетизації ввп в україні в 1991—1999 рр.
- •Як визначається показник монетизації ввп і яке його економічне значення?
- •5.1. Сутність, види та закономірності розвитку інфляції
- •5.2. Причини інфляції
- •5.3. Економічні та соціальні наслідки інфляції
- •5.4. Державне регулювання інфляції
- •5.5. Особливості інфляції в україні
- •5.6. Сутність та види грошових реформ
- •5.7. Особливості проведення грошової реформи в україні
- •Запитання для самоконтролю
- •6.1. Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти
- •6.2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
- •6.3. Валютний курс
- •6.4. Валютні системи та валютна політика. Особливості формування валютної системи україни
- •6.5. Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання
- •6.6. Світова та міжнародна валютні системи
- •6.7. Міжнародні ринки грошей та капіталів
- •Запитання для самоконтролю
- •7.2. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей
- •7.3. Внесок дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
- •7.4. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії
- •7.5. Сучасний кеинсіансько-неокласичнии синтез у теорії грошей
- •7.6. Грошово-кредитна політика україни ' в перехідний період V світлі монетаристської теорії
- •Запитання для самоконтролю
- •8,1. Загальні передумови та економічні чинники необхідності кредиту
- •8.2. Сутність кредиту. Теоретичні концепції кредиту
- •8.3. Стадії та закономірності руху кредиту
- •Запитання для самоконтролю
- •9.1. Форми, види та функції кредиту
- •9.2. Характеристика основних видів кредиту
- •9.3. Економічні межі кредиту. Взаємозв'язок кредиту 1 грошей
- •9.4. Позичковий процент
- •9.5. Роль кредиту в розвитку економіки
- •9.6. Розвиток кредитних відносин в україні в перехідний період
- •Запитання,для самоконтролю
- •10.1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва
- •10.2. Банки як провідні суб'єкти фінансового посередництва. Функції банків
- •10.3. Банківська система: сутність,
- •Принципи побудови та функції.
- •Особливості побудови банківської
- •Системи в україні
- •10.4. Небанківські фінансово-кредитні установи
- •Запитання для самоконтролю
- •11.1. Призначення, статус та основи організації центрального банку
- •11.2. Функції центрального банку
- •11.3. Походження та розвиток центральних банків
- •Баланс банку англії на 28 лютого 1997р.
- •Частки національних центральних банків у капіталі єцб
- •11.4. Становлення центрального банку в україні
- •Запитання для самоконтролю
- •12.1. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків
- •12.2. Походження та розвиток комерційних банків
- •12.3. Основи організації та специфіка діяльності окремих видів комерційних банків
- •12.4. Пасивні операції банків
- •12.5. Активні операції банків
- •12.6. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів
- •12.7. Банківські послуги
- •12.8. Стабільність банків і механізм II забезпечення
- •12.9. Особливості становлення 1 розвитку комерційних банків в україні
- •Запитання для самоконтролю
- •13.1. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в україні
- •13.2. Світовий банк
- •13.3. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції
- •13.4. Європейський банк реконструкції та розвитку
- •13.5. Банк міжнародних розрахунків
- •Запитання для самоконтролю
- •Деньги, кредит, банки / Под ред. О. Й. Лаврушина. — м., 1998.
Запитання для самоконтролю
-
Дайте визначення поняття Інфляції. Які розбіжності існують у трак туванні поняття інфляції?
-
Чи є розбіжності в трактуванні суті Інфляції кейнсіанцями і монета- ристзми?
-
Що таке критична точка розвитку інфляційного процесу?
-
V чому полягають причини інфляції. Чому М. Фрідман вважає, що інфляція скрізь і завжди є монетарним феноменом?
-
Чи всяке зростання цін є інфляцією? Чи зводиться інфляція тільки до зростання цін?
-
Що таке повзуча, галопуюча І гіперінфляція?
-
Чи завжди інфляція негативно впливає на економіку?
-
Чому в Україні інфляція набула форми стагфляції'?
-
Назвіть особливості інфляції в Україні в 90-тІ роки?
-
Яку роль відіграє бюджетний дефіцит у розвитку інфляції?
-
Дайте визначення поняття грошової реформи?
-
Які види грошових реформ Ви знаєте?
-
Назвіть основні особливості грошової реформи в Україні?
РОЗДІЛ 6
ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ
Вивчивши цей розділ, Ви зможете;
• ааті; характеристику сутності, призначення та характерних ознак валюти;
» зрозуміти сутність та механізм функціонування валютного ринку, визначити основні види операцій на цьому ринку;
• з'ясувати сутність валютного курсу та основи курсоутворення;
*> зрозуміти роль платіжного балансу І золотовалютних резервів у системі валютного регулювання,
-
зрозуміти механізми функціонування світової та міжнародних валютних систем;
-
визначити місце і роль міжнародних ринків грошей і капіталів у міжнародних валютних відносинах.
6.1. Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти
Поняття валюти широко застосовується в економічній літературі та практиці. Валюта обслуговує такий широкомасштабний сектор економіки, як зовнішньоекономічні відносини. На її основі функціонує валютний ринок, що є елементом грошового ринку, формуються такі високоефективні регулятивні Інструменти, як валютний курс, платіжний баланс, золотовалютні резерви тощо. Валюта обслуговує функціонування світової економіки та Інтеграцію до неї національних економік окремих країн.
Незважаючи на широке застосування, сутність валюти не знайшла однозначного трактування в літературі. Більшість авторів, що пишуть про валюту, визначають її як грошову одиницю певної країни . Проте дехто з них уточнює це визначення валюти, пов'язуючи використання грошової одиниці як валюти з функ-
Див.: Учебник по основам зкономической теории / Под ред. В. Д. Камаева. — М, 1997. —С. 326.
251
цією світових грошей, тобто як міжнародної розрахункової одиниці, засобу обігу і платежу1, або ж для вимірювання величини вартості товару2. Зведення поняття валюти до грошової одиниці у всіх цих визначеннях у кращому випадку не коректне, оскільки грошова одиниця — це лише одна незначна складова явища грошей, пов'язана з масштабом цін, і вона не спроможна вичерпати таку складну функцію грошей, як світові гроші.
Тим більше недопустимо ототожнювати валюту з грошовою одиницею взагалі, бо при цьому зникають будь-які відмінності між грошима і валютою, остання втрачає свої специфічні ознаки. У цьому зв'язку більш правомірно пов'язувати валюту з міжнародною сферою використання грошової одиниці3. Проте І ця прив'язка не повинна бути надто прямолінійною, коли валюта зводиться лише до міжнародної грошової одиниці чи засобу обігу і платежу. Це занадто звужує сферу застосування валюти. Адже міжнародним засобом обігу і платежу може бути тільки вільно конвертована валюта, а тому неконвертована валюта в таке визначення не вписується.
Враховуючи сказане, найбільш прийнятним є визначення салюти як будь-яких грошових коштів, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов 'язано із зовнішньоекономічними відносинами. При цьому не обов'язково, щоб ці гроші виконували всю гаму функцій світових грошей. Наприклад, український імпортер купує на ринку за національні гроші (гривню) певну суму доларів США, з допомогою яких оплачує куплені в ФРН товари. Німецький експортер одержану доларову виручку конвертує в німецькі марки, частину яких зберігатиме на строковому депозиті як накопичення. Ця зовнішньоекономічна операція обслуговується трьома видами грошей: гривнею, доларом і маркою. І хоч як міжнародний засіб обігу використано лише долар США, усі три види грошових коштів набувають статусу валюти.
Правомірність такого трактування валюти підтверджується і світовою валютною практикою. Остання в поняття валюта включає не тільки кошти у вигляді законних платіжних засобів (готівки) чи депозитів у грошах тієї чи Іншої країни, які справді можуть слугувати міжнародними засобами обігу чи платежу, а й інші валютні цінності — платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати, акредитиви тощо), фондові цінності (акції, облігації) та
1 Див.: Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях / За ред. Б. Л. ЛуцІва. — Львів, 1999. —С. 134.
2 Див.: Иванов В, М. День™ й кредит. — К., 1999. — С. 96. Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К.> 1996. — С. 334.
252
Інші фінансові інструменти іноземного походження, а також аналогічні платіжні документи та фондові цінності національного походження, якщо вони перетинають митний кордон чи переходять у власність нерезидентів усередині країни1.
Валюта класифікується за кількома критеріями. Основним з них є емїтентська належність валюти. За цим критерієм виділяють:
-
національну валюту, яка виражена в грошах, що емітую ться національною банківською системою. Для України це бу дуть кошти, номІновані в гривні, для Росії — в рублях, для ФРН — у марках тощо;
-
іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються бан ківськими системами Інших країн. Для України це будуть кошти, номіновані в усіх національних грошових одиницях, крім гривні;
-
колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово- кредитними установами і функціонують за міждержавними уго дами. Зараз найбільш відомі дві такі валюти — СДР, запровадже на в міжнародний оборот МВФ, та євро, що запроваджена в між народний оборот 11 країнами Західної Європи.
За режимом використання валюти поділяються на: з; — неконвертовані;
— конвертовані.
Неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується. Такими звичайно є валюти слаборозвинутих країн чи країн, які переживають глибоку і хронічну економічну І фінансову кризу. До 1997 р. типово неконвертованою була і національна валюта України — гривня,
Конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валюти Інших країн, за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертова-нїсть — надзвичайно важлива, визначальна якісна риса валюти.
Конвертованою валюта стає не стихійно, а забезпечується державою завдяки значним зусиллям, спрямованим на досягнення товарно-грошрвої збалансованості, розвиток вільних товарних і валютних ринків, запровадження організаційно-правових основ валютного регулювання тощо. ЦІ зусилля повинні створити такі передумови запровадження конвертеваності валюти:
На практиці поняття «валюта» застосовується також для позначення того типу грошей, який буде використовуватися в тій чи іншій економічній операції, наприклад «валюта ціни», «валюта платежу», «валюта векселя» тощо, У таких випадках мова йде не про валютні кошти, а про валюту як грошову одиницю.
253
-
зниження Інфляції до помірного рівня, за якого національні гроші починають задовільно виконувати всі функції, особливо функцію накопичення вартості. Інакше резиденти будуть постій но переводити свої заощадження у вільно конвертовану Іноземну валюту, що провокуватиме надмірний попит на цю валюту І зне цінення національної;
-
формування ринкового механізму ціноутворення, за якого ціни будуть вільно реагувати на зміни в попиті і пропозиції;
-
лібералізація зовнішньоекономічних відносин;
-
накопичення достатнього золотовалютного резерву;
-
відмова від широкомасштабного датування цін на товари та послуги, створення рівних конкурентних умов на ринку для всіх економічних суб'єктів.
У міру забезпечення вказаних передумов уряд країни створює відповідний органІзацІйно-правовий механізм для конвертації національної валюти та оголошує про приєднання до статті VIII Статуту МВФ, яка вимагає від країн—членів Фонду запровадження конвертованості валюти за поточними операціями. Україна оголосила про своє приєднання до цієї статті як підтвердження запровадження поточної конвертованості гривні лише в 1997 р.
Конвертованість валюти можна класифікувати за кількома критеріями:
1. За повнотою конвертації:
-
повна конвертованість;
-
часткова конвертованість.
2. За видами суб'єктів:
-
зовнішня;
-
внутрішня.
3. За характером економічних операцій, що обслуговуються конвертованою валютою:
-
за поточними операціями;
-
за переміщенням капіталу.
Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) та за всіма видами цілей або операцій (платежі за поточними операціями, платежі за рухом капіталу і переказами).
На початок 2000 р. більше як 20 валют були вільно конвертованими чи впритул наблизились до цього статусу: австралійські долари, австрійські шилінги, англійські фунти стерлінгів, бельгійські франки, голландські гульдени, грецькі драхми, датські крони, долари США, ірландські фунти, Іспанські песети, ісланд-
254
ські крони, італійські ліри, канадські долари, люксембургськІ франки, німецькі марки, норвезькі крони, португальські ескудо, фінські марки, французькі франки, шведські крони, швейцарські франки, японські єни, євро, СДР.
Проте не всі ці валюти користуються однаковою довірою на світовому ринку і мають однакову сферу застосування в міжнародних розрахунках. Найбільшу довіру і найширше застосування мають валюти країн з найвищими економічними потенціалами: долар США, німецька марка, японська єна, англійський фунт стерлінгів, французький франк. Ці валюти не тільки вільно використовуються у міжнародних платежах, а й вільно накопичуються в резервах міжнародної ліквідності, за що вони дістали назву резервних валют. Найавторитетнішою резервною валютою є долар США. В останні роки він вийшов на перше місце в структурі державних золотовалютних резервів країн світу і обслуговує близько 2/3 всіх міжнародних розрахунків за зовнішньою торгівлею.
Використання вільно конвертованої валюти як резервної надає їй чимало переваг. Насамперед це виявляється у зростанні на неї попиту на світовому ринку, що дає можливість уряду відповідної країни розширювати емісію своєї валюти, збільшуючи сеньйораж як джерело фінансування національної економіки, підвищуючи її конкурентоспроможність на світовому ринку.
Часткова конвертованість валюти означає, що національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями. Наприклад, для одних осіб її обмін дозволений, а для інших — ні, так само для одних видів операцій обмін дозволений, для інших— ні тощо. Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів — внутрішньою. Якщо конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу — капітальною.
Перехід від неконвертованої до конвертованої валюти відбувається через часткову конвертацію, насамперед за поточними операціями. Ця конвертація може бути або зовнішньою, або внутрішньою, або і першою, і другою одночасно. Поточна конвертація для резидентів і нерезидентів дає поштовх до розвитку зовнішньої торгівлі, відкриває шлях для посилення конкуренції між національними й Іноземними товаровиробниками, сприяє вирівнюванню національних і світових цін, розширенню споживання за рахунок збільшення імпорту тощо. Після досягнення певних успіхів на цих напрямах зовнішньоекономічної діяльності країна може переходити до більш високого рівня конвертації своєї ва-
255
люти. По такому шляху розвиває конвертованість своєї валюти Україна.
Використання валюти для обслуговування зовнішньоекономічних відносин надає останнім специфічну форму валютних від' носим. Характерними особливостями валютних відносин є такі:
-
вони складаються між економічними суб'єктами різних країн, які мусять дотримуватися вимог національного законодав ства цих країн;
-
ці відносини реалізуються в складі відповідних сегментів світового ринку і тому зазнають впливу традицій, нормативних вимог, правші, передбачених міжнародними угодами та іншими регулятивними документами міжнародного характеру;
-
оскільки вони обслуговуються кількома валютами (нерідко трьома — національною валютою імпортера, валютою міжнародно го платежу і національною валютою експортера), то істотний вплив на них справляють чинники, пов'язані з валютними ризиками;
-
у них переплітаються і вступають у суперечність економі чні інтереси різних держав. Нерідко ці суперечності зачіпають національні інтереси в цілому, що надає валютним відносинам особливого значення в економічних системах відповідних країн.
Зазначені особливості роблять валютні відносини надзвичайно складними і такими, які важко регулювати. Водночас управління ними — надзвичайно актуальна проблема. Тому в більшості країн світу прийняті спеціальні закони, Ідо регламентують механізм державного регулювання валютних відносин, щоб захистити національні інтереси від неправомірних дій внутрішніх І зовнішніх їх учасників.
Отже, за своїм економічним змістом валютні відносини — це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою. Вони тісно переплітаються з внутрішніми грошовими відносинами, є їх продовженням, коли вони переходять межі національних митних кордонів. У цей момент національні гроші набувають форми валюти, Тому національний валютний ринок кожної країни є складовою її грошового ринку, валютне законодавство тісно кореспондує з грошовим законодавством, а розвиток валютних відносин значною мірою повторює розвиток внутрішніх грошових відносин країн.
Рівень розвитку валютних відносин країни залежить від рівня Інтеграції її економіки у світове господарство. Чим вище розвинута в країні зовнішня торгівля, її кредитні та інвестиційні, куль-
256
турні та інші зв'язки Із зовнішнім світом, тим масштабнішими будуть і її валютні відносини. 1 навпаки, високий рівень розвитку валютних відносин позитивно впливає на розвиток національної економіки, на зміцнення її зв'язків із зовнішнім світом.
Учасниками валютних відносин з боку кожної країни можуть бути: уряд та його окремі структури, центральний банк, юридичні особи, включаючи банки, фізичні особи. Крім того, їх учасниками можуть бути міжнародні організації, у тому числі міжнародні фінансові інститути (МВФ, МБРР, ЄБРР та ін.).
Залежно від економічного призначення валютних платежів у валютних відносинах можна виділити такі складові:
-
міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними опера ціями;
-
одержання і погашення різних видів міжнародних позичок;
-
переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій;
-
переміщення валюти при наданні економічної і технічної допомоги;
-
операції з купївлі-продажу валюти на внутрішньому і зов нішніх валютних ринках.