- •Підручник
- •М. І. Савлука
- •1.1. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей
- •1.2. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал
- •1.3. Форми грошей та і'х еволюція
- •1.4. Вартість грошей
- •1,5. Функції грошей
- •1.6. Якісні властивості грошей
- •1.7. Роль грошей у розвитку економіки
- •Запитання для самоконтролю
- •2.1. Сутність та економічна основа грошового обороту
- •2.2. Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування
- •2.3, Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів
- •2,4. Маса грошей в обороті. Грошові агрегати та грошова база
- •2.5. Швидкість обігу грошей
- •2.6. Закон грошового обігу
- •2.7. Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор
- •Баланс комерційного банку а, млн грн.
- •Баланс банку б, млн грн.
- •Висновки
- •Запитання для самоконтролю
- •3.1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку
- •3.2. Інституційна модель грошового ринку
- •11. Позики
- •3.3. Структура грошового ринку
- •3.4. Попит на гроші
- •3.5. Пропозиція грошей
- •3.6. Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент
- •3.7. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку
- •Запитання для самоконтролю
- •4.1. Сутність, призначення та структура грошової системи
- •4.2. Види грошових систем та їх еволюція
- •4Л створення і розвиток грошової системи україни
- •4,4, Державне регулювання грошового обороту та місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики
- •4.5. Грошово-кредитна політика, II цілі та інструменти
- •4.6. Монетизащя бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в україні
- •Рівень монетизації ввп в україні в 1991—1999 рр.
- •Як визначається показник монетизації ввп і яке його економічне значення?
- •5.1. Сутність, види та закономірності розвитку інфляції
- •5.2. Причини інфляції
- •5.3. Економічні та соціальні наслідки інфляції
- •5.4. Державне регулювання інфляції
- •5.5. Особливості інфляції в україні
- •5.6. Сутність та види грошових реформ
- •5.7. Особливості проведення грошової реформи в україні
- •Запитання для самоконтролю
- •6.1. Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти
- •6.2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
- •6.3. Валютний курс
- •6.4. Валютні системи та валютна політика. Особливості формування валютної системи україни
- •6.5. Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання
- •6.6. Світова та міжнародна валютні системи
- •6.7. Міжнародні ринки грошей та капіталів
- •Запитання для самоконтролю
- •7.2. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей
- •7.3. Внесок дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
- •7.4. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії
- •7.5. Сучасний кеинсіансько-неокласичнии синтез у теорії грошей
- •7.6. Грошово-кредитна політика україни ' в перехідний період V світлі монетаристської теорії
- •Запитання для самоконтролю
- •8,1. Загальні передумови та економічні чинники необхідності кредиту
- •8.2. Сутність кредиту. Теоретичні концепції кредиту
- •8.3. Стадії та закономірності руху кредиту
- •Запитання для самоконтролю
- •9.1. Форми, види та функції кредиту
- •9.2. Характеристика основних видів кредиту
- •9.3. Економічні межі кредиту. Взаємозв'язок кредиту 1 грошей
- •9.4. Позичковий процент
- •9.5. Роль кредиту в розвитку економіки
- •9.6. Розвиток кредитних відносин в україні в перехідний період
- •Запитання,для самоконтролю
- •10.1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва
- •10.2. Банки як провідні суб'єкти фінансового посередництва. Функції банків
- •10.3. Банківська система: сутність,
- •Принципи побудови та функції.
- •Особливості побудови банківської
- •Системи в україні
- •10.4. Небанківські фінансово-кредитні установи
- •Запитання для самоконтролю
- •11.1. Призначення, статус та основи організації центрального банку
- •11.2. Функції центрального банку
- •11.3. Походження та розвиток центральних банків
- •Баланс банку англії на 28 лютого 1997р.
- •Частки національних центральних банків у капіталі єцб
- •11.4. Становлення центрального банку в україні
- •Запитання для самоконтролю
- •12.1. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків
- •12.2. Походження та розвиток комерційних банків
- •12.3. Основи організації та специфіка діяльності окремих видів комерційних банків
- •12.4. Пасивні операції банків
- •12.5. Активні операції банків
- •12.6. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів
- •12.7. Банківські послуги
- •12.8. Стабільність банків і механізм II забезпечення
- •12.9. Особливості становлення 1 розвитку комерційних банків в україні
- •Запитання для самоконтролю
- •13.1. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в україні
- •13.2. Світовий банк
- •13.3. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції
- •13.4. Європейський банк реконструкції та розвитку
- •13.5. Банк міжнародних розрахунків
- •Запитання для самоконтролю
- •Деньги, кредит, банки / Под ред. О. Й. Лаврушина. — м., 1998.
6.7. Міжнародні ринки грошей та капіталів
Сучасний світовий грошовий ринок характеризується стрімким розвитком процесів глобалізації, інтеграції та універсалізації, поширенням сек'юритизацІЇ (тобто заміщення традиційних банківських кредитів емісією цінних паперів), фінансових нововведень (нові фінансові Інструменти — валютні, процентні, фінансові ф'ючерси та опціони, операції СВОП та ін.). Це привело до створення великого мобільного світового грошового ринку, де поступово втрачається колишня чіткість розмежування між його окремими сегментами. Сукупна величина чистих міжнародних зобов'язань становила на кінець 1993 р. 5,2 трлн. дол. США.1
Складовими світового грошового ринку є міжнародні ринки грошей та капіталів. Критерієм їх розмежування можуть бути строки кредитів та їх цільова спрямованість. Кошти, що надаються на тривалий строк, належать до ринку капіталів, а короткострокові кошти — до ринку грошей.
1ІМР Зигуе. — 1996. — 4. — Р. 124
318
У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та економічних зв'язків відбувається інтеграція національних ринків грошей та капіталів. Постійне прагнення грошового капіталу до самозростання виводить його за національні межі. В умовах повної конвертованості валют унаслідок переплетіння різних національних грошових ринків створюються міжнародні ринки грошей та капіталів, що підвищує мобільність грошового капіталу.
Участь національних ринків грошей та капіталів в операціях світового ринку визначається такими чинниками:
» наявністю розвинутої кредитної системи та фондової біржі;
-
місцем країни у світовій економічній системі господарства та її валютно-економічним станом;
-
помірністю податкового тиску;
-
пільговим валютним законодавством, що відкриває іноземним позичальникам доступ на національний ринок грошей та капіталів та Іноземним цінним паперам — до біржового котирування;
-
вдалим географічним положенням;
-
відносною стабільністю політичного режиму.
ЦІ чинники обмежують коло національних ринків грошей та капіталів, які виконують міжнародні операції. Унаслідок конкуренції склалися світові фінансові центри — Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та ін.
До Першої світової війни найвідомішим фінансовим центром був Лондон. Це визначалося високим рівнем розвитку капіталізму у Великобританії, її широкими торговельними зв'язками з іншими країнами, відносною сталістю фунта стерлінгів, розвинутою кредитною системою країни.
Після Першої світової війни провідний світовий фінансовий центр перемістився до США. У Західній Європі активно здійснюють міжнародні кредитні операції Швейцарія і Люксембург. Частка останнього становить близько 1/4 всіх євровалютних кредитів. Новим світовим фінансовим центром став Токіо внаслідок посилення позицій Японії на світових ринках, створення потужної закордонної банківської мережі, скасування валютних обмежень. Останнім часом з'явилися нові фінансові центри, такі як БагамськІ острови, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн та Ін., що пов'язано з пільговим податковим законодавством та незначними операційними видатками в цих країнах.
Формування сучасного світового ринку позичкових капіталів відбулося на початку 60-х років XX ст. До цього в умовах світової економічної кризи, валютних обмежень ринок капіталів був паралізований. З кінця 50-х років почали здійснюватися коротко-
319
строкові фінансові операції, водночас зростав попит на довгострокові позички. Наприкінці 60-х років розвиток світового ринку позичкових капіталів активізувався, а в 70—80-ті роки його масштаби значно збільшились.
Потоки світового капіталу, що з кожним роком зростають, посилюють фінансову конкуренцію між країнами. Ця тенденція тисне на уряди окремих країн, що сприяє зменшенню втручання держави у діяльність суб'єктів на внутрішньому ринку та лібералізації міжнародного руху капіталів. Так, масштаби фінансових ринків Великобританії значно зросли після скасування у 1979 р. контролю над рухом капіталу та здійснення реформи ринку акцій («великий шок») у жовтні 1986 р. Починаючи з 1980р. Японія розпочала лібералізацію ринку іноземної валюти та внутрішнього фінансового ринку. Значно зросли японський ринок іноземних облігацій та грошові ринки.
З інституційної точки зору міжнародний ринок капіталів та грошей — це сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. До таких установ належать: приватні фірми, банки, насамперед ТНК та ТНБ, фондові біржі, державні та муніципальні органи, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації, регіональні банки розвитку та ін.
Міжнародний ринок грошей — це сектор фінансового ринку, на якому купуються та продаються короткострокові боргові інструменти (строк погашення яких менший ніж один рік).
Цінні папери на ринку грошей звичайно купуються та продаються частіше, ніж довгострокові папери, і тому цей ринок ліквідніший. Крім того, короткострокові цінні папери характеризуються меншим коливанням цін, ніж довгострокові, що робить їх безпечнішими для інвестицій. Як наслідок, корпорації і банки активніше використовують цей ринок для одержання процентів на надлишкові кошти.
Інструментами міжнародного ринку грошей є: векселі державної скарбниці, обігові сертифікати банківських депозитів, комерційні папери, банківські акцепти, угоди про зворотний викуп, федеральні резервні фонди, євродолари та ін.
Міжнародні ринки грошей розрізняються за територіальною та валютною ознаками. У першому випадку мова йде про національні грошові ринки. Покупцями та продавцями на них є представники з інших країн. Такі міжнародні грошові ринки функціонують у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Франкфурті-на-Майні, Цюріху. Здійснення операцій на них регулюється національним
320
законодавством, а міжнародний характер їх виявляється в тому, що як мінімум одна зі сторін проводить операції в іноземній валюті. Але це не «чисті» міжнародні ринки. Вони є провідними національними грошовими ринками. Такі ринки можуть отримати міжнародне значення лише внаслідок адекватної політики центрального банку. У другому випадку мова йде про «чисті» міжнародні грошові ринки, де попит на грошові кредити для вну-трішньонаціональних заходів задовольняється за допомогою іноземної валюти — доларів США, фунтів стерлінгів, німецької марки, швейцарського франка та ін. На їх основі створилися самостійні грошові ринки.
Міжнародний ринок капіталів — це такий ринок, на якому купуються та продаються довгострокові (строк погашення яких більше одного року) боргові зобов'язання та акції. Інструменти ринку капіталів: акції, заставні, облігації, цінні папери урядових установ, споживчі та банківські комерційні позички.
Традиційний інструмент на міжнародному ринку капіталів — іноземні облігації. Ці облігації продаються у зарубіжній країні І номінованІ у валюті цієї країни. Іноземні облігації були важливим Інструментом на міжнародному ринку капіталів протягом багатьох століть. Власне, значний відсоток залізниць США, що збудовані у XIX ст., фінансувався продажем закордонних облігацій у Британії.
Новацією є єврооблігація, тобто облігація, що номінована в іншій валюті, ніж валюта країни, в якій вона продається. Наприклад, облігація, що номінована в доларах США, продається у Лондоні. Нині понад 80% нових випусків на міжнародному ринку облігацій — це єврооблігації, і ринок цих цінних паперів зростає дуже швидко. Це — головний цінний папір на міжнародному ринку капіталів.
Найпотужніший ринок капіталів у світі мають США. Нью-Йорк — центр ринку капіталу США. Нині всі інвестиційні банки, такі як Заіопіоп Вгофегз, МеггіІІ ЬупсЬ, Ооісітап ЗасЬз, ведуть операції саме у Нью-Йорку.
Найбільшим міжнародним ринком грошей та ринком капіталів є євроринок, або евродоларовий, євровалютний ринок. Термін «євроринок» застосовується також і до аналогічних ринків Інших регіонів. Мінімальна сума ділової операцій' — 1 млн дол.
Народження ринку євродоларів пов'язано із Радянським Союзом. На початку 50-х років СРСР мав величезні доларові залишки в банках США. Оскільки радянський уряд боявся, що уряд США може заморозити ці активи, то прагнули перемістити вклади до
321
Європи, де вони були б захищені від експропріації. Переведення депозитів у доларах у європейські банки породило ринки євродоларів. Вони створюються тоді, коли вклади на рахунках у Сполучених Штатах переказуються в банк поза межами країни.
Євровалюта — це строковий депозит, що перебуває в банку за межами країни—емітента валюти. Понад 90% євродоларових депозитів є строковими вкладами, причому більше половини з них — сертифікати депозитів зі строками тридцять днів або більше. Загальна сума непогашених євродоларів перевищує 2 трлн дол., що робить ринок євродоларів одним з найважливіших фінансових ринків у світовій економіці.
Головним центром ринку євродоларів є Лондон. Євродолари також можуть вкладатися поза межами Європи, особливо в місцях, які надають цим депозитам статусу офшорних — Гонконг, Сінгапур, БагамськІ та Кайманові острови.
Офшорні банківські центри поділяються на «паперові» та функціональні. «Паперові» центри зберігають документацію, банківські операції вони виконують у незначних розмірах або не проводять взагалі. Функціональні центри, навпаки, здійснюють депозитні операції та надають кредити. Обидва типи центрів допомагають переміщувати кошти з потужних міжнародних фінансових центрів, таких як Лондон, Нью-Йорк, кінцевим позичальникам. Банки використовують «паперові» центри, такі як БагамськІ та Кайманові острови, для того щоб мінімізувати податки та виключити регулювання своєї діяльності.
Євроринки не підпорядковані національним правилам, зокрема щодо резервних вимог та ін., тому банки можуть працювати на них більш ефективно та з меншими витратами. Унаслідок конкуренції на цих ринках з'являється взаємозв'язок між процентними ставками на євроринках та на внутрішніх грошових ринках. Наприклад, якщо відсоток за внутрішніми депозитними сертифікатами в США вищий, ніж за євродепозитними, банки США намагатимуться отримувати позики на євроринках через свої філії за кордоном.
Між традиційними міжнародними фінансовими ринками та євроринками існує певний зв'язок. Якщо міжнародний позичальник бажає отримати велику позику, яка не може бути надана одним кредитором, він може одержати синдиційовані позики на євроринках. Євроринки та офшорні ринки тісно пов'язані. Вони обслуговуюгься однією групою банків. Обидва види ринків мобілізують ліквідні кошти, виконують посередницькі функції та майже не підкоряються внутрішньому регулюванню. Євровалют-
322
ні ринки є ринками позик та депозитів, міжнародні валютні ринки забезпечують базові засоби платежу.
Серцевиною ринку еврокапіталІв е європозики, які надаються через випуск єврооблігацій, тобто облігацій у євровалюті. Основна валюта єврооблігацій — долар США.Єврооблігаційна позика характеризується такими особливостями: розміщується одночасно на ринках ряду країн на відміну від традиційних Іноземних облігаційних позик, які випускалися на одному ринку країни-кредитора; валюта європозики, як правило, є Іноземною для кредиторів та позичальників (наприклад, позика у доларах США розміщується в Японії, Німеччині та Ін.); емісія єврооблігацій не підпадає під національні правила проведення операцій з цінними паперами країни, валюта якої є валютою позики, тощо. Емісія єврооблігацій здійснюється консорціумом (синдикатом) банків, в яких беруть участь від 2 до 30—40 кредитних інституцій різних країн.
Міжнародні консорціуми (синдикати) банків — це угоди між банками з метою спільного проведення великих міжнародних операцій та розподілу ризику серед учасників відповідно до їх частки в угоді. Консорціум включає банк-лїд-менеджер, який формує групу банків-гарантів (коменеджерів), або банків, які безпосередньо продають облігації. Банк-менеджер зобов'язується надати 10—20% єв-рокредиту, а інші учасники — не менше, ніж 1 млн дол. Частка кредитів банківських консорціумів постійно зростає.
Вартість кредиту на світовому ринку грошей та капіталів включає змінну частину ЛІБОР1 та постійну — «спред», тобто премію за банківські послуги (маржу). Маржа коливається від 0,75 до 3% та залежить від співвідношення попиту на кредит та його пропозицію, терміну позики, кредитоспроможності клієнта, кредитного ризику. Незважаючи на відносну самостійність ставок євроринку, зберігається їх функціональна залежність від ставок національних ринків. Разом з цим існує І зворотний зв'язок.
ВИСНОВКИ
1. Валюта — це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни. Це насамперед грошові цінності, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини. Специфіка цих відносин надає
1 ЛІБОР — ЦВОК-ЬошІоп Іп(ег-Вапк ГЖеге<І Каїе — відсоткова ставка, за якою найбільші лондонські банки пропонують один одному євродоларові кредити.
323
національним грошам нову ознаку та статус валюти. Набувши статус валюти, гроші можуть використовуватися й у внутрішніх економічних відносинах. Уся сфера економічних відносин, в якій зв'язки між суб'єктами здійснюються з використанням валютних коштів, називається валютними відносинами. Тому валютні відносини за своїм обсягом можуть не збігатися з зовнішньоекономічними відносинами.
-
Найвищою якісною характеристикою валюти є її вільна конвертованІсть в інші валюти. У країнах з вільно конвертованою валютою до мінімуму зведені обмеження на здійснення валютних операцій, на ввіз та вивіз валюти через кордон. Вільна конверто ванІсть валюти забезпечує їй широке використання як міжнарод ного платіжного засобу, статус резервної валюти в інших країнах, що надає країнІ-емітенту значні переваги на світовому ринку.
-
Вільна конвертованІсть валюти можлива в умовах високого розвитку ринкової економіки та широкої Інтеграції її у світову економіку, високої стабільності державних фінансів та націо нальних грошей, надійного функціонування банківської системи, нагромадження достатніх золотовалютних резервів. Сучасний стан економіки та фінансів України забезпечує передумови для підтримання лише часткової конвертації гривні — за поточними операціями платіжного балансу.
-
Валютний ринок — це сектор грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж валютних цінностей. Ціною на цьому ринку є обмінний курс. Попит і пропозиція на валютному ринку виступає у формі підкріпленого платіжними засобами ба жання купити та продати іноземну валюту, а також бажання одержати чи надати валюту в позичку. Відповідно валютний ри нок поділяється на ринок реальної валюти та ринок валютних по зичок. Крім того, виділяють національний (внутрішній) валют ний ринок, міжнародні (регіональні) валютні ринки та світовий валютний ринок. Валютний ринок відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв'язків, функціону ванні світової економіки та у державному регулюванні монетар ної сфери кожної окремої країни.
-
На валютному ринку сформувався широкий набір специфі чних валютних операцій, використання яких дає можливість суб'єктам ринку вирішувати три групи завдань:
-
забезпечувати потреби в платіжних засобах для погашення своїх зовнішніх зобов'язань;
-
забезпечувати страхування своєї діяльності від валютних ризиків;
324
— одержувати додаткові прибутки від спекулятивних операційл Операції валютного ринку поділяються на поточні (операції
«спот») та строкові (операції з форвардними угодами, ф'ючерса-^'
ми, свопами, валютними опцІонами тощо).
-
У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій од ним з ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взає модію національної та світової економік. Правильне його визна чення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб'єктів різ них країн. Величина валютного курсу та режим його функціону вання впливають на всю систему макро- та мікроекономічних по казників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення та регулювання валютного курсу є важливим елемен том економічної політики держави.
-
Оскільки валютні відносини пов'язані з міждержавним ру хом капіталу, вони зачіпають національні інтереси країн-парт- нерІв і тому підлягають державному регулюванню І контролю, З цією метою створюються так звані валютні системи як сукупно сті законодавче визначених принципів, норм, правил організації валютних відносин. Валютні системи бувають національні, ре гіональні (міжнародні) та світова. Функціонування валютної си стеми визначається валютною політикою країни чи групи країн. Залежно від стану економіки країни та її міжнародних зв'язків валютна політика може підпорядковуватися загальним цілям монетарної політики та певним цілям у суто валютній сфері. Основними Інструментами валютної політики є: курсова полі тика, облікова політика та інші інструменти монетарної політи ки, валютна інтервенція, регулювання сальдо платіжного балан су, формування та використання золотовалютних резервів, полі тика валютних обмежень.
-
Формування валютної системи України відбувається в умовах глибокої економічної І фінансової кризи, істотного розбалансування платіжного балансу, що зумовлює його значні ускладнення, Істотні відхилення від ринкових засад, надмірне адміністративне втручання держави у валютні відносини та валютний ринок. Усе це знижує ефективність валютної системи України.
-
Платіжний баланс за своїм економічним змістом є моделлю зовнішньоекономічних відносин країни І містить у собі інформа ційну базу для оцінки перспектив розвитку валютних відносин І валютного ринку в країні та визначення цілей та заходів валютної політики. Через забезпечення збалансованості валютних потоків за поточними і капітальними операціями платіжного балансу
325
держава впливає на кон'юнктуру валютного ринку, забезпечує умови для ефективного регулювання валютних відносин.
10. Важливу роль у забезпеченні нормального функціонування валютної системи відіграють централізовані золотовалютні ре зерви країни. Вони мають подвійне призначення:
—забезпечити країні запас ліквідності, достатній для виконання всіма резидентами своїх зовнішньоекономічних зобов'язань, якщо для цього недостатньо їх поточних валютних надходжень;
—надати в розпорядження органів монетарного регулювання додатковий інструмент впливу на грошову масу, валютний курс та Інші показники для досягнення цілей монетарної І валютної політик.
-
Світова та міжнародна валютні системи є функціональни ми структурами валютних відносин. У своєму еволюційному розвитку світова валютна система пройшла три основні етапи — золотого, золотовалютного (доларового) та паперове валютного (девізного) стандарту. Міжнародні (регіональні) валютні системи є результатом взаємної Інтеграції національних грошових та ва лютних відносин групи країн. Вони тісно взаємодіють між собою та зі світовою валютною системою на глобальному рівні.
-
Складовими світового фінансового ринку є міжнародні ринки грошей та капіталів. Критерієм їх розмежування є строки кредитів та їх цільове спрямування. Кошти, що надаються на тривалий термін, належать до ринку капіталів., а короткострокові кошти —до ринку грошей. Традиційний інструмент на міжнаро дному ринку капіталів — Іноземні облігації. Інновацією є євро- облігації, тобто облігації., що номіновані в іншій валюті, ніж ва люта країни, в якій вона продається. Найбільш значним міжнаро дним грошовим ринком та ринком капіталів є евроринок.