Тема 10. Українська козацька педагогіка

Студенти повинні знати: сутність козацької педагогіки;

Студенти повинні уміти: використовувати надбання козацької педагогіки в сучасних умовах.

Питання

1. Сутність, специфіка, завдання козацької педагогіки.

2. Козацька духовність, її ознаки, компоненти і особливості.

3. Шляхи впровадження козацької педагогіки і формування козаць­кої духовності в сучасних умовах.

Завдання для всіх:

1. Підготувати повідомлення на теми: «Мовна і емоційна сфера козаків», «Особливості психології козаків-характерників», «Виховання у молоді лицарських чеснот, сили духу».

Література:

1. Аркас М. Історія України-Руси. - К., 1990.

2. Кирпач А. З історії народної освіти запорізьких козаків. - К., 1993.

3. Кузь В.Г, Руденко Ю.Д., Губко О.Т. Українська козацька педагогіка і духовність. – Умань, 1995.

4. Козацька духовність і виховання молоді: Посібник. - К., 1993.

5. Концепція національного виховання // Освіта. – 1996. – 7 серпня.

6. Основи національного виховання. – К., 1993.

7. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. - К., 1990. – Т. 1, 2, 3.

Тема 11. Виховний потенціал української обрядовості

Студенти повинні знати: виховні традиції народного календаря;

Студенти повинні уміти: використовувати виховні потенції народного календаря у навчально-виховній діяльності.

Питання

1. Народний календар, його виховні потенції та філософські основи.

2. Виховні традиції народного календаря.

3. Народний календар і національна система виховання.

4. Дитина як учасник свят родинного циклу.

Завдання для всіх:

1. Розробити для учнів 5 – 11 класів сценарій свята (зимового, весняного, літнього чи осіннього циклів).

Література:

1. Весняно-літня поезія трудового народу. - К., 1963.

2. Виховний потенціал народного календаря // Рад. школа. - 1990. - №9.

3. Воропай О. Звичаї нашого народу: У 2 т. — К., 1991.

4. Етнографія України. - Львів, 1994.

5. Концепція національного виховання // Освіта. - 1996. - 7 серпня.

6. Основи національного виховання. - К., 1993.

7. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. - К., 1997.

8. Скуратівський В. Місяцелік. Український народний календар. - К., 1993.

9. Українська минувщина. - К., 1994.

Методичні вказівки та література до питань, винесених на самостійне опрацювання Термінологія

• Виховання – сукупність знань, культурних навичок, поглядів, що становлять загальний рівень духовного розвитку людини і є наслідком систематичного впливу, навчання.

• Виховувати – вирощувати, навчаючи правил поведінки, даючи освіту та ін.; систематичним впливом викликати, розвивати якесь почуття, рису вдачі, особливість, прищеплювати що-небудь.

• Етнопедагогіка - це система цілей, завдань, принципів, мето­дів, форм організації процесу становлення молодого члена суспі­льства і підготовки його до життя в структурі національно-етні­чних поглядів, норм і звичаїв окремого народу, етносу.

• Етнопсихологія – наукова дисципліна, що розвивається на стику етнографії і психології. Досліджує психічний склад і поведінку людей, зумовлені приналежністю до того чи іншого етносу.

• Етнос – стійке об’єднання людей, що історично склалося на певній території на ґрунті спільного походження. Вживається у значенні народ.

• Загадка – лаконічне навмисно завуальоване визначення якогось предмета чи явища, подане в алегоричній формі.

• Звичай – повсякденний усталений спосіб (правило) поведінки, складений історично, на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх суспільної значущості.

• Зливки – обряд очищення баби-повитухи й породіллі. Містив як релігійно-містичний ритуал, так і гігієнічні дії.

• Ім’янаречення – давній звичай, пов’язаний з вибором імені для дитини.

• Історія української етнопедагогіки - це галузь знань про зародження, становлення і розвиток науки про українську на­родну педагогіку.

• Казка – епічне оповідання чарівно-фантастичного, алегоричного і соціально-побутового характеру із своєрідною традиційною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних, сатиричному відкриттю негативних образів, часто гротескному зображенню їхньої взаємодії.

• Народна мораль – система усвідомлених і дотримуваних народом норм і правил поведінки між окремими людьми та ставлення їх до предметів і явищ.

• Народна педагогіка – система традиційних форм навчання і виховання дітей.

• Народний етикет – сукупність правил поведінки, ввічливості, котрі прийняті у певного народу.

• Народні знання – знання, набуті народом упродовж його історичного розвитку.

• Національне виховання - цілеспрямований, свідомо регульований процес утвердження національної свідомості, національних почуттів, національних традицій, національного характеру та національних особливостей психології, самоцінностей національно – специфічного (особливого), духовно-культурних, мовних, естетичних та ін. цінностей, всього, що сприяє всебічному становленню національного.

• Обряд – узвичаєне, обов’язкове символічне дійство, приурочене до відзначення найбільш важливих подій у житті людського колективу, родини чи навіть окремої особи.

• Обрядовість – сукупність обрядів, усталених символічних дійств, якими супроводиться громадське чи сімейно-побутове життя.

• Пострижини – традиційне відзначення річниці від дня народження дитини (обтинання волосся).

• Провідування – невід’ємна частина звичаїв, пов’язаних із народженям дитини. Мало за мету підтримати породіллю та віддати їй шану. Виконувалася лише жінками.

• Ритуал – послідовне виконання обрядів, які супровожують відзначення певного святкового дня чи релігійної відправи.

• Рід – усі родичі, об’єднання крово-споріднених осіб.

• Родильна обрядовість – сукупність звичаїв та обрядових дій, спрямованих на створення сприятливого психологічного настрою для породіллі й новонародженого.

• Скоромовки – невеликі за розміром прозові або віршовані твори гумористичного спрямування, які побудовані на алітераціях і вимагають швидкого темпу мовлення.

• Традиція – все, що склалося у того чи іншого народу впродовж тривалого історичного періоду (способи виробництва і сповживання, звичаї, обряди, норми поведінки, погляди, смаки), набуло сталої форми і у такому вигляді передається від покоління до покоління.

• Хрестини – комплекс обрядових дій, спрямованих на прилучення дитини до сім’ї, громади і християнського світу. Розрізнялись декілька варіантів – народні, релігійні та змішані.

• Етнографія дитинства – галузь етнографії, що займається дослідженням традиційного дитячого побуту.

• Фольклор – усна народна творчість.

• Дитячий фольклор – термін, що застосовується на означення всіх творів усної народної творчості, призначених для дітей, розуміючи тут творчість дорослих для дітей та дитячу традиційну творчість.

• Народне дитинознавство – концентрує усталені погляди на дітей, емпіричні знання про умови і рушійні сили онтогенезу людських якостей на стадії дитинства, закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних, вольових та пізнавальних процесів в дитячому віці, особливості формування дитини як особистості від народження й до фізіологічного дозрівання та включення у доросле життя.

• Забавлянки – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісні чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують (стимулюють) єдність слова та моторики дитини, супроводяться не тільки відповідними рухами, а й розвивають мовлення дитини. Незважаючи на свою простоту, забавлянки позначені евфонічною культурою, сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, привчають до чуття прекрасного.

• Колядка – це різновидність календарно-обрядового обхідного пісенного фольклору, який супроводжував святковий обряд колядування.

• Прозивалки можна вважати тим жанром, в якому відбилися ступінь сформованості моральних та естетичних переконань дитини, її інтелект, особливості соціального середовища, в якому вона живе, та рівень сформованості сміхової культури.

• Колискові пісні – один із жанрів дитячого фольклору, переважно коротенькі пісеньки, виконані зазвичай над дитячою колисковою з чітко визначеною метою – приспати дитину.

• Небилиці – невеликі оповідання розважального змісту, комізм якого будується на дотепно скомпонованих алогізмах та каламбурі.

• Скоромовки (спотиканки, скороговорки) – невеликі за розміром твори гумористичного спрямування, головне призначення яких – домогтися правильної вимови важких для дитини звуків, позбутися дефектів мови.

• Лічилки – римовані лаконічні вірші від п’яти до десяти (іноді більше) рядків, призначені для розподілу ролей під час гри, послідовності участі в ній.

• Загадки – це короткий художній твір, що належить до “малих” жанрів фольклору, побудований на іносказанні, метафорі, алегорії, описі предметів, явищ, живих істот у вигадливій запитальній чи стверджуючо-констатуючій формі (де це питання мається на увазі) і вимагає розгадки, відповіді, розшифровки спеціально закодованої інформації.

• Моленнєвий етикет – це привітання, побажання, поминання мертвих, припрошування на гостину, зустріч гостей, запрошення до хати, примовлення під час частування, подяка за обід, прощання з гостями, побажання під час трудових процесів.

1. Основні стадії розвитку педагогіки:

А. Народна педагогіка, етнопедагогіка, педагогіка народознавства.

В. Духовна педагогіка, світська педагогіка, родинна педагогіка.

С. Козацька педагогіка, етнопедагогіка, родинна педагогіка.

2. Джерела розвитку педагогіки:

А. педагогічна спадщина минулого, сучасні педагогічні дослідження;

В. сучасні педагогічні дослідження, передовий педагогічний досвід;

С. передовий педагогічний досвід, проектування педагогічних ідей;

3. Що розуміють під поняттям «народна педагогіка».

А. Це наука про культуру, побут народу, його походження і розселення, національні традиції, звичаї, обряди.

В. Це сума здобутих народом знань, умінь в процесі навчання.

С. Це напрям у сучасній педагогіці, шкільній практиці, яке забезпечує практичне засвоєння учнями культурно-історичних надбань попередніх поколінь.

4. Що таке педагогіка?

А. педагогіка - це наука про підготовку підростаючого покоління до життя;

В. педагогіка - це мистецтво впливу вихователя на виховання з метою формування його особистості;

С. педагогіка - наука про виховання людини;

5. Термін «народна педагогіка» в українську педагогічну літературу ввів:

А. О.В.Духнович.

В. Г.С. Сковорода

С. Ю.А.Федькович

6. Методи етнодидактики: бесіда, розповідь – об΄єднані за ознакою:

А. за джерелом інформації

В. за логікою подання інформації

С. за стимулированням пізнавальної діяльності

7. Предметом етнопедагогіки є:

А. українська народна педагогіка

В. досвід виховання особистості

С. спадщина минулого

8. Чинники розвитку особистості в українській народній педагогіці (оберіть найбільш повну відповідь):

А. виховання, доля, природа.

В. природа, сімейне середовище, спадковість.

С. діяльність, середовище, виховання, спілкування, гра;

9. Мета виховання в народній педагогіці:

А. результат навчально-виховного процесу;

В. наперед визначені результати розвитку і формування людської особистості;

С. формуванню моральних якостей, психологічна підготовка до трудової діяльності;

10. Цілеспрямований і організований процес формування особистості – це:

А. навчання

В. дидактика

С. виховання

11. Завдання, які ставляться перед етнопедагогікою:

А. вивчення проблем виховання, навчання, освіти людей;

В. дослідження механізмів, закономірностей освоєння людиною суспільного розвитку;

С. пізнання закономірностей і законів ;

12. Методами етнопедагогіки є:

А. соціологічні, статистичні.

В. методи педагогічної науки, етнографічні,

С. археологічні, евристичні.

13. Спадкоємність поколінь - це:

А. наслідування досвіду предків;

В. необхідність навчатися у старших;

С. уміння побачити, оцінити й творчо розвивати високі людські якості, досягнення старших.

14. Етнопедагогіка - це:

А народна педагогіка;

В. вікова педагогіка;

С. історія педагогіки;

15. Автор твору «Сто порад вчителеві»:

А. Макаренко А.С.;

В. Сухомлинський В.О.;

С. Огієнко І.І.;

16. Автором праці «Народна педагогія в пользу училищ и учителей сельских» є:

А) О. Духнович;

Б) С. Русова;

В) К. Ушинський;

Г) Г. Ващенко.

17. Яка з наук, на думку українських педагогів, має найбільші потенції у виховному процесі:

А) педагогіка;

Б) етнопедагогіка;

В) етнодидактика;

Г) раціональне поєднання наукової педагогіки і досвіду традиційного виховання.

18. Хто з вчених вважав, що народ «доходить до далеко правдивіших, поступовіших і радикальніших думок, ніж будь-хто з його просвітителів»:

А) І. Франко;

Б) К. Ушинський

В) Г. Ващенко;

Г) М. Грушевський.

19. Автором збірки «Дитячі ігри, пісні та казки Ковельського, Луцького, Новгород-Волинського повітів Волинської губернії» є:

А) Леся Українка;

Б) О. Духнович;

В) Г. Сковорода;

Г) І. Франко.

20. В якому творі І. Котляревського знайшли висвітлення народно-педагогічні ідеї (засудження тих батьків, «які синів не вчили», тих, хто легковажно ставиться до батьківських обов'язків тощо).

А) ”Наталка Полтавка”;

Б) “Енеїда“;

В) ”Ода Сафо”;

Г) “Москаль чарівник”.

21. Виховні традиції, на які спирався А.С.Макаренко в колонії ім.Горького і комуні ім.Дзержинського, - це:

А) власні розробки педагога;

Б) переосмислені народні виховні традиції;

В) методи і прийоми наукової педагогіки.

22. За років сталінізму українська етнопедагогіка:

А) широко впроваджувалася у виховний процес школи;

Б) всебічно досліджувалася;

В) не досліджувалася;

Г) жорстоко переслідувалася.

23. З ім’ям якого вченого, пов’язаний науковий інтерес до етнопедагогіки у 70-роках ХХ ст.:

А) М. Стельмаховича;

Б) Є. Сявавко;

В) В. Сухомлинського;

Г) Г. Довженок.

24. Автором праці «Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку» (1974) є:

А) Є. Сявавко;

Б) М. Стельмахович;

В) В. Сухомлинський;

Г) Г. Довженок.

25. Етнопедагогіне дослідження «Мудрість народної педагогіки» написав:

А) Є. Сявавко;

Б) М. Стельмахович;

В) В. Сухомлинський;

Г) Г. Довженок.

26. В працях якого дослідника широко вісвітлюються питання з народної педагогіки у 80-90 рр. ХХ ст.?:

А) М. Стельмаховича;

Б) Є. Сявавко;

В) В. Сухомлинського;

Г) Г. Довженок.

27. Етнопедагогіка – це:

А) педагогіка українського етносу;

Б) наука про педагогіку українського етносу;

В) емпіричні знання про умови і рушійні сили онтогенезу людських якостей на стадії дитинства.

28. Найбільшу роль українська педагогіка відводить таким соціальним інститутам, як:

А) сім’я;

Б) громада;

В) інститут кумівства;

Г) інститут посестринства і побратимства.

29. Потужним чинником розвитку в етнопедагогіці вважається:

А) природа;

Б) тривалий повсякденний відпочинок;

В) постійне споживання м’ясної їжі.

30. Слово «дитинець» тлумачиться як:

А) укріплена резиденція племінних вождів;

Б) маленька дитина;

В) невеличкий буханець хліба.

31. Поняття «виховання» в українській народній педагогіці тісно пов'язане зі словом:

А) “вихор”;

Б) “навчання”;

В) “вирахування”.

32. Яка зі справ в українців вважається найприоритетнішою:

А) піклування про старих батьків;

Б) виховання і навчання дітей;

В) піклування про матеріальні статки родини;

Г) захист природного середовища.

33. Кому належить висловлення: «Я тільки перед Богом знімаю шапку, та й то, коли захочу», що засвідчує вийняткове прагнення до свободи (риса, характерна для психічної природи українця):

А) І. Богуну;

Б) Б. Хмельницькому;

В) П. Дорошенку;

Г) гетьману Сагайдачному.

34. Кому належать слова: «судження малороса часто перевищують його побут і освіту»?:

А) В.П.Милорадовичу;

Б) Г. Калиновському;

В) А. Кримському;

Г) М. Сумцову.

35. На що, на ваш погляд, вищезгадане висловлення вказує?:

А) на повну невігласність;

Б) на проникливість і глибокодумність;

В) на некмітливість.

36. Яка з рис психічної природи домінує в укранців?

А) воля;

Б) інтелект;

В) емоції.

37. Провідним фактором народного виховання вважається:

А) праця;

Б) усна народна творчість;

В) ігра;

Г) іграшка.

38. Найвищу повагу у власних дітей українці виховували до:

А) грошей;

Б) рідної землі;

В) домашньої худоби.

39. Перший етап трудового виховання розпочинався у:

А) 2-7 років;

Б) 7-15 років;

В) 15-20 років.

40. Серед моральних якостей першої групи українська етнопедагогіка акцентує увагу на:

А) повазі до матеріальних статків;

Б) любові до Батьківщини;

В) коханні до чоловіка (дружини).

41. Чи приділялася в українців увага статевому вихованню?:

А) Так;

Б) Ні;

В) Частково.

43. Що категорично заборонялося робити батькам у ставленні до своїх дітей?:

А) лаяти;

Б) бити;

В) проклинати;

Г) залякувати.

44. Кому з педагогів належать слова: «Прагнення українського народу до краси міцно закладено природою в кожну людину»?:

А) А. Макаренку;

Б) К. Ушинському;

В) В. Сухомлинському.

45. Досвід естетичного виховання полягає у:

А) пасивному, споглядальному ставленні до краси;

Б) активному створенні краси кожною людиною;

В) милуванні гарними речами.

45. Найдавнішим напрямом виховання вважається:

А) естетичний напрям;

Б) фізичний напрям;

В) моральний напрям;

Г) трудовий напрям.

46. Основним засобом методу формування свідомості є:

А) слово;

Б) праця;

В) іграшка.

47. Емоційна передача дітям відомостей фактичного характеру, що використовують дорослі при ознайомленні молоді з історичними подіями, життям видатних людей, предків і краян називється:

А) роз’ясненням;

Б) бесідою;

В) розповіддю.

48. Вид методу формування свідомості, який має своєю метою засвоєння дітьми понять (моральних, естетичних, медико-гігієнічних та ін.) і уявлень про особливості певної діяльності чи форми поведінки (як користуватись інструментами, засобами праці, як поводити себе в гостях, під час обряду тощо) має назву:

А) роз’яснення;

Б) бесіда;

В) розповідь;

Г) переконання.

49. Найбільш розповсюджений вид методу переконання, що здійснюється на основі діалогу між дорослими і дітьми – це:

А) роз’яснення;

Б) бесіда;

В) розповідь;

Г) переконання.

50. Вид впливу на свідомість дітей, що в народному розумінні означає висловлювання порад, настанов, повчання:

А) напучування;

Б) застереження;

В) заборона.

51. Попередження, що робиться заздалегідь, з метою застерегти від необачного вчинку, чогось небезпечного, небажаного, оберегти від неприємностей – це:

А) напучування;

Б) застереження;

В) заборона.

52. Наказ не робити чогось, що з точки зору вихователів за будь-яких обставин зашкодить дитині або іншим людям має назву:

А) напучування;

Б) застереження;

В) заборона.

52. Метод, який грунтується на некритичному сприйманні особистістю сильного, емоційно насиченого виховного впливу:

А) розповідь;

Б) бесіда;

В) заохочення;

Г) навіювання.

53. Який метод ілюструє паремія: «Не сідай на кут стола, бо не одружишся»:

А) розповідь;

Б) бесіда;

В) заохочення;

Г) навіювання.

54. Про які етнопедагогічні методи йдетьсяу приказці: «Посієш вчинок - пожнеш звичку, посієш звичку - пожнеш характер, посієш характер - пожнеш долю»?:

А) методи організації діяльності її формування досвіду поведінки дітей;

Б) методи формування свідомості;

В) методи стимулювання поведінки і діяльності дітей.

55. Організація планомірного, регулярного виконання дітьми певних дій і практичних справ, що мають на меті формування звичних форм поведінки – це:

А) привчання;

Б) вимога;

В) доручення;

Г) опора на громадську думку.

56. Складовими привчання є:

А) нагадування і контроль;

Б) наказ, погроза;

В) заласкування, потикання.

57. Метод народного виховання, який передбачає висловлення позиції дорослого щодо поведінки дитини у незаперечній формі:

А) привчання;

Б) вимога;

В) доручення;

Г) опора на громадську думку.

58. Метод виховання, що має за мету залучення дітей до участі в побутово-господарській діяльності сім'ї:

А) привчання;

Б) вимога;

В) доручення;

Г) опора на громадську думку.

59. Постійні доручення дітей називають:

А) обов’язками;

Б) правами;

В) навичками.

60. Метод мобілізації творчої активності дитини, який дає можливість переводити зовнішні вимоги у її власні, внутрішні прагнення:

А) привчання;

Б) вимога;

В) доручення;

Г) опора на громадську думку;

Д) гра.

61. В який період життя дитини вперше з'являється рольова, або творча гра?:

А) в другому півріччі першого року життя дитини;

Б) 1-3 роки;

В) 3-6 років.

62. Метод, що викликає найбільше позитивних емоцій дітей:

А) привчання;

Б) вимога;

В) доручення;

Г) опора на громадську думку;

Д) гра.

63. Метод виховання, що ґрунтується на виховному впливі авторитеті сили громади:

А) привчання;

Б) вимога;

В) доручення;

Г) опора на громадську думку;

Д) гра.

64. Який метод висвітлено у приказці: «Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися»:

А) привчання;

Б) вимога;

В) доручення;

Г) опора на громадську думку;

Д) гра.

65. Методи, до яких вдаються у випадках, коли треба посилити позитивне, або навпаки, загальмувати негативне в поведінці і діяльності дитини:

А) методи організації діяльності її формування досвіду поведінки дітей;

Б) методи формування свідомості;

В) методи стимулювання поведінки і діяльності дітей.

66. Позитивна оцінка вчинку дитини, або її поведінки і діяльності в цілому – це:

А) заохочення;

Б) покарання;

В) змагання

Г) опора на громадську думку;

Д) гра.

67. Про який метод йдеться у прислів’ї: «Перехвалене як пересолене»?:

А) заохочення;

Б) покарання;

В) змагання;

Г) опора на громадську думку;

Д) гра.

68. Негативна оцінка вчинку дитини або її поведінки і діяльності в цілому – це:

А) заохочення;

Б) покарання;

В) змагання;

Г) опора на громадську думку;

Д) гра.

69. Метод підвищення активності дітей, розвитку їхньої ініціативи, що ґрунтується на природному прагненні дітей до пріоритету, суперництва:

А) заохочення;

Б) покарання;

В) змагання;

Г) опора на громадську думку;

70. Невміла організація змагання викликає:

А) терпимість;

Б) заздрість;

В) доброту;

Г) зухвалість.

71. Народні календарні свята всього річного циклу спрямовані на:

А) пробудження у дітей бажання робити добро, бути дбайливими господарями;

Б) фізичні покарання, залякування і прокляття дітей;

В) залучення молодого покоління до споживання горілчаних виробів.

72. “Підручники життя” в українській етнопедагогіці – це:

А) загадки;

Б) казки;

В) народні пісні;

Г) паремії.

73. ”Блискучими спробами народної педагогіки”, – К.Д. Ушинський назвав:

А) загадки;

Б) казки;

В) народні пісні;

Г) паремії.

74. Засіб народного виховання, який в спрощеній, узагальненій і схематизованій формі відображає реальні предмети і призначений для використання під час ігор і забав:

А) традиції;

Б) звичаї;

В) обряди;

Г) народна іграшка.

75. Складова частина народної педагогіки, яка вивчає здобутки народу в галузі навчання і освіти: мету, принципи, зміст, методи, засоби, форми навчання і освіти:

А) усна народна творчість;

Б) звичаї, традиції, обряди;

В) народна дидактика;

Г) народна деонтологія.

76. Метою дидактики є:

А) формування розуму дітей і молоді шляхом їх освіти і навчання народними засобами;

Б) формування фізичних якостей особистості;

В) формування трудових вмінь і навичок.

77. Раціональні уявлення широких кіл населення, набуті шляхом життєвого та виробничого досвіду:

А) народний календар;

Б) народні знання;

В) народний світогляд;

Г) вірування.

78. Основним засобом формування розуму дитини народна дидактика вважає:

А) рідну мову;

Б) фольклор;

В) навчання в школі;

Г) математичні знання.

79. Який принцип етнопедагогіки ілюструє прислів’я: «Той дає раду, хто знає правду»?:

А) зв’язок навчання з життям;

Б) доступність;

В) достовірність;

Г) єдність пізнавальної, розвиваючої і виховної функцій навчання;

Д) наочність.

80. Про який принцип йдеться – «На те коня кують, щоб не спотикався»?

А) зв’язок навчання з життям;

Б) доступність;

В) достовірність;

Г) єдність пізнавальної, розвиваючої і виховної функцій навчання;

Д) наочність.

81. Який з принципів передбачає розглядати навчання як цілісний процес засвоєння знань, умінь, навичок, розвитку пізнавальних здібностей, формування світогляду і морально-естетичних якостей:

А) зв’язок навчання з життям;

Б) доступність;

В) достовірність;

Г) єдність пізнавальної, розвиваючої і виховної функцій навчання;

Д) наочність.

82. Який принцип народного виховання висвітлено у паремії – «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути»?:

А) зв’язок навчання з життям;

Б) доступність;

В) достовірність;

Г) єдність пізнавальної, розвиваючої і виховної функцій навчання;

Д) наочність.

83. Принцип, що полягає у розумінні сутності освіти людини як самостійно осмислених знаннях, що здобуваються шляхом власної інтенсивної розумової діяльності:

А) свідомості та активності;

Б) врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

В) систематичності і послідовності;

Г) міцності.

84. Про який принцип йдеться – «Всяк розумний по-своєму»?:

А) свідомості та активності;

Б) врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

В) систематичності і послідовності;

Г) міцності.

85. Який принцип проілюстровано – «Що в молодості навчишся, то на старості, як знайдеш»?:

А) свідомості та активності;

Б) врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

В) систематичності і послідовності;

Г) міцності.

86. Способи спільної діяльності дорослих і дітей, спрямовані на розв'язання завдань навчання:

А) методи навчання;

Б) принципи навчання;

В) засоби навчання.

87. Роз'яснення ролі знань для людини належать:

А) методів організації навчально-пізнавальної діяльності;

Б) методів стимулювання навчальної діяльності дітей;

В) методів контролю результатів навчання.

87. Усна і письмова перевірка належать:

А) методів організації навчально-пізнавальної діяльності;

Б) методів стимулювання навчальної діяльності дітей;

В) методів контролю результатів навчання.

88. Найголовнішим чинником виховання етнопедагогіка вважає:

А) школу;

Б) сім’ю;

В) рідну мову;

Г) фольклор.

89. Яку з рекомендацій народної деонтології закладено у прислів’ї «Се не на рік, а на цілий вік»?:

А) одружуватись за взаємним коханням;

Б) обираючи подружню пару, прислухатись до думки батька і матері;

В) брати шлюб на все життя;

Г) при одруженні знати ставлення обранця до праці, перевіряючи його «не в хороводі, а в городі».

90. Основою сімейного мікроклімату є:

А) наявність багатьох дітей;

Б) відносини між чоловіком і жінкою;

В) рівень матеріального добробуту.