- •Питання до іспиту з Історії культури
- •Культурологія як наука. Етапи становлення.
- •2.Структура культури.
- •3.Поняття культури.
- •4.Культура та цивілізація, їх взаємозв’язок. Концепція а. Тойнбі, о. Шпенглера.
- •5.Культура як об’єкт наукового аналізу.
- •6.Функції культури.
- •7.Античні погляди на культуру.
- •8.Переосмислення культури діячами Просвітництва.
- •10.Погляди Шевченка на культурно-історичний розвиток укр..Народу.
- •11. Наукова та культурна діяльність м. Грушевського.
- •12. Основні концепції та погляди на розвиток культури в сучасних умовах.
- •13. Біосферна концепція культури. В. Вернадський.
- •14. Культуроантропологія та соціологія культури.
- •15. Національне та загальнолюдське у сучасній культурі.
- •16. Культурологічні проблеми України в розробках діячів 20-30-х рр. XX ст.
- •18. Масова та елітарна культура. Проблеми їх взаємодії.
- •19. Нтр та їх роль у сучасному розвитку культури.
- •20. Релігія в духовній спадщині людства.
- •21. Культура та право: проблеми їх взаємодії та функціонування.
- •22. Проблеми оновлення сучасної української культури.
- •23. Культурні теорії російських авторів хіх-хх ст.
- •24. Давня культура на території України.
- •25. Формування культури східних слов’ян.
- •26. Культура Київської Русі х-хіі ст.
- •27. Особливості розвитку культури Київської Русі періоду феодальної роздробленості.
- •28. Значення та традиції культури Київської Русі.
- •29. Християнство, його роль і значення в розвитку культури Русі-України.
- •30. Культура і природа: проблеми співвідношення.
- •31.Гуманісти та їх ідеї в культурі Русі-України
- •32.Розвиток наукових знань в Київській Русі . Право
- •33.Літературна творчість 10-13 ст «Слово о полку…»
- •34. Умови культурного розвитку укр..Земель в складі Великого Князівства Литовського ( хіу –хуі ст.)
- •35.Культурно-національне відродження на рубежі 16-17 ст.
- •37.Братства та їх роль у розвитку укр. Культури
- •38.Стан укр. Культури у 18 ст.
- •40.Формування нової літературної мови і.Котляревський
- •41.Виникнення писемності і освіти у східних словян
- •42. Творчість діячів культури України сучасного періоду.
- •43.Т.Г.Шевченко і проблеми самоутвердження укр..Нації
- •44.Література та образотворче мистецтво України в 19 ст.
- •45.Процес духовного розвитку укр. Народу на рубежі 19-20ст.
- •46.Національно-культурний рух в західноукр землях у 19 ст.
- •47.Культурні процеси в Україні 20-30 х р хх ст..
- •[Ред.] Образотворче мистецтво
- •[Ред.] Українська культура у період сталінізму
- •48. Памятники та діячі культури Вашого краю
- •49.Діяльність митців культури в 50-80 рр хХст
- •50.Стан укр культури на рубежі хх-ххі ст.:перспективи розвитку.
- •51. Діяльність української діаспори в сфері культури
- •54.Явище масової культури
- •55.Феномен укр радянської культури
- •56.Творчий доробок о.Довженка
- •57.Культура україн народу в контексті європейської культури
- •58. Культура україн народу в контексті європейської культури
- •60.Розвиток культури національних меншин в Україні
37.Братства та їх роль у розвитку укр. Культури
Наприкінці XVI - на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності. Діяльність, що її започаткували і розгорнули в цей час братства на ниві освіти, науки, книгодрукування, дає право віднести їх до громадських організацій нового, ренесансного зразка. Братства - це всестанові, загальнонаціональні організації, що створювались навколо церкви, сприяючи культурно-національному відродженню. Братства - це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. Їм належать великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональної консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури.Об’єднуючи освічених міщан та шляхтичів, братства розуміли необхідність розвитку української науки й літератури і залучали до своїх установ діячів культури з різних частин України. Саме при братствах почали свою діяльність найвизначніші представники української культури кінця XVI-початку XVIIст. Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Транквіліон Ставровецький, Іов Борецький та ін. Усі вони як тогочасні керівники братств є типовими людьми Відродження. Це яскраві, багатогранні індивідуальності, водночас - керівники суспільного руху та культурні діячі широкого діапазону - учителі, вчені, письменники.Найстарішим і найвпливовішим було Львівське Успенське братство, розквіт діяльності якого припадає на 80-і р. XVI ст. Від 1585 р. його покровителем став князь К. Острозький, а згодом - князі Вишенські, Ружинські, Потоцькі, а також заможні купці та ремісники. 3окрема Костянтин Корн, який заповів львівському братству 4 тис. золотих. Усього в братській скарбниці на той час була досить значна сума - близько 50 тис. золотих Найсприятливіші умови для розвитку української освіти створилися в Києві, оскільки школи тут були під захистом козаків. Київська братська школа, заснована близько 1615-1616 рр., була створена одночасно із організацією Київського Богоявленського братства; це засвідчує, що для фундаторів братства і школи головним було саме створення школи. Школа перебувала під постійною опікою видатних політичних і культурних діячів України - Петра Сагайдачного, Петра Могили, Івана Борецького (пізніше - митрополита Йова Борецького), Мелетія Смотрицького, Касіяна Саковича та інших просвітителів, які взяли активну участь у її реформуванні в Києво-Могилянський колегіум (1632р.), що за своєю навчальною програмою був близьким до західноєвропейських університетів. Київський колегіум у першій половині XVIIст. став центром згуртування найкращих національних сил у науці, літературі, філософії. Братства великого значення надавали вихованню, формуванню моральних засад. Братчики не допускали сварок, для всіх були обов’язкові дотримання дисципліни, повага та пошана до старших, чесність та люб’язність. На їх думку освіта – найкраща зброя для захисту своєї віри, подальшої діяльності при братствах працювали друкарні, де випускали підручники, різноманітну літературу. Вони були всестановими, приймали до лав всіх, хто бажав цього і міг щось зробити для розбудови держави , її освіти,культури. Головна увага приділ словянській та укр. мовам, грецька, латинська, що сприяло засвоєнню античної спадщини, осягненню тогочасної європейської науки та культури.