60.Розвиток культури національних меншин в Україні

Україна - багатонаціональна, поліетнічна держава з різноманітними цікавими культурами різних національностей. Тому питання надійного захисту культури національних меншин, толерантного ставлення представників різних етносів один до одного повинно завжди залишатися пріоритетним. З метою досягнення більшого єднання між народами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їх спільним надбанням, держави-члени Ради Європи та інші держави підписали в 1995 році у Страсбурзі Рамкову конвенцію про захист національних меншин. Стаття 5 цієї Конвенції зобов’язує держави, що приєдналися до неї, створювати необхідні умови для того, щоб особи, які належать до національних меншин, мали можливість зберігати та розвивати свою культуру, зберігати основні елементи своєї самобутності, зокрема релігію, мову, традиції та культурну спадщину. Україною Конвенцію ратифіковано [6]. У даній роботі піднімаються питання культурного розвитку національних меншин сучасної України. Розглядаються чинні законодавства, шляхи їх реалізації, проблеми, що заважають впровадженню їх в життя.В Україні розроблена і створена законодавча база з питань збереження ідентичності і культурної самобутності національних меншин, що відповідає світовим стандартам. У статті 6 Закону України «Про національні меншини в Україні» зазначено, що держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації. Пам’ятки історії і культури національних меншин в Україні охороняються законом [4]. Одним з останніх проявів уваги нашої держави до проблем національних меншин є Розпорядження Президента України «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігій і церкви», в якому наголошується на необхідності розробити державну програму зміцнення міжнаціонального миру та злагоди в Україні, запобігання виникненню міжетнічних, міжконфесійних конфліктів, передбачивши, зокрема, конкретні заходи з утвердження ідей міжнаціональної злагоди, толерантності у відносинах між представниками різних національностей та конфесій, підтримки національних культурних традицій [7]. На сьогодні в Україні створені та активно діють понад 780 національно-культурних товариств. Найчисельніші з них: російське, єврейське, польське, угорське, грецьке, болгарське. Всі вони входять до Асоціації національно-культурних об’єднань України. Мета діяльності асоціації – забезпечення прав національних меншин на рівні європейських та міжнародних стандартів [4]. У країні послідовно розбудовується культурно мистецьке життя національних меншин, йдуть пошуки вирішення проблем їхньої освіти, дозвілля, відродження національних традицій. Здійснюється ряд заходів, спрямованих на гарантоване забезпечення політичних, соціальних, економічних та культурних прав і свобод, розвитку національної самосвідомості та самовиявлення етносів України.

Сучасна музика в Україні

Мистецтво є дзеркалом сучасного стану соціокультурної ситуації в країні. Музика не є виключенням з цього правила.

Тільки констатація фактів:

– у жахливому стані перебуває мережа початкових музичних закладів освіти;

– практично така ж ситуація спостерігається в царині дитячих художніх та спортивних шкіл;

– фактично знищені мережі будинків культури, бібліотек та книгорозповсюдження;

– ледве жевріє система укрконцерту та філармонійних закладів;

– ненабагато кращою є ситуація з середніми та вищими навчальними закладами культури і мистецтва.

Незважаючи на економічні труднощі, відроджується в  МУЗИКА Україні музична творчість, розвивається сучасна україн-ська пісня. Плідно працюють композитори О. Білаш, І. Карабиць, О. Морозов, А. Горчинський. Відбуваються пісенні фестивалі — “Червона рута”, “Пісенний вернісаж”, “Таврійські ігри”, “Золоті трембіти”та ін. Нові пісні дарують слухачам і глядачам О. Білозір, В. Білонож-ко, С. Ротару, Р. Кириченко, П. Дворський, В. Зінкевич, А. Куд-лай, П. Зібров, Л. Сандулеса, Т. Повалій та інші майстри естрадного мистецтва. Поряд з прославленими і відомими широкому загалу співа-ками і виконавцями, лауреатами ставали маловідомі українському слу-хачеві В. Врадій, А. Миколайчук, Е. Драч, М. Бурмака, Т. Курчик,ансамблі “Млин” (Львів), “Заграва” (Коломия), “Кому вниз” (Київ).Абсолютним лауреатом “Червоної рути” став кобзар В. Жданкін —за особливу глибину виконання, яскраво національну визначеність.Останнім часом прийшли молоді виконавці української естрадної пісні І. Білик, О. Пономарьов, Ю. Юрченко і багато інших.