ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика договору найму (оренди)

1.1. Поняття договору найму (оренди)

1.2. правова характеристика договору найму (оренди)

1.3. відмінність договору найму від інших договорів

РОЗДІЛ 2 Зобов”язанна та повноваження суб”єктів договору

2.1. Права та обов”язки наймодовця

2.2. права та обов”язки наймача

РОЗДІЛ 3 Припинення договору найму (оренди)

РОЗДІЛ 4 Види договорів найму та їх особливості

3.1. Прокат

3.2. Найм (оренда) земельної ділянки

3.3. Найм будівлі та їншої капітальної споруди

3.4. Найм (оренда) транспортного засобу

3.5. Лізинг

3.6. Найм (оренда) житла

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Договір найму (оренди) регульований Цивільним Кодексом України і відноситься до традиційних договорів цивільного права і завжди займав вагоме місце у законі, в тому числі в кодифікованих актах.

Актуальність обраної теми “Договір найму (оренди): загальна характеристика” можна пояснити тим, що ідеальна ситуація, коли початок підприємницткої, господарської чи будь-якої іншої діяльності забезпечений достатніми коштами, на практиці зустрічається рідко. Дуже часто як виробничий, так і невиробничий процес спирається на залучення стороннього майна або капіталу.

Світова економічна кризи дуже сильно позначилася на фінансовому становищі, а як наслідок і на платоспроможності громадян нашої країни. Через це практично припинилося кредитування. Люди не мають стабільної роботи та достатньої заробітної плати, щоб виплачувати кредит та великі відсотки за його користування ( на сьогоднішній день — це 20-25% річних). Внаслідок тих самих причин громадяни не мають можливості назбирати достатню грошову суму, щоб придбати майно у власність. Але, щоб здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність або десь жити, необхідне рухоме (обладнання,т.з. і т.д) і нерухоме майно (приміщення, квартира, житловий будинок, тощо). Також бувають випадки, коли потреба в майні (як у підприємницьких, так й в непідприємницьких відносинах) може бути тимчасовою. Придбання його на праві власності в такому випадку не виправдано економічно.Саме тому найм (оренда) зараз набирає все більшої популярності. А отже, вивчення і розкриття таких питань, як договір оренди, - лізингу, - прокату і т.п. є досить важливими для України.

Мета нашої роботи полягає у тому, щоб на основі чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації дати найбільш повну характеристику загальним положенням договору найму (оренди), розкрити його правові основи ,.

Відповідно до поставленої мети в курсовій роботі необхідно здійснити наступний комплекс завдань:

• аналіз поняття договору найму (оренди);

• правова характеристика основних положень договору найму;

• визначення прав та обов'язків суб'єктів договору згідно чинного законодавства;

• загальна характеристика видів договору найму (оренди).

Предметом даного дослідження є основоположні поняття, ознаки та умови договору найму (оренди).

Об'єкт дослідження становлять суспільні відносини, які виникають в процесі реалізації своїх прав та обов'язків суб'єктами договору найму (оренди).

При написанні курсової роботи були використані роботи таких вчених, як Ротань В.Г., Харитонов Є.О., Шевченко Я.М., Спасибо-Фатєєва І.В.,Кузнецова Н.С., Коссак В.Н., Дзера О.В., тощо.

Розділ 1 Загальна характеристика договору найму (оренди)

1.1. Поняття договору найму (оренди)

Договір найму (оренди) належить до найбільш давніх інститутів зобов'язального право.

У сучасному цивільному праві договір найму (оренди), визначається як цивільно-правовий договір, за яким наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

В.В. Вітрянський визначає договір оренди як цивільно-правовий договір, в силу якого орендодавець зобов'язується надати орендарю певне майно у тимчасове володіння та користування або в тимчасове користування, а орендар зобов'язаний сплачувати за це орендодавцю орендну плату. При цьому плоди, продукція і доходи, які отримував орендар в результаті використання орендованого майна, відповідно з договором, є його власністю.

В Цивільному кодексі України виокремлюються дві глави, що присвячені найму (оренді) — глава 58, що регулює загальні положення про найм (оренду) і глава 59, яка присвячена найму (оренді) житла. Ці дві глави є суміжними, кожна із них має свій предмет правового регулювання.

Загальні положення про найм (оренду) застосовуються до прокату, найму земельної ділянки, найму будівлі або іншої капітальної споруди, найму (оренди) транспортного засобу і лізингу, якщо вони не суперечать спеціальним правилам про названі окремі види оренди.

В ст. 759 ЦКУ закріплюється традиційне визначення договору найму. Згідно з цією статтею встановлюється, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Звертаючи увагу на спірне теоретичне питання щодо співвідношення понять “найм” та “оренда”, потрібно зазначити, що у сучасному ЦК України вони визначаються тотожними.

Важливою особливістю договору майнового найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача у користування, а не у власність, повне господарське відання чи оперативне управління, як це має місце за договором купівлі-продажу, поставки, позики тощо. Проте здійснення права користування пов'язане з необхідністю володіння майном. Тому слід визнати, що наймач набуває також право володіння набутим майном і, крім того, в силу договору наймач набуває деякі права по розпорядженню найнятим майном. Наприклад, наймач, виконуючи свій обов'язок підтримувати найняте ним майно у справному стані, може передавати річ у ремонт, а у випадках, передбачених законом або договором, наймач може здавати найняте майно в піднайм, тобто він має і право розпорядження. Проте права наймача по володінню, користуванню і розпорядженню обмежені законом і договором.

Не можна не сказати, що ГК України не використовує термін „найм”, а називає договір найму (оренди) договором оренди майна. Так, відповідно до ст. 283 ГК України встановлюється, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Як вбачається із визначення договору оренди в ГК України, цей договір регулює такі ж правовідносини, що й договір найму (оренди) за ЦК України, з тією особливістю, що майно отримується орендарем в користування для здійснення господарської діяльності. Тобто за своєю правовою природою договір оренди, виділений в ГК України, є цивільним договором найму (оренди).