- •Змістовний модуль і. Теорія фінансів
- •Тема 1: «предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів»
- •1.1. Предмет і метод курсу
- •1.2. Фінансові категорії
- •1.3. Функції та роль фінансів
- •1.4. Взаємозв’язок фінансів з іншими категоріями
- •II рівень
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 2: «генезіс і еволюція фінансів»
- •2.1. Еволюція розвитку, історичні передумови та етапи виникнення фінансів
- •2.2. Моделі фінансових відносин у суспільстві
- •2.3. Значення та роль фінансів
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 3: «Становлення та розвиток фінансової науки»
- •3.1. Етапи становлення фінансової науки
- •3.2. Зарубіжна фінансова думка
- •3.3. Розвиток фінансової науки в Україні
- •3.4. Основні елементи сучасної фінансової думки
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 4: «фінансове право і фінансова політика»
- •4.1. Поняття фінансової системи держави. Економічні та організаційні засади створення фінансової системи держави
- •4.2. Принципи побудови та структурні компоненти фінансової системи
- •4.3. Фінансова політика
- •Фінансовий механізм: сутність, зміст, структура, характеристика окремих ланок
- •4.5. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Змістовний модуль іі. Бюджетна система і бюджетний процес тема 5: «податки. Податкова система»
- •5.1. Сутність, класифікація та основні елементи податків
- •5.2. Особливості податкової системи України
- •5.3. Податкове право і політика оподаткування в Україні в сучасних умовах
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 6: «бюджет. Бюджетна система»
- •6.1. Сутність, значення та функції бюджету
- •6.2. Бюджетний устрій і бюджетна система України
- •6.3. Етапи бюджетного процесу
- •1. Складання проекту бюджету:
- •2. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України:
- •3. Затвердження бюджету.
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 7: «бюджетний дефіцит»
- •Понятійний апарат: принцип збалансованості; профіцит бюджету; дефіцит бюджету; трансферти; чисте кредитування; стійкий дефіцит; тимчасовий бюджетний дефіцит; бюджетний секвестр; сеньйораж
- •7.1. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України
- •7.2. Економічна природа бюджетного дефіциту і його причини
- •7.3. Джерела покриття бюджетного дефіциту
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 8: «державний кредит»
- •8.1. Сутність та функції державного кредиту
- •8.2. Основні форми державного кредиту та їх характеристика
- •8.3. Державний борг та методи управління ним
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 9: «місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання»
- •9.1. Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів
- •9.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •9.3. Збалансування місцевих бюджетів
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Змістовний модуль ііі. Сутність та зміст ланок фінансової системи делжави тема 10: «соціальні позабюджетні фонди»
- •10.1. Загальна характеристика державних цільових фондів
- •10.2. Особливості формування та сутність фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •10.3. Сутність та значення фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
- •10.4. Загальна характеристика фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
- •10.5. Особливості формування фонду Пенсійного страхування
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 11: «фінанси субєктів господарювання»
- •11.1. Фінансові відносини суб'єктів господарювання
- •11.2 Фінанси некомерційних установ і організацій
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 12: «фінанси домогосподарств»
- •12.1. Соціально-економічна сутність і функції фінансів домашніх господарств у ринковій системі господарювання
- •12.2. Джерела і структура фінансів домогосподарств
- •12.3. Фінансові рішення домашніх господарств
- •12.4. Інвестиційна діяльність населення
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 13: «страхування. Страховий ринок»
- •13.1. Сутність і функції страхування. Основні терміни і поняття страхування
- •13.2. Основні галузі та форми страхування
- •13.3. Страховий ринок України на сучасному етапі
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 14: «фінансовий ринок»
- •14.1 Сутність та особливості функціонування фінансового ринку
- •14.2 Структура фінансового ринку
- •14.3 Характеристика основних інструментів фінансового ринку
- •Регулювання фінансового ринку
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Змістовний модуль IV. Сутність форм фінансових відносин і методів фінансової діяльності
- •Тема 15. Фінансовий менеджмент
- •15.1. Теоретичні основи фінансового менеджменту
- •15.2. Об’єкт і суб’єкт фінансового менеджменту
- •15.3. Мета, завдання та функції фінансового менеджменту
- •15.4. Механізм реалізації фінансового менеджменту
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 16: «міжнародні фінанси»
- •Економічна природа та система міжнародних фінансових відносин
- •Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти
- •Міжнародний фінансовий ринок
- •16.4. Міжнародні фінансові інституції
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 17: «фінансова безпека держави»
- •17.1. Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементи
- •17.2. Фінансова безпека: сутність і місце в системі економічної безпеки
- •17.3. Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 18: «фінанси країн з розвиненою ринковою економікою»
- •18.1. Особливості функціонування фінансових систем країн, що розвиваються
- •18.2. Особливості фінансової системи сша та її функціонування на сучасному етапі
- •18.3. Фінансова система Великобританії, її склад і механізм функціонування
- •18.4. Склад і особливості функціонування фінансової системи Франції
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 19: «фінанси європейського союзу»
- •19.1. Особливості та роль єс у загальносвітовому розвитку
- •19.2. Основні характеристики створення і розвитку єс
- •19.3. Організація, структура і динаміка союзного бюджету
- •19.4. Організація оподатковування в єс, напрямки гармонізації податкового законодавства
- •19.5. Перспективи інтеграції фінансів в державах єс
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література
19.2. Основні характеристики створення і розвитку єс
Європейська економічна інтеграція у своєму розвитку включає декілька етапів.
1. Зона вільної торгівлі (50-60-ті рр. XX ст.) – найпростіша форма, у рамках якої відзначаються торгові обмеження між країнами, насамперед, мита. Відносно третіх країн кожна держава проводить самостійну торгову політику.
2. Митний союз (70-80-ті рр. XX ст.) – встановлюється єдиний зовнішньоторговельний бар'єр (тариф) і проведення єдиної зовнішньоторговельної політики відносно третіх країн. Він доповнюється платіжним союзом, що дозволяє забезпечити взаємну конвертованість валют і функціонування єдиної розрахункової грошової одиниці (ЕКЮ, з 1999 р. – євро).
Загальний ринок (80- 90-ті рр. XX ст.) забезпечує поряд з вільною взаємною торгівлею і єдиним зовнішньоторговельним тарифом переміщення капіталу і робочої сили, а також узгодження економічної політики.
3. Економічний, політичний і валютний союз (90-ті рр. – теперішній час) – вища форма інтеграції, що поєднує всі перераховані вище форми з проведенням загальної економічної і валютно-фінансової політики, зі створенням системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів.
4. Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) – найбільш розвинуте регіональне інтеграційне угруповання країн Західної Європи; функціонує з 1 січня 1958 р. на основі Римського договору, підписаного в березні 1957 р. шістьма країнами: ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом. З 1973 р. у ЄЕС увійшли: Великобританія, Ірландія, Данія, з 1981 р. – Греція; з 1986 р. – Португалія та Іспанія.
Створенню «Загального ринку» передувало утворення країнами ЄЕС інтеграційного угруповання Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) у 1951 р., Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом), яке створено одночасно з ЄЕС (1985 р.).
У той же час з ініціативи Великобританії на противагу ЄЕС у 1960 р., згідно з підписанням у Стокгольмі відповідної конвенції, було створене регіональне торгово-економічне угруповання ряду європейських країн – Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) – друга європейська організація з полегшення і розширення торгівлі.
На відміну від Європейського Союзу, ЄАВТ є «малою зоною вільної торгівлі», у якій країни-члени частково не відмовляються від свого суверенітету. В ЄАВТ не існує наднаціональних органів, що мають право видавати закони.
В міру зростання значимості Європейського Союзу значення ЄАВТ поступово стало зменшуватися, і тому, починаючи з 70-х рр., Великобританія, Данія, Португалія вийшли з ЄАВТ і вступили в ЄС. Нині ЄАВТ включає: Ісландію, Норвегію, Швейцарію. За особливим протоколом договір ЄАВТ поширюється і на Ліхтенштейн, що пов'язаний митною унією зі Швейцарією.
90-ті рр. XX ст. ознаменувалися новим розширенням ЄС, насамперед, за рахунок країн Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). З 1994 р. діє Європейський економічний простір ЄС – ЄАВТ.
Маастрихтський договір обґрунтував основні принципи кредитно-грошової і бюджетної політики в ЄС і зобов'язав національні уряди наслідувати твердим критеріям фінансової конвергенції. Він передбачає поетапне просування до економічного і валютного союзу, а також здійснення загальної політики у низці нових галузей – дипломатії, юстиції, поліції, оборони.
Отже, ЄС пройшов шлях від загального ринку вугілля і сталі 6 країн до інтегрованого господарського комплексу і політичного союзу 15 держав. У 1995 р. до Союзу приєдналися Австрія, Швеція і Фінляндія.
Механізм функціонування ЄС ґрунтується насамперед на політико-правовій системі управління, що складається як з загальних наднаціональних або міждержавних органів, так і з елементів національно-державного регулювання. Охарактеризуємо основні владні структури ЄС.
Рада міністрів (Рада) – законодавчий орган, що грає головну роль у системі влади. На його рівні приймаються рішення з реалізації єдиної політики ЄС. Голоси різних країн зважені за їх економічною чинністю, і рішення в ньому приймаються кваліфікованою більшістю (але на практиці намагаються домагатися одностайного голосування). Принцип консенсусу з липня 1987 р. замінений принципом кваліфікованої більшості із вступом у силу Єдиного європейського акту; у 50 комітетах працюють посли країн-членів. Останнім часом звичайними стали засідання галузевих міністерств. Рада у своїй діяльності спирається на Комітет постійних представників, що готує матеріал до засідання Ради і координує попередню роботу робочих груп. Великобританія, ФРН, Італія і Франція мають у Раді по 10 голосів, Іспанія – 8, Бельгія, Греція, Нідерланди, Португалія – 5, Австрія і Швеція – 4, Ірландія і Фінляндія – 3, Люксембург – 2 голоси.
Європейська рада – орган, у склад якого входять глави держав і урядів країн-членів ЕС. Тут обговорюються питання принципового характеру й рішення приймаються на основі консенсусу. Європейська рада з 1974 р. стала верховним органом ЄС. Наради глав держав і урядів країн-членів проходять не менше двох разів на рік під головуванням держави-члена ЄС.
Комісія європейських співтовариств (Комісія, КЄС) – виконавчий орган, що має право подавати на затвердження Раді міністрів проекти законів. Сфера її діяльності досить велика й різноманітна. Так, КЄС здійснює контроль за дотриманням митного режиму, діяльністю аграрного ринку, за податковою політикою й т.д.; вона виконує ще цілу низку функцій, у тому числі фінансування з фондів, що перебувають у її розпорядженні (соціального, регіонального, аграрного); самостійно веде переговори із третіми країнами, їй належить право розпоряджатися загальним бюджетом. Одним з найважливіших напрямків її діяльності є приведення у відповідність національних законодавств, стандартів і норм. КЄС складається з 20 членів (Великобританія, ФРН, Італія, Франція – по 2 людини) і голови, які призначаються 15 представництвами за спільною згодою і за схваленням Європейського парламенту. Тільки Комісія має право подавати на затвердження Раді міністрів проекти законів.
Європейська комісія була реформована в 2004 р. План її голови Романо Проді, представлений у Брюсселі 18 червня 2001 р., передбачає значну зміну принципу роботи виконавчого органу ЄС з метою забезпечення більшої її ефективності перед розширенням ЄС на схід.
Європейський парламент (Європарламент) – консультативний орган, контролює діяльність КЄС і Ради міністрів, затверджує бюджет ЄС, його повноваження розширені відповідно до Маастрихтського договору. Депутати Європейського парламенту (626 депутатів) обираються в ході прямих виборів на п'ятирічний термін, засідання парламенту проходять один раз на місяць у Страсбурзі в Палаці Європи.
Суд європейських співтовариств (Суд) – вищий судовий орган, покликаний забезпечувати виконання договорів і реалізацію основних принципів ЄС. Складається з 15 суддів. Він стежить за дотриманням права з інтерпретації і застосуванням норм договорів. Суд вирішує суперечки між державами-членами, між органами, співтовариствами і приватними особами, готує експертні висновки і відповідає за попередні рішення (за клопотанням національного суду).
Так, за останні 5 років у Європейський суд з прав людини в Страсбурзі звернулися 7 тис. фізичних і юридичних осіб з України. Найбільшу кількість скарг із вимогами повернути заборгованості по заробітній платі за кілька років подали донецькі шахтарі. Такі скарги найчастіше не приймають, однак з цього регіону їх надійшло дуже багато, тому вони будуть розглянуті.
Економічний і соціальний комітет – консультативний орган у складі представників підприємців, профспілок. Наприклад, Загальний комітет сільськогосподарського співробітництва, Федерація союзів фермерів, Комітет постійних представників та ін.
Сьогодні у рамках ЄС працює приблизно 20 тис. службовців з різних країн відповідно до так званої національної пропорції. Іншими словами, кожна країна-член має право вводити в штат Союзу цілком визначене число своїх співробітників.
Крім перерахованих існують інші владні й консультативні органи, а також різні допоміжні установи - різного роду комітети, комісії, підкомісії, фонди фінансового регулювання.