Контрольні запитання та завдання:

1. Які передумови стали визначальними у підвищенні уваги до проблеми забезпечення економічної безпеки?

2. Проаналізуйте становлення і розвиток правового регламентування економічної безпеки в Україні.

3. Розкрийте багатоаспектну сутність поняття "економічна безпека".

4. Чому фінансову безпеку вважають найважливішою складовою економічної безпеки держави?

5. Розкрийте багатоаспектну сутність поняття "фінансова безпека", враховуючи відомі вам концептуальні підходи. Який, на Вашу думку, підхід більш повно розкриває суть фінансової безпеки держави?

6. Які внутрішні і зовнішні фактори визначають стан фінансової безпеки держави?

Тема 18: «фінанси країн з розвиненою ринковою економікою»

18.1. Особливості функціонування фінансових систем країн, що розвиваються

18.2. Особливості фінансової системи США та її функціонування на сучасному етапі

18.3. Фінансова система Великобританії, її склад і механізм функціонування

18.4. Склад і особливості функціонування фінансової системи Франції

Понятійний апарат: структура витрат; державний бюджет; витрати на соціальні потреби; капіталовкладення; податкова політика; бюджетний рік; федеральний бюджет; федеральний уряд; федеральні асигнування; фінансова політика уряду; урядовий фонд; державні капіталовкладення

18.1. Особливості функціонування фінансових систем країн, що розвиваються

Становлення національних фінансових систем у країнах, що розвиваються, протікає в складних і суперечливих умовах, що характеризуються такими рисами, як промислова і технологічна відсталість, багатоукладність економіки, нерівноправне положення у світовому господарстві. У той же час між окремими країнами існують великі розходження в географічному положенні, розмірах території, чисельності і складі населення, забезпеченості природними ресурсами, а також у соціальних структурах і політичних режимах.

Бюджетна система країн, що розвиваються, складається з центрального і місцевого бюджетів.

Слід зазначити, що бюджетна система у країнах з федеральним адміністративним устроєм має три ланки: центральний, федеральні і місцеві бюджети.

З поточних бюджетів кошти виділяються на:

• управління,

• оборону,

• охорону суспільного порядку,

• деякі види соціальних витрат.

У бюджетах розвитку концентруються фінансові ресурси, що мобілізуються з внутрішніх і зовнішніх джерел і використовуються для фінансування заходів щодо виконання річних програм у рамках національних планів соціально-економічного розвитку.

Що стосується автономних і приєднаних бюджетів, то темпи їх росту значно повільніші. Питома вага цих бюджетів у загальнодержавних ресурсах зазвичай не перевищує 5-10 %. Місцеві бюджети характеризуються слабким розвитком, особливо відносно доходної бази. У цілому для країн, що розвиваються, характерний високий ступінь централізації бюджетних ресурсів, пов'язаний із загальною обмеженістю джерел доходів і необхідністю концентрації всіх існуючих коштів.

Протягом останніх років зростання державних бюджетів випереджало зростання валового національного продукту. У результаті в більшості з них помітно розширився бюджетний перерозподіл національного доходу. Найнижчий рівень бюджетного перерозподілу (від 6 % до 12 %) національного доходу зберігають у даний час найменш розвинені країни: Бангладеш, Бутан, Непал, Сомалі, Гватемала. Розширення перерозподільчої функції державних фінансів стримується не тільки їх бідністю, але і перевагою в економіці натурального і напівнатурального господарства.

Структура витрат державних бюджетів найбільш реально характеризує позитивні, творчі функції фінансів країн, що розвиваються, їх першорядну роль у розвитку економіки, здійсненні соціально-культурних перетворень. На ці цілі витрачається від 40% до 60 % бюджетних коштів.

Слід відмітити, що державні бюджети здійснюють фінансування знову створених промислових виробництв, направляють ресурси на будівництво і модернізацію підприємств в обробній промисловості, розвідку корисних копалин і розширення їх видобутку і переробки, спорудження теплових і гідроелектростанцій, іригаційних і меліоративних систем, портів і аеродромів, на створення і зміцнення державного сектора в банківській сфері. Зазначені витрати відіграють вирішальну роль у формуванні національного господарчого комплексу, досягненні прогресивних структурних зрушень в економіці, розширенні робочих місць.

Витрати на соціальні потреби, як правило, недостатні, щоб забезпечити швидкі і вирішальні зрушення в цій сфері.

Обмеження бюджетних асигнувань на економічні і соціальні цілі багато в чому викликається не тільки нестачею ресурсів, але і зростанням непродуктивних витрат. Статистика показує, що витрати на економічні і соціальні потреби тим менші, чим більше країна витрачає коштів на військові і військово-політичні цілі.

У багатьох країнах, що звільнилися, також відбувається швидке збільшення адміністративно-управлінських витрат, що пов'язано з розширенням державного апарата, політичних і організаторських функцій держави, її міжнародних зв'язків і представництв.

Усе більш вагомою статтею бюджетних витрат стають останніми роками асигнування по обслуговуванню державного боргу.

Провідна роль держави в господарській діяльності в багатьох країнах, що розвиваються, знаходить прояв у виділенні з бюджетів значних коштів на капіталовкладення. Їх питома вага в загальних асигнуваннях коливається від 15 до 40 % і більше. Величина даного показника нерідко залежить від структурних особливостей бюджетної системи і масштабів державного підприємництва, принципів фінансування.

Кошти, які виділяються з державних бюджетів на капіталовкладення, разом з інвестиціями державного сектору досягають нерідко половини і більше усіх капіталовкладень в економіку країн, що розвиваються, і в такий спосіб є вирішальним фактором зростання загальнонаціонального нагромадження.

Звернемо увагу на те, що джерела бюджетних доходів поділяються на: звичайні (податки, збори, доходи від державного майна і підприємств) і залучені (у виді внутрішніх і зовнішніх позик).

Основним джерелом звичайних надходжень, що формують від 50 до 90% доходів державного бюджету, є податки.

Податкова політика країн, що розвиваються, спрямована на регулювання економічних і соціальних процесів. За допомогою податків уряди намагаються стимулювати і спрямовувати приватнокапіталістичне нагромадження, забезпечити більш рівномірний галузевий і територіальний розподіл капіталовкладень. Податковий режим у відношенні приватнокапіталістичного підприємництва, яке включає численні пільги, послаблення й звільнення в сполученні з іншими заходами державного втручання, покликаний залучити приватних інвесторів до участі у виконанні урядових планів і програм економічного розвитку, вкладення капіталів у провідні галузі промисловості, у підняття економіки відсталих регіонів, впровадження сучасної технології, створення додаткових робочих місць. У багатьох країнах, що розвиваються, податковими знижками і пільгами користуються товаровиробники в сільському господарстві, що повинно стимулювати розвиток цієї галузі економіки.

У період незалежного розвитку відбувається помітна зміна в податкових методах мобілізації бюджетних ресурсів, поступово зростають доходи від прямого оподатковування, хоча для більшості країн, що розвиваються, у даний час характерна значна перевага непрямих податків, якими забезпечується від 60 до 80 % усіх податкових надходжень до бюджету. У найбідніших країнах з великими масштабами натурального і напівнатурального господарства помітне місце серед бюджетних доходів зберігають майнові види податків: на землю, худобу, плодові дерева, за користування водою.

Основою податкових надходжень у бюджети країн, що розвиваються, як правило, залишаються непрямі податки, причому в багатьох країнах їх найважливішою складовою частиною є мита: як імпортні, так і експортні. Це ставить стан бюджетних доходів у пряму залежність від обсягу й умов зовнішньої торгівлі. У той же час ряд факторів веде до поступового зниження фіскальної ролі мита. Серед них: зниження або навіть скасування митного обкладання на імпорт засобів виробництва, заходи щодо стимулювання експорту – основного каналу надходжень іноземної валюти, зокрема, звільнення його значної частини або навіть цілком від мита.

Розширення непрямого оподатковування відбувається, головним чином, за рахунок товарів широкого вжитку, що є одним з основних факторів зростання цін та вартості життя.

Випереджальне зростання бюджетних видатків у порівнянні зі звичайними доходами приводить до збільшення дефіцитів, особливо в найменш розвинених країнах. Для покриття дефіцитів країн, що розвиваються, користуються як внутрішніми, так і зовнішніми джерелами.