86. Періодизація науки. Поняття класичної, некласичної та постнекласичної науки. (Тыц)

Если под наукой понимать деятельность по получению и обработке знаний, то начало этого процесса лежит в доцивилизационном периоде, в каменном веке, т.е. около 2 млн лет назад, если науку воспринимаем как форму общественного сознания, как появление доказательного вида знания, то время ее возникновения - Древняя Греция, V в. до н.э.; наука как социальный институт - Новое время XVI-XVII вв., когда появились работы И.Кеплера, Х.Гюйгенса, Г.Галилея, И.Ньютона, когда возникло Лондонское королевское общество, Парижская академия наук; наука как система ретрансляции знаний, как система подготовки кадров, как интеграция исследовательской деятельности и образования - середина XIX в., это связано с деятельностью немецких естествоиспытателей В.Гумбольта, Ю.Либиха и др.; и наконец если считать науку непосредственной производительной силой общества, то время возникновения - вторая половина XX в.

Можно выделить два крупных периода - это предыистория науки и собственно история.

В предыстории можно выделить этапы: архаико-мифологический; доксографический; ранней формы научности; ритуально-рецептурный.

В исторический период входят: классическая наука (XVII - XIX вв); неклассическая наука (конец XIX - середина ХХ в); постнеклассическая наука (с середины ХХ в.). В особый этап может быть выделено время современных концепций развития науки - с 60-х годов ХХ в. В таком описании речь идет о естествознании и технике, однако выделяемые этапы неплохо коррелируются с основными этапами развития гуманитарного знания.

87. Теоретичний та емпіричний рівні пізнання.

У пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний.

Емпіричний (від гр. еmреіrіа – досвід) рівень знання – це знання, отримане безпосередньо з досвіду з деякою раціональною обробкою властивостей і відношень об'єкта, що пізнається. Він завжди є основою, базою для теоретичного рівня знання.

Теоретичний рівень – це знання, отримане шляхом абстрактного мислення.

Людина починає процес пізнання об'єкта із зовнішнього його опису, фіксує окремі його властивості, сторони. Потім заглиблюється в зміст об'єкта, розкриває закони, яким він підлягає, переходить до пояснення властивостей об'єкта, об'єднує знання про окремі сторони предмета в єдину, цілісну систему, а отримане при цьому глибоке різнобічне конкретне знання про предмет і є теорією, що має певну внутрішню логічну структуру.

Слід відрізняти поняття "чуттєве" і "раціональне" від понять "емпіричне" і "теоретичне". "Чуттєве" і "раціональне" характеризують діалектику процесу відображення взагалі, а "емпіричне" і "теоретичне" належать до сфери лише наукового пізнання.

Емпіричний і теоретичний рівні пізнання завжди нерозривно пов'язані між собою і взаємообумовлюють один одного. Так, емпіричне дослідження, виявляючи нові факти, нові дані спостереження та експериментів, стимулює розвиток теоретичного рівня, ставить перед ним нові проблеми та завдання. В свою чергу, теоретичне дослідження, розглядаючи та конкретизуючи теоретичний зміст науки, відкриває нові перспективи пояснення та передбачення фактів і цим орієнтує та спрямовує емпіричне знання. Емпіричне знання опосередковується теоретичним – теоретичне пізнання вказує, які саме явища та події мають бути об'єктом емпіричного дослідження і в яких умовах має здійснюватись експеримент. На теоретичному рівні також виявляються і вказуються ті межі, в яких результати на емпіричному рівні істинні, в яких емпіричне знання може бути використано практично. Саме в цьому і полягає евристична функція теоретичного рівня наукового пізнання.