Служба World Wide Web (www).

World Wide Web — єдиний інформаційний простір, що складається із сотень мільйонів взаємозалежних електронних документів, що зберігаються на Web-cepвepax. Окремі документи, що складають простір Web, називають Web-cmорінками. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок називають Web-вузлами (жаргонний термін — Web-сайт чи просто сайт). Один фізичний Web-сервер може містити досить багато Web-вузлів, кожному з яких, як правило, виділяється окремий каталог на жорсткому диску сервера.

Від звичайних текстових документів Web-сторінки відрізняються тим, що вони оформлені без прив'язування до конкретного носія. Електронні Web-документи призначені для перегляду на екрані комп'ютера, причому заздалегідь не відомо, на якому. Не відомі ні розміри екрана, ні параметри колірного і графічного дозволу, не відома навіть операційна система, з якою працює комп'ютер клієнта. Тому Web-документи не можуть мати «твердого» форматування. Оформлення виконується безпосередньо під час їхнього відтворення на комп'ютері клієнта, і відбувається воно відповідно до налаштування програми, що здійснює перегляд.

Програми для перегляду Web-сторінок називають браузерами.

Браузер виконує відображення документа на екрані, керуючись командами, які автор документа впровадив у його текст. Такі команди називаються тегами. Від звичайного тексту вони відрізняються тим, що знаходяться в кутових дужках. Більшість тегів використовуються парами – відкриваючий тег і закриваючий. Закриваючий тег починається із символу «/»

<CENTER> Цей текст має вирівнюватися по центру екрана </CENTER>

<LEFT> Цей текст вирівнюється з лівого боку екрана </LEFT>

<RIGHT> Цей текст вирівнюється з правого боку екрана </RIGHT>

Складні теги мають, крім ключового слова, додаткові атрибути і параметри, що деталізують спосіб їх застосування. Правила запису тегів містять специфікації особливої мови розмітки, подібної до мов програмування. Вона називається мовою розмітки гіпертексту — HTML (HyperText Make-up Language). Таким чином, Web-документ є звичайним текстовим документом, розміченим тегами HTML. Такі документи також називають НТМ документами чи документами у форматі HTML.

При відображенні HTML-документа на екрані за допомогою браузера теги не показуються, і ми бачимо тільки текст, що є документом. Однак оформлення підсумкового тексту (вирівнювання, колір, розмір і накреслення шрифту та інше) виконується відповідно до того, які теги імплантовані в текст документа.

Існують спеціальні теги для впровадження графічних і мультимедійних об'єктів. Побачивши такий тег, оглядач надсилає запит серверу на доставку файла, зв'язаного з тегом, і відтворює його відповідно до заданих атрибутів і параметрів тега — ми бачимо ілюстрацію чи чуємо звук.

Останнім часом у Web-документах широко застосовуються так звані активні компоненти. Це теж об'єкти, але вони містять не тільки текстові, графічні й мультимедійні дані, а й програмний код, тобто можуть не просто відображатися на комп'ютері клієнта, а й виконувати на ньому роботу завантаженої в них програми. Для того, щоб активні компоненти не могли виконувати на чужому комп'ютері руйнівні операції (що характерно для «комп’ютерних вірусів»), вони виконуються тільки під контролем з боку браузера. Браузер не повинен допустити виконання команд, потенційно загрозливих, наприклад, він припиняє спроби здійснити операції з твердим диском.

Можливість впровадження в текст графічних та інших об'єктів, реалізована за допомогою тегів HTML, є однією з найефективніших щодо оформлення Web-сторінок, але не найважливішою щодо самої ідеї World Wide Web. Найважливіша риса Web-сторінок, реалізована за допомогою тегів HTML, - гіпертекстові посилання. З будь-яким фрагментом тексту, чи, наприклад, з малюнком за допомогою тегів можна зв'язати інший Web-документ, тобто установити гіперпосилання. У цьому разі при натисканні лівою кнопкою миші на текст чи малюнок, що є гіперпосиланням, відправляється запит на доставку нового документа. Цей документ, у свою чергу, теж може мати гіперпосилання на інші документи.

Таким чином, сукупність величезного числа гіпертекстових електронних документів, що зберігаються на серверах WWW, утворить своєрідний гіперпростір елементів, між якими можливе переміщення.

Гіпертекстовий зв'язок між сотнями мільйонів документів, що зберігаються на фізичних серверах Інтернету, є основою існування логічного простору World Wide Web. Однак такий зв'язок не міг би існувати, якби кожен документ у цьому просторі не мав би своєї унікальної адреси. Адреса будь-якого файла у всесвітньому масштабі визначаться уніфікованим покажчиком ресурсу — URL.

Адреса URL складається з трьох частин.

1. Зазначення служби, яка здійснює доступ до даного ресурсу (звичайно позначається на ім'я прикладного протоколу, що відповідає даній службі. Так, наприклад, для служби WWW прикладним є протокол HTTP (HyperText Transfer Protocol — протокол передачі гіпертексту). Після імені протоколу ставиться двокрапка (:) і два знаки «/» (коса риска):

http://...

2. Зазначення доменного імені комп'ютера (сервера), на якому зберігається даний ресурс:

http://www.abcde.com...

3. Зазначення повного шляху доступу до файла на даному комп'ютері. Як роздільник використовується символ «/» (коса риска):

http://www.abcde.com/Files/New/abcdefg.zip

При записі URL-адреси важливо точно дотримуватися регістру символів. На відміну від правил роботи в MS-DOS і Windows, в Інтернеті рядкові й прописні символи вважаються різними.

Саме у формі URL і зв'язують адресу ресурсу з гіпертекстовими посиланнями на Web-сторінках. При натискуванні на гіперпосилання браузер надсилає запит для пошуку і доставки ресурсу, зазначеного в посиланні. Якщо з якихось причин його не знайдено, видається повідомлення про те, що ресурс недоступний (можливо, що сервер тимчасово вимкнено чи змінилася адреса ресурсу).