1.7. Протокол ip

Адресний протокол - IP (Internet Protocol). Його суть полягає в тому, що в кожного учасника Всесвітньої мережі повинна бути своя локальна адреса (IP-адреса). Ця адреса позначається дуже просто — чотирма байтами, наприклад: 195.38.46.11. Структура IP-адреси організована так, що кожен комп'ютер, через який проходить певний TCP-пакет, може за цими чотирма числами визначити, кому з найближчих “сусідів” треба переслати пакет, щоб він виявився “ближче” до одержувача. У результаті кінцевого числа перекидань TCP-пакет досягає адресата. У даному випадку оцінюється не географічне “наближення”, до уваги беруться умови зв'язку і пропускна здатність лінії.

Оскільки один байт містить до 256 різних значень, то теоретично за допомогою чотирьох байтів можна виразити більш як чотири мільярди унікальних IP-адрес (256⁴ за винятком деякої кількості адрес, які використовують як службові).

1.8. Служби Інтернету

Коли говорять про роботу в Інтернеті чи про використання Інтернету, то насправді мова йде не про Інтернет у цілому, а тільки про одну чи декілька з його численних служб. Залежно від конкретних цілей і завдань клієнти мережі використовують ті служби, що їм необхідні.

Різні служби мають різні протоколи. Їх називають прикладними протоколами. Їхнє дотримання забезпечується і підтримується роботою спеціальних програм. Таким чином, щоб скористатися якоюсь зі служб Інтернету, необхідно установити на комп'ютері програму, здатну працювати з протоколом даної служби. Такі програми називають клієнтськими чи просто клієнтами.

Наприклад, для передачі файлів в Інтернеті використовується спеціальний прикладний протокол FTP (File Transfer Protocol). Відповідно, щоб одержати з Інтернету файл, необхідно:

• мати на комп'ютері програму, яка є клієнтом FTP (FTP-клієнт);

• установити зв'язок із сервером, що надає послуги FTP (FTP-сервер).

Інший приклад: щоб скористатися електронною поштою, необхідно дотриматися протоколу відправлення й одержання повідомлень. Для цього треба мати програму (поштовий клієнт) і встановити зв'язок з поштовим сервером. Така ж справа і з іншими службами.

Електронна пошта (e-Mail)

Ця служба також є однією з найбільш ранніх. Її забезпеченням в Інтернеті займаються спеціальні поштові сервери. Тут і далі під сервером може розумітися програмне забезпечення.

Поштова служба заснована на двох прикладних протоколах: SMTP і РОР3. По першому відбувається відправлення кореспонденції з комп'ютера на сервер, а по другому — прийом повідомлень, що надійшли. Існує багато клієнтських поштових програм. До них відноситься програма Microsoft Outlook Express, що входить до складу операційної системи Windows як стандартна.

Списки розсилання (Mail list).

Звичайна електронна пошта припускає наявність двох партнерів з листування. Якщо ж партнерів немає, то досить великий потік поштової інформації на свою адресу можна забезпечити, зробивши передплату на списки розсилання. Це спеціальні тематичні сервери, що збирають інформацію з визначених тем і переправляють її передплатникові як повідомлення електронної пошти.

Служба телеконференцій (Usenet)

Служба телеконференцій схожа на циркулярне розсилання електронної пошти, у ході якої одне повідомлення можна відправити не одному кореспондентові, а великій групі (такі групи називаються телеконференціями чи групами новин).

Основний прийом використання груп новин полягає в тому, щоб поставити запитання, звертаючись до всього світу, і одержати відповідь чи пораду від тих, хто з це питання вже вирішив.

Для роботи зі службою телеконференцій є спеціальні клієнтські програми. Так, наприклад, додаток Microsoft Outlook Express, зазначений вище як поштовий клієнт, дозволяє працювати також і зі службою телеконференцій.