УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА

 

 

Тема 1.

МІСІЯ, СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ

ТА ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОСВІТИ

 

1.     Формування місії системи освіти.

 

2.     Формування стратегічних цілей системи освіти.

 

3.     Основні засоби досягнення стратегічних цілей системи освіти.

 

4.     Змістовні аспекти поняття “освіта”.

 

5.     Базові принципи нової парадигми освіти.

 

6.     Світова інтерпретація ідеї університету.

 

7.     Соціально-культурна інфраструктура та основні функції сучасного університету.

Питання 1.

Формування місії системи освіти

 

Стратегія розвитку системи освіти не може бути відірвана від стратегії розвитку всього суспільства і загальної концепції перетворення тоталітарної держави у демократичну, соціальну, правову. Більше того, саме освіті належить роль “тяглової конячки” будь-яких соціальних, матеріально-технічних або соціально-економічних перетворень.

Розробка нової стратегії розвитку системи освіти повинна починатися з формування її цінного кінцевого продукту, який має бути чітко відображеним у кінцевих результатах діяльності персоналу як органів влади, так і закладів освіти усіх рівнів.

Оскільки сфера освіти являє собою соціальну систему “людина – людина”, то таким кінцевим продуктом не може не бути людина (як особистість і головна продуктивна сила), адекватна, а тому корисна громадянському суспільству. Стає очевидним, що у формуванні такої людини і полягає місія системи освіти.

Але що означає, по суті, висловлювання “людина, адекватна громадянському суспільству”? Це людина, яка задовольняє потреби відповідних громадських відносин. Іншими словами, у людини є три споживача: навколишній соціум (сім’я як специфічний соціум, потім – шкільний колектив, трудовий колектив, люди на вулиці, у громадському транспорті і просто перші зустрічні), роботодавець і, нарешті, сама людина зі своїм “ЕГО”.

Яка людина потрібна навколишньому соціуму? Оточуючі хотіли б бачити у кожному з нас, по-перше, людину добру і чуйну (здатну прийти на допомогу у важку хвилину), надійну, ввічливу (тобто таку, що поважає нашу гідність), не сухого егоїста, здатного заради загальних інтересів у певній мірі “пожертвувати” власними, тощо. По-друге, вони хотіли б взаємодіяти з людиною освіченою та ерудованою, з якою цікаво спілкуватися на різні теми. Крім того, бажано, щоб ця людина була, по-третє, творчою, з почуттям гумору, і, нарешті, по-четверте, фізично та психічно здоровою, не створювала навколо себе атмосферу нездоров’я і смутку.

А якою повинна бути людина як продуктивна сила, задля того щоб задовольняти потреби роботодавця в особі держави або приватної особи або приватного власника засобів виробництва? Безумовно, по-перше, професійно підготовленою, тобто освіченою та здібною, по-друге, фізично та психічно здоровою, по-третє – надійною, поважаючою керівника та партнерів, по-четверте, творчою особистістю, здатною орієнтуватися в різноманітних ситуаціях і не губитися в умовах, які раптово змінюються.

Тепер бачимо, що і навколишньому соціуму, і роботодавцю “потрібна” людина освічена, творча, моральна, фізично здорова. По суті, йдеться про гармонійно розвинену людину, що і підтверджується стратегічними завданнями системи освіти, чітко задекларованими у Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття).

А якщо споживачем є сама людина зі своїм “ЕГО”? Якою людина потрібна сама собі? Звичайно ж, самореалізована у системі освіти, у професійній діяльності (на роботі), в сім’ї, за місцем проживання та відпочинку. Це відбувається тоді, коли людина із задоволенням йде до школи і навчається у вищому навчальному закладі, із задоволенням працює на своїй посаді, із задоволенням проводить час у сім’ї, коли задовольняються її загальні потреби за місцем проживання.

Але для самореалізації людини в основних сферах її життєдіяльності необхідні не лише зовнішні умови, які сприяють вільному розвитку особистості і досягненню її професійної вершини (акме). Ключового значення набуває тут знання людиною самої себе. Коли людина знає свої характерні риси особистості, свої здібності, свої ціннісні установки, принципи поведінки, темперамент, інші психомоторні якості тощо, вона навряд чи допуститься серйозної помилки під час вибору професії; планування своєї кар’єри; установлення життєвих цілей; визначення мотиваційних потреб; формування гармонійних відносин у сім’ї тощо. У цьому відношенні характерним є висловлювання Антуана де Сент-Екзюпері про те, що якщо людина добре знає себе, вона вже мудра. Цей принципово вірний висновок має важливе значення для виявлення цінного кінцевого продукту діяльності системи освіти, що знаходить своє опосередковане віддзеркалювання у місії системи освіти через адекватність людини громадянському суспільству. Очевидно, що виконанню цієї місії повинна бути підпорядкована діяльність усіх соціальних об’єктів системи освіти.

Питання 2.