- •Вячеслав Навроцький Основи кримінально-правової кваліфікації
- •Переднє слово
- •1. Поняття кримінально-правової кваліфікації
- •1.1. Зміст та об’єм поняття кримінально-правової кваліфікації
- •1.2 Процес кримінально-правової кваліфікації та її результат
- •1. Діяння є злочином:
- •2. Діяння не є злочином:
- •1.3 Структура кримінально-правової кваліфікації
- •1.4. Значення правильної кримінально-правової кваліфікації
- •1.5. Дефініція кримінально-правової кваліфікації та її видів
- •2. Підстави кримінально-правової кваліфікації
- •2.1. Поняття і види підстав .Кримінально-правової кваліфікації
- •2.2. Фактична підстава кримінально-правової кваліфікації
- •2.3. Нормативна підстава кримінально-правової кваліфікації
- •2.4.Склад злочину і його значення для кримінально-правової кваліфікації.
- •3. Принципи кримінально-правової кваліфікації
- •3.1. Поняття та види принципів кримінально-правової кваліфікації
- •3.2. Характеристика окремих принципів кримінально-правової кваліфікації
- •4. Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення
- •4.1. Кваліфікація закінченого злочину
- •4.2. Кваліфікація готування до злочину
- •Андрій: ч.1 ст.14 – ч.1 ст.115; ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185 кк України.
- •4.3. Кваліфікація замаху на злочин
- •4.4. Кваліфікація у зв’язку з добровільною відмовою від вчинення злочину
- •5. Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті
- •5.1. Загальні положення кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті
- •5.2. Кваліфікація співучасті з врахуванням виду співучасника
- •5.3. Кваліфікація співучасті з врахуванням її форми
- •Група за попередньою змовою
- •Організована група
- •5.4. Кваліфікація невдалої співучасті та співучасті у незакінченому злочині
- •(Ч. 1 ст.14) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 2 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 3 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини;
- •5.5.Кваліфікація співучасті в злочинах із спеціальним суб’єктом
- •5.6. Кваліфікація причетності до злочину
- •6. Кваліфікація множинності злочинів
- •6.1. Загальні положення кваліфікації множинності злочинів.
- •6.2. Кваліфікація сукупності злочинів
- •6.3. Кваліфікація повторності злочинів
- •6.4. Кваліфікація рецидиву злочинів
- •7. Подолання конкуренції і колізіїї правових норм в ході кримінально-правової кваліфікації
- •7. 1. Поняття конкуренції та колізії правових норм та їх види
- •7.2. Кваліфікація злочинів при конкуренції загальної та спеціальної норм.
- •7.3. Кваліфікація злочинів при конкуренції кількох спеціальних норм.
- •7.4. Кваліфікація злочинів при конкуренції частини і цілого.
- •8. Кваліфікація злочинів, вчинених за наявності кваліфікуючих та привілеюючих ознак складу злочину
- •8. 1. Диференціація кримінальної відповідальності, кримінально-правова кваліфікація, індивідуалізації покарання
- •8.2. Кваліфіковані та привілейовані склади злочинів як засіб диференціації кримінальної відповідальності
- •8.3. Правила кваліфікації злочинів, відповідальність за які диференційована
- •П.П.1,2,12 ч.2 ст.115 кк України.
- •9. Розмежування злочинів в ході кримінально-правової кваліфікації
- •9.1. Поняття і значення розмежування складів злочинів.
- •9.3. Розмежування окремих складів злочинів
- •9.4. Відмежування злочинів від інших правопорушень
- •10. Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність
- •10.1. Поняття та види обставин, які усувають злочинність діяння та загальні положення кваліфікації діянь, вчинених при таких обставинах
- •3) За зв’язком відповідних дінь з поведінкою інших осіб%
- •10. 2. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності окремих видів обставин, передбачених розділом уііі Загальної частини кк
- •10.3. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності обставин, що виключають злочинність, передбачених Особливою частиною кк
- •11. Кваліфікація посткримінальної поведінки
- •11.1 Кваліфікуюче значення поведінки винного після закінчення злочину
- •11.2. Позитивна посткримінальна поведінка в системі інститутів кримінального права України
- •11.3. Кваліфікація при позитивній посткримінальній поведінці
- •12. Кваліфікація діянь, вчинених при відсутності всіх ознак складу злочину
- •12.1. Відсутність складу злочину як обставина, що виключає провадження в кримінальній справі
- •12.2. Кваліфікація малозначних посягань
- •12.3. Кваліфікація діянь, вчинених особами, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність
- •1. Проблема “Кримінальний закон і неповнолітній” має, як на мене, принаймні, три головних аспекти:
- •2. В чому актуальність питань про кваліфікацію діянь, вчинених спільно з неповнолітніми? Чому на них потрібно зупинятися спеціально?
- •3. Перш, ніж аналізувати конкретні проблеми, які виникають в ході кваліфікації такого роду посягань, слід уточнити, про осіб якого віку йде мова.
- •8. Кримінально-правова оцінка діянь, вчинених особами, яким неправомірно надані права, чи на яких покладені обов’язки, пов’язані з досягненням певного віку
- •9. Кваліфікація діянь, вчинених особами, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність
- •10. Неповноліття “учасника” злочину і вирішення питань співучасті
- •11. Залучення до вчинення злочину неповнолітнього.
- •12. Якщо той, хто використовує неповнолітнього як знаряддя злочину, не знає про його вік (про те, що його “подільник” не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність).
- •12.4. Кваліфікація діянь, вчинених при відсутності вини
- •13. Неправильна кримінально-правова кваліфікація
- •13.1 Поняття і значення неправильної кримінально-правової кваліфікації
- •13.2 Види неправильної кримінально-правової кваліфікації
- •13.3. Нормативні фактори неправильної кримінально-правової кваліфікації
- •Особливої частини кк
- •14. Зміна кримінально-правової кваліфікації
- •14.1 Поняття і підстави зміни кримінально-правової кваліфікації
- •14.2 Межі зміни кримінально-правової кваліфікації
- •14.3 Наслідки зміни кримінально-правової кваліфікації
12.3. Кваліфікація діянь, вчинених особами, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність
1. Проблема “Кримінальний закон і неповнолітній” має, як на мене, принаймні, три головних аспекти:
1) кримінальна відповідальність самих неповнолітніх;
2) кримінальна відповідальність за злочини проти неповнолітніх (інакше кажучи, кримінально-правова охорона неповнолітніх);
3) кримінальна відповідальність за злочини, вчинені спільно з неповнолітніми (або із залученням неповнолітніх).
Саме на цьому останньому аспекті я й спробую зупинитися в своєму виступі.
2. В чому актуальність питань про кваліфікацію діянь, вчинених спільно з неповнолітніми? Чому на них потрібно зупинятися спеціально?
По-перше, вони доволі часто вирішуються в практичній правозастосовній діяльності. В Україні останні роки реєструється біля 500 тис. злочинів; злочинність неповнолітніх становить біля 10% від усієї злочинності, щороку реєструється біля 12 тис. суспільно небезпечних діянь, вчинених особами, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність. У співучасті вчиняється приблизно третина з усіх злочинів, питома вага співучасті щодо злочинів, вчинених неповнолітніми ще вища. Так, що навіть за самими приблизними підрахунками, щонайменше 20 тис. разів на рік працівники органів дізнання, слідчі, прокурори, судді оцінюють діяння, при вчиненні яких злочини вчиняються дорослими особами із залученням неповнолітніх. Навіть на побутовому рівні всі знають, що нерідко ведуться розмови типу: “Піди з нами на справу, навіть якщо попадешся то, тобі - малолітці - нічого не буде”.
По-друге, в зв’язку з прийняттям нового КК деякі важливі питання відповідальності за злочини, вчинені дорослими злочинцями із залученням неповнолітніх, повинні вирішуватися інакше, ніж це робилося раніше.
По-третє, немало аспектів цієї проблеми в літературі вирішується непослідовно, існують дискусії, окремі моменти взагалі не піддавлися теоретичному аналізу.
По-четверте, як висновок з раніше відзначеного, практика стикається з немалими труднощами при вирішенні питань кримінально-правової кваліфікації посягань, вчинених із залученням неповнолітніх.
3. Перш, ніж аналізувати конкретні проблеми, які виникають в ході кваліфікації такого роду посягань, слід уточнити, про осіб якого віку йде мова.
В зв’язку з аналізом питань кримінально-правової кваліфікації посягань, вчинених із залученням неповнолітніх, має сенс виділення серед них кількох категорій:
1) які не досягли повноліття, тобто, 18-річного віку;
2) які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (слід застерегти проти вживання терміну “вік кримінальної відповідальності” - кримінальна відповідальність ніякого віку не має);
3) які в зв’язку з віковими особливостями не усвідомлюють значення вчинюваних дій, або, як ще кажуть деякі криміналісти, які характеризуються віковою неосудністю.
4. Вік по досягненні якого може наставати кримінальна відповідальність на перший погляд визначається просто - слід звернутися до ст.22 КК. Однак, в цій статті регламентоване загальне правило про кримінальну відповідальність по досягненні 16-річного віку (ч.1 ст.22 КК); визначено перелік злочинів, за які можлива відповідальність з 14-річного віку (ч.2 ст.22 КК). В той же час законодавець ні словом не обмовився про питання, яке повсякчас постає на практиці - про те, що за ряд злочинів відповідальність може наставати з більш високого віку - по досягненні повноліття, або й ще старших осіб.
Наприклад, суддею в Україні можна стати з 25-річного віку. Певно, що й злочин, передбачений ст.375 КК “Постановлення суддею (суддями) за відомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови” може бути вчинений лише особою, яка досягла вказаного віку. А в КК про це ні слова...
На сьогодні, чи не найбільш дискусійним питанням про вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, стосується злочинів, суб’єктом яких виступає службова особа.
6. Вік, після досягнення якого настає кримінальна відповідальність за злочини, вчинені службовою особою, на перший погляд повинен встановлюватися відповідно до загального правила, закріпленого в ч.1 ст.22 КК України: «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Разом з тим, більш уважний аналіз відповідних питань, пов’язаних з віком, дозволяє зробити висновок, що службовою особою може бути тільки повнолітній.
Висновок про те, що суб’єктами службових злочинів повинні визнаватись лише повнолітні особи найбільш повно в літературі обгрунтував О.Я.Свєтлов179. Аргументи автора видаються слушними, однак їх можна і слід розвинути та обгрунтувати те, що цей висновок стосується поняття службової особи, як суб’єкта й інших злочинів.
Перш за все, у визначенні службової особи, даному в законі (примітки 1,2 до ст.364 КК України) нічого не говориться про мінімальний вік такої особи. Це дає формальні підстави припускати, що суб’єктом службових злочинів може бути особа, яка досягла загального віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Разом з тим, закон вказує, що службовою визнається особа, яка є представником влади, або займає посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків або виконує такі обов’язки за спеціальним повноваженням.
Відповідно до чинного законодавства неповнолітній не може бути представником влади180. Разом із тим не існує якихось прямих заборон щодо того, щоб особи у віці до вісімнадцяти років займали посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій.
Однак, О.Я.Свєтлов в зв’язку з цим справедливо підкреслює, що крім формального заняття будь-якої посади, яка дає підстави вважати особу службовою, така особа повинна мати певний рівень інтелекту, життєвий досвід, відповідну освіту181. Саме такі якості дозволяють особі усвідомлювати протиправність дій, які виходять за межі таких простих моральних максим: “Не убий”, “Не вкради”. Оцінка дій, що входять в об’єктивну сторону службових злочинів як протиправних і кримінально-караних не завжди доступна розумінню неповнолітньої особи. Тому, видається несправедливим притягати до кримінальної відповідальності за службові злочини неповнолітніх осіб. Вивчення судової статистики за тривалий період показало, що серед засуджених за злочини, суб’єктом яких є службова особа, неповнолітні відсутні.
Але найвагомішим аргументом на користь того, що службовою особою може бути лише повнолітній, є те, що виконання відповідних обов’язків полягає у здійсненні функцій представника. Адже організаційно-розпорядча чи адміністративно-господарська діяльність здійснюється від імені і за дорученням власника підприємства, установи, організації. Цивільне ж законодавство передбачає, що представником може бути тільки повнолітня особа.
Якщо ж розглядати службових осіб підприємства, установи, організації, як суб’єктів відповідних злочинів, то особи, які не досягли повноліття, не можуть виступати суб’єктами законної підприємницької діяльності, не можуть виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки. Хоч в Законі України «Про підприємництво» прямих обмежень з приводу віку суб’єктів підприємництва немає, але на них в повній мірі поширюються вимоги цивільного законодавства про дієздатність і про представництво. Як вказано в ст.ст.13 і 14 ЦК України «неповнолітні віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років вправі самостійно учиняти дрібні побутові угоди і самостійно розпоряджатися своїм заробітком, неповнолітні віком до п’ятнадцяти років вправі учиняти лише дрібні побутові угоди». В той же час підприємницька діяльність пов’язана із здійсненням угод, які явно виходять за межі дрібних побутових. Крім того, виконання такими особами своїх функцій часто пов’язане з укладенням договору про повну матеріальну відповідальність. Такий договір, відповідно до норм трудового законодавства, може бути укладений тільки з особою, яка досягла вісімнадцятирічного віку.
Таким чином, викладене підтверджує, що службовою особою може бути лише особа, яка досягла 18-річного віку. Тому видається слушною пропозиція О.Я.Свєтлова по вдосконаленню законодавства: звузити поняття "службових осіб" і визнавати такими тільки повнолітніх осіб, що виконують відповідні функції182.
Отже, досягнення вказаного віку - повноліття є обов’язковою ознакою аналізованого виду суб’єкта злочину.
Висновок про те, що лише повнолітні можуть бути суб’єктами злочинів стосується і злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, ряду інших категорій посягань (зокрема, пов’язаних з порушенням більшості спеціальних правил безпеки).
7. Аналіз КК показує, по кримінальна відповідальність можлива лише по досягненні особою повнолітття стосується широкого кола передбачених ним посягань. Серед них:
- злочини, суб'єктом яких вистпає службова особа (таких в КК є понад вісім десятків);
- злочини проти встановленого порядку несення військової служби (таких КК передбачає 34);
- злочини, вчинення яких пов'язане з порушенням спеціальних правид поведінки, які покладаються лише на повнолітніх (таких також є кілька десятків).
В цілому ж можна стверджувати, що, принаймні третина статей Особливої частини КК передбачає відповідальність за злочини, суб’єктом яких виступають лише повнолітні особи.