- •Вячеслав Навроцький Основи кримінально-правової кваліфікації
- •Переднє слово
- •1. Поняття кримінально-правової кваліфікації
- •1.1. Зміст та об’єм поняття кримінально-правової кваліфікації
- •1.2 Процес кримінально-правової кваліфікації та її результат
- •1. Діяння є злочином:
- •2. Діяння не є злочином:
- •1.3 Структура кримінально-правової кваліфікації
- •1.4. Значення правильної кримінально-правової кваліфікації
- •1.5. Дефініція кримінально-правової кваліфікації та її видів
- •2. Підстави кримінально-правової кваліфікації
- •2.1. Поняття і види підстав .Кримінально-правової кваліфікації
- •2.2. Фактична підстава кримінально-правової кваліфікації
- •2.3. Нормативна підстава кримінально-правової кваліфікації
- •2.4.Склад злочину і його значення для кримінально-правової кваліфікації.
- •3. Принципи кримінально-правової кваліфікації
- •3.1. Поняття та види принципів кримінально-правової кваліфікації
- •3.2. Характеристика окремих принципів кримінально-правової кваліфікації
- •4. Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення
- •4.1. Кваліфікація закінченого злочину
- •4.2. Кваліфікація готування до злочину
- •Андрій: ч.1 ст.14 – ч.1 ст.115; ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185 кк України.
- •4.3. Кваліфікація замаху на злочин
- •4.4. Кваліфікація у зв’язку з добровільною відмовою від вчинення злочину
- •5. Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті
- •5.1. Загальні положення кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті
- •5.2. Кваліфікація співучасті з врахуванням виду співучасника
- •5.3. Кваліфікація співучасті з врахуванням її форми
- •Група за попередньою змовою
- •Організована група
- •5.4. Кваліфікація невдалої співучасті та співучасті у незакінченому злочині
- •(Ч. 1 ст.14) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 2 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 3 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини;
- •5.5.Кваліфікація співучасті в злочинах із спеціальним суб’єктом
- •5.6. Кваліфікація причетності до злочину
- •6. Кваліфікація множинності злочинів
- •6.1. Загальні положення кваліфікації множинності злочинів.
- •6.2. Кваліфікація сукупності злочинів
- •6.3. Кваліфікація повторності злочинів
- •6.4. Кваліфікація рецидиву злочинів
- •7. Подолання конкуренції і колізіїї правових норм в ході кримінально-правової кваліфікації
- •7. 1. Поняття конкуренції та колізії правових норм та їх види
- •7.2. Кваліфікація злочинів при конкуренції загальної та спеціальної норм.
- •7.3. Кваліфікація злочинів при конкуренції кількох спеціальних норм.
- •7.4. Кваліфікація злочинів при конкуренції частини і цілого.
- •8. Кваліфікація злочинів, вчинених за наявності кваліфікуючих та привілеюючих ознак складу злочину
- •8. 1. Диференціація кримінальної відповідальності, кримінально-правова кваліфікація, індивідуалізації покарання
- •8.2. Кваліфіковані та привілейовані склади злочинів як засіб диференціації кримінальної відповідальності
- •8.3. Правила кваліфікації злочинів, відповідальність за які диференційована
- •П.П.1,2,12 ч.2 ст.115 кк України.
- •9. Розмежування злочинів в ході кримінально-правової кваліфікації
- •9.1. Поняття і значення розмежування складів злочинів.
- •9.3. Розмежування окремих складів злочинів
- •9.4. Відмежування злочинів від інших правопорушень
- •10. Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність
- •10.1. Поняття та види обставин, які усувають злочинність діяння та загальні положення кваліфікації діянь, вчинених при таких обставинах
- •3) За зв’язком відповідних дінь з поведінкою інших осіб%
- •10. 2. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності окремих видів обставин, передбачених розділом уііі Загальної частини кк
- •10.3. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності обставин, що виключають злочинність, передбачених Особливою частиною кк
- •11. Кваліфікація посткримінальної поведінки
- •11.1 Кваліфікуюче значення поведінки винного після закінчення злочину
- •11.2. Позитивна посткримінальна поведінка в системі інститутів кримінального права України
- •11.3. Кваліфікація при позитивній посткримінальній поведінці
- •12. Кваліфікація діянь, вчинених при відсутності всіх ознак складу злочину
- •12.1. Відсутність складу злочину як обставина, що виключає провадження в кримінальній справі
- •12.2. Кваліфікація малозначних посягань
- •12.3. Кваліфікація діянь, вчинених особами, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність
- •1. Проблема “Кримінальний закон і неповнолітній” має, як на мене, принаймні, три головних аспекти:
- •2. В чому актуальність питань про кваліфікацію діянь, вчинених спільно з неповнолітніми? Чому на них потрібно зупинятися спеціально?
- •3. Перш, ніж аналізувати конкретні проблеми, які виникають в ході кваліфікації такого роду посягань, слід уточнити, про осіб якого віку йде мова.
- •8. Кримінально-правова оцінка діянь, вчинених особами, яким неправомірно надані права, чи на яких покладені обов’язки, пов’язані з досягненням певного віку
- •9. Кваліфікація діянь, вчинених особами, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність
- •10. Неповноліття “учасника” злочину і вирішення питань співучасті
- •11. Залучення до вчинення злочину неповнолітнього.
- •12. Якщо той, хто використовує неповнолітнього як знаряддя злочину, не знає про його вік (про те, що його “подільник” не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність).
- •12.4. Кваліфікація діянь, вчинених при відсутності вини
- •13. Неправильна кримінально-правова кваліфікація
- •13.1 Поняття і значення неправильної кримінально-правової кваліфікації
- •13.2 Види неправильної кримінально-правової кваліфікації
- •13.3. Нормативні фактори неправильної кримінально-правової кваліфікації
- •Особливої частини кк
- •14. Зміна кримінально-правової кваліфікації
- •14.1 Поняття і підстави зміни кримінально-правової кваліфікації
- •14.2 Межі зміни кримінально-правової кваліфікації
- •14.3 Наслідки зміни кримінально-правової кваліфікації
9. Розмежування злочинів в ході кримінально-правової кваліфікації
Кримінально-правова кваліфікація передбачає встановлення того, який саме злочин вчинено, якою статтею (статтями) Особливої частини КК передбачена відповідальність за посягання. Констатація вказаних обставин водночас означає визнання того, що у скоєному немає ознак іншого злочину, що в даному випадку не повинна застосовуватися якась інша норма (норми) кримінального закону, що діяння не становить собою адміністративний проступок чи інше правопорушення. Таким чином, кримінально-правова кваліфікація нерозривно пов’язана з розмежуванням злочинів, як фактів дійсності, правових норм та диспозицій статей закону, в яких виражені ці норми, складів злочинів, що становлять собою теоретичні моделі певних посягань.
Розмежування складів злочинів не становить собою самостійної мети, яка постає в ході правозастосування, правотворчості, теоретичного дослідження правових норм та їх вивчення. Разом із тим, вказані види юридичної діяльності немислимі без здійснення розмежування злочинів та супутніх правових феноменів. Воно відіграє різноманітні функції, дозволяє глибше проникнути в суть проблем, які виникають в зв’язку з кримінально-правовою кваліфікацією.
Дослідження питань, які стосуються розмежування злочинів, можливо, не веде до прирощення знань в цій галузі, не дозволяє самостійно і остаточно вирішити будь-яку проблему кримінально-правової кваліфікації. Разом із тим, увага до різних аспектів розмежування дає можливість по новому поглянути на положення, які складають суть вчення про кримінально-правову кваліфікацію і стосуються кваліфікації діяння з врахуванням стадії вчинення посягання; кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті; кваліфікації множинності злочинів; кваліфікації при конкуренції кримінально-правових норм.
Важливо, що значна кількість помилок, допущених в ході кримінально-правової кваліфікації, обумовлена неправильним вирішенням питань розмежування злочинів - нерозумінням різниці між окремими кримінально караними посяганнями, невмінням обґрунтувати цю різницю в процесуальних документах, а тим самим і пояснити причини зміни кваліфікації.
9.1. Поняття і значення розмежування складів злочинів.
Значення
розмежування явищ
1) гносеологічний, методологічний аспект проблеми розмежування полягає в тому, що розмежування виступає інструментом пізнання природи об’єктів, які розмежовуються;
2) дидактична сторона розмежування полягає в тому, що це спрощує вивчення порівнюваних об’єктів. Відпадає потреба повторювати очевидні, вже відомі положення. Найдоступніше вивчати щось нове, невідоме, порівнюючи його з вде вивченим. Крім того, прийом порівняння дозволяє зосередитися на ключових елементах, які визначають суть явища;
3) практичний бік розмежування ефективний тим, що воно дає змогу перевірити правильність прийнятого рішення, попередити помилки або усунути їх.
Все це цілком і повністю поширюється і на кримінально-правову кваліфікацію. Розмежування, яке здійснюється в ході її проведення, є неодмінним атрибутом такої діяльності. За образним висловом В.Н.Кудрявцева, розмежування злочинів є зворотною стороною їх кваліфікації. Однак, розмежування при кваліфікації не зводиться до розмежування злочинів, його об’єкти значно різноманітніші.
Зміст
розмежування злочинів
1. Знаходження спільного - того що об'єднує порівнювані об'єкти. Проблема розмежування виникає лише щодо споріднених - суміжних злочинів чи інших правопорушень, тобто таких, які співпадають за рядом своїх характерних рис. Певно ні в кого і ніколи не виникне потреби розмежовувати, наприклад, шпигунство і розбещення неповнолітніх - цілком несхожих між собою злочинів. В той же час існує проблема розмежування грабежу і розбою. В цілому ряді випадків кримінальний закон сам зобов'язує проводити розмежування між злочинами, передбачаючи відповідальність за певними статтями КК лише при відсутності ознак інших посягань.
2. Виведення ознак, за якими порівнювані об'єкти відрізняються між собою. Відомо, що злочини не можуть відрізнятися один від одного взагалі. Вони не схожі між собою за конкретними ознаками, як люди не схожі за віком, статтю, зростом, кольором волосся тощо.
3. Встановлення, в чому же полягає відмінність у виявлених розмежувальних ознаках. Такі ознаки мають бути співпадаючими за формою, але вони відрізняються за змістом та об'ємом. Наприклад, насильницький грабіж і розбій відрізняються за однією ознакою - способом заволодіння майном, який може полягати у застосуванні насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або погрози застосування такого насильства чи в більш інтенсивному, небезпечному для життя чи здоров'я насильстві або погрозі такого насильства. Якщо розмежувальних ознак є кілька, то відмінність потрібно встановлювати стосовно кожної із них.
Розмежування
складів злочину як один із етапів
кримінально-правової кваліфікації
Врешті - решт можна сказати, що вибір норми здійснюється у ході розмежування правопорушень - шляхом послідовного "відкидання" тих ознак юридичного складу, які не відповідають виявленим ознакам фактичного складу правопорушення.
Значення
ознак складів злочинів для їх розмежування
Очевидно, що роль розмежувальних ознак можуть відігравати лише такі, які в різних злочинів відрізняються. До них відносяться, насамперед, предмет злочину і потерпілого, злочинне діяння та його наслідки, спосіб вчинення злочину, ознаки спеціального суб'єкта. Причому при розмежуванні злочинів, їх відмежуванні від інших правопорушень до уваги слід приймати ознаки, які прямо вказані в диспозиції правової норми, тобто є конституюючими ознаками злочину. В той же час ряд ознак складу злочину не можуть використовуватися при розмежуванні злочинів, бо в усіх таких посяганнях вони ідентичні. Так, неможливо провести розмежування за такими ознаками складу злочину, як загальний об'єкт (а при розмежуванні однорідних злочинів - і родовий об'єкт), причиновий зв'язок, осудність.
Тому важко погодитися з наведеним в літературі твердженням, що всі (В.Н.) ознаки складу злочину відіграють відмежувальну роль і призначені головним чином для цього. Кожна ознака злочину, описаного в законі, відокремлює певний злочин від інших, або відмежовує злочин від інших правопорушень [172,с.10]367). Певно таки, що кожна ознака злочину, описана в законі є конституюючою для нього, але не кожна відрізняє цей злочин від інших.
Ознаки складу злочину дозволяють не лише порівняти фактично вчинене діяння і кримінально-правову норму, довести що певна норма поширюється саме на дане діяння, але й розмежувати злочини між собою, встановити відмінність між злочином і відповідним адміністративним проступком, іншим правопорушенням. Це фактично можливо або через розмежувальні риси, або через їх розчленування на складові частини (елементи) та перерахування з наступним порівнянням і інтеграцією в єдине ціле [438,с.17]366). Тому вчення про ознаки складу злочину лежить і в основі розмежування суміжних посягань.
Конкуренція
норм і розмежування
Практичне значення встановлення відмінностей між проблемою конкуренції норм та проблемою розмежування суміжних складів злочинів, як зазначає К.С.Хахуліна, полягає в тому, що подолання конкуренції повинно здійснюватися за суворо визначеними, стійкими правилами. Ці правила не придатні для розмежування суміжних складів злочинів, оскільки норми, що їх містять, не конкурують. В цьому випадку все залежить тільки від фактичних обставин, встановлення в них ознак того чи іншого суміжного складу, з’ясування ознак, які відрізняють ці склади.166 Тобто, основне питання такого співвідношення треба ставити так: чи знаходяться норми, що містять суміжні склади злочинів у конкуренції, чи ні. При позитивній відповіді на питання в процесі кваліфікації треба застосовувати правила подолання конкуренції, при негативній - правила розмежування суміжних складів злочинів. Разом з тим треба мати на увазі, що у більшості правозастосовних ситуацій конкуренції між нормами із суміжними складами злочинів взагалі не може виникнути, оскільки теоретичне співвідношення їх ознак в конкретній практичній ситуації не може змінитися. Не можна, наприклад, викрасти один і той самий предмет таємно і відкрито, шляхом розбійного нападу та шахрайства, вбити одну і ту саму людину умисно і необережно і т.д. У всіх подібних випадках можна говорити лише про розмежування суміжних складів злочинів.
В науці кримінального права при розгляді питань конкуренції кримінально-правових норм прийнято вирішувати співвідношення цього правового явища із співвідношенням суміжних складів злочинів. Вперше у вітчизняній кримінально-правовій літературі поняття “суміжність складів” та їх відмежування від конкуренції кримінально-правових норм було описане В.Н.Кудрявцевим. Порівнюючи ці поняття, він зазначає, що кожен з суміжних складів має ознаку (чи ознаки), які відсутні в іншому, в той час, як при конкуренції тільки одна з норм наділена ознаками, що відсутні в іншій167.
Уявляється, що питання про співвідношення конкуренції кримінально-правових норм із співвідношенням суміжних складів злочинів ставити не можна. Звичайно, ця проблема існує та потребує свого вирішення, але питання у цій ситуації треба ставити інакше - про співвідношення складів злочинів, що містяться в конкуруючих нормах та суміжних складах злочинів, або співвідношення норм, які містять суміжні склади злочинів із конкуренцією кримінально-правових норм.
Практичне значення встановлення відмінностей між проблемою конкуренції норм та проблемою розмежування суміжних складів злочинів, як зазначає К.С.Хахуліна, полягає в тому, що подолання конкуренції повинно здійснюватися за суворо визначеними, стійкими правилами. Ці правила не придатні для розмежування суміжних складів злочинів, оскільки норми, що їх містять, не конкурують. В цьому випадку все залежить тільки від фактичних обставин, встановлення в них ознак того чи іншого суміжного складу, з’ясування ознак, які відрізняють ці склади [190].168 Тобто, основне питання такого співвідношення треба ставити так: чи знаходяться норми, що містять суміжні склади злочинів у конкуренції, чи ні. При позитивній відповіді на питання в процесі кваліфікації треба застосовувати правила подолання конкуренції, при негативній - правила розмежування суміжних складів злочинів. Разом з тим треба мати на увазі, що у більшості правозастосовних ситуацій конкуренції між нормами із суміжними складами злочинів взагалі не може виникнути, оскільки теоретичне співвідношення їх ознак в конкретній практичній ситуації не може змінитися. Не можна, наприклад, викрасти один і той самий предмет таємно і відкрито, шляхом розбійного нападу та шахрайства, вбити одну і ту саму людину умисно і необережно і т.д. У всіх подібних випадках можна говорити лише про розмежування суміжних складів злочинів.
Види
розмежування, які здійснюються в ході
кримінально-правової кваліфікації.
1) злочину та інших (менш небезпечних) правопорушень;
2) окремих видів злочинів між собою;
3) різних видів одного і того ж злочину, виділених за ступенем суспільної небезпеки.
Об’єктами ж розмежування виступають:
1) диспозиції статей КК;
2) склади злочинів;
3) фактичні обставини, які підлягають кримінально-правовій оцінці