- •Вячеслав Навроцький Основи кримінально-правової кваліфікації
- •Переднє слово
- •1. Поняття кримінально-правової кваліфікації
- •1.1. Зміст та об’єм поняття кримінально-правової кваліфікації
- •1.2 Процес кримінально-правової кваліфікації та її результат
- •1. Діяння є злочином:
- •2. Діяння не є злочином:
- •1.3 Структура кримінально-правової кваліфікації
- •1.4. Значення правильної кримінально-правової кваліфікації
- •1.5. Дефініція кримінально-правової кваліфікації та її видів
- •2. Підстави кримінально-правової кваліфікації
- •2.1. Поняття і види підстав .Кримінально-правової кваліфікації
- •2.2. Фактична підстава кримінально-правової кваліфікації
- •2.3. Нормативна підстава кримінально-правової кваліфікації
- •2.4.Склад злочину і його значення для кримінально-правової кваліфікації.
- •3. Принципи кримінально-правової кваліфікації
- •3.1. Поняття та види принципів кримінально-правової кваліфікації
- •3.2. Характеристика окремих принципів кримінально-правової кваліфікації
- •4. Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення
- •4.1. Кваліфікація закінченого злочину
- •4.2. Кваліфікація готування до злочину
- •Андрій: ч.1 ст.14 – ч.1 ст.115; ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185 кк України.
- •4.3. Кваліфікація замаху на злочин
- •4.4. Кваліфікація у зв’язку з добровільною відмовою від вчинення злочину
- •5. Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті
- •5.1. Загальні положення кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті
- •5.2. Кваліфікація співучасті з врахуванням виду співучасника
- •5.3. Кваліфікація співучасті з врахуванням її форми
- •Група за попередньою змовою
- •Організована група
- •5.4. Кваліфікація невдалої співучасті та співучасті у незакінченому злочині
- •(Ч. 1 ст.14) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 2 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 3 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини;
- •5.5.Кваліфікація співучасті в злочинах із спеціальним суб’єктом
- •5.6. Кваліфікація причетності до злочину
- •6. Кваліфікація множинності злочинів
- •6.1. Загальні положення кваліфікації множинності злочинів.
- •6.2. Кваліфікація сукупності злочинів
- •6.3. Кваліфікація повторності злочинів
- •6.4. Кваліфікація рецидиву злочинів
- •7. Подолання конкуренції і колізіїї правових норм в ході кримінально-правової кваліфікації
- •7. 1. Поняття конкуренції та колізії правових норм та їх види
- •7.2. Кваліфікація злочинів при конкуренції загальної та спеціальної норм.
- •7.3. Кваліфікація злочинів при конкуренції кількох спеціальних норм.
- •7.4. Кваліфікація злочинів при конкуренції частини і цілого.
- •8. Кваліфікація злочинів, вчинених за наявності кваліфікуючих та привілеюючих ознак складу злочину
- •8. 1. Диференціація кримінальної відповідальності, кримінально-правова кваліфікація, індивідуалізації покарання
- •8.2. Кваліфіковані та привілейовані склади злочинів як засіб диференціації кримінальної відповідальності
- •8.3. Правила кваліфікації злочинів, відповідальність за які диференційована
- •П.П.1,2,12 ч.2 ст.115 кк України.
- •9. Розмежування злочинів в ході кримінально-правової кваліфікації
- •9.1. Поняття і значення розмежування складів злочинів.
- •9.3. Розмежування окремих складів злочинів
- •9.4. Відмежування злочинів від інших правопорушень
- •10. Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність
- •10.1. Поняття та види обставин, які усувають злочинність діяння та загальні положення кваліфікації діянь, вчинених при таких обставинах
- •3) За зв’язком відповідних дінь з поведінкою інших осіб%
- •10. 2. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності окремих видів обставин, передбачених розділом уііі Загальної частини кк
- •10.3. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності обставин, що виключають злочинність, передбачених Особливою частиною кк
- •11. Кваліфікація посткримінальної поведінки
- •11.1 Кваліфікуюче значення поведінки винного після закінчення злочину
- •11.2. Позитивна посткримінальна поведінка в системі інститутів кримінального права України
- •11.3. Кваліфікація при позитивній посткримінальній поведінці
- •12. Кваліфікація діянь, вчинених при відсутності всіх ознак складу злочину
- •12.1. Відсутність складу злочину як обставина, що виключає провадження в кримінальній справі
- •12.2. Кваліфікація малозначних посягань
- •12.3. Кваліфікація діянь, вчинених особами, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність
- •1. Проблема “Кримінальний закон і неповнолітній” має, як на мене, принаймні, три головних аспекти:
- •2. В чому актуальність питань про кваліфікацію діянь, вчинених спільно з неповнолітніми? Чому на них потрібно зупинятися спеціально?
- •3. Перш, ніж аналізувати конкретні проблеми, які виникають в ході кваліфікації такого роду посягань, слід уточнити, про осіб якого віку йде мова.
- •8. Кримінально-правова оцінка діянь, вчинених особами, яким неправомірно надані права, чи на яких покладені обов’язки, пов’язані з досягненням певного віку
- •9. Кваліфікація діянь, вчинених особами, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність
- •10. Неповноліття “учасника” злочину і вирішення питань співучасті
- •11. Залучення до вчинення злочину неповнолітнього.
- •12. Якщо той, хто використовує неповнолітнього як знаряддя злочину, не знає про його вік (про те, що його “подільник” не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність).
- •12.4. Кваліфікація діянь, вчинених при відсутності вини
- •13. Неправильна кримінально-правова кваліфікація
- •13.1 Поняття і значення неправильної кримінально-правової кваліфікації
- •13.2 Види неправильної кримінально-правової кваліфікації
- •13.3. Нормативні фактори неправильної кримінально-правової кваліфікації
- •Особливої частини кк
- •14. Зміна кримінально-правової кваліфікації
- •14.1 Поняття і підстави зміни кримінально-правової кваліфікації
- •14.2 Межі зміни кримінально-правової кваліфікації
- •14.3 Наслідки зміни кримінально-правової кваліфікації
7.2. Кваліфікація злочинів при конкуренції загальної та спеціальної норм.
Поняття
конкуренції загальної та спеціальної
норм
В конкуренції вказаного виду приймають участь, принаймні, дві норми, одна з яких носить загальний характер, а інша - спеціальний, а взаємозв’язок між ними має характер підпорядкування за об’ємом. Співвідношення вказаних норм, як правило, ілюструють за допомогою так званих логічних кіл.
Співставлення загальних та спеціальних норм показує, що загальна норма ширша за об’ємом, тобто охоплює більше коло діянь, ніж спеціальна, але остання містить більше ознак, за рахунок яких вона і виділяється з загальної. У випадках конкуренції загальної та спеціальної норм чітко проявляється закон зворотного співвідношення об’єму та змісту поняття.
Формального критерію виявлення конкурентності принаймні двох кримінально-правових норм не існує й існувати не може. Можна лише відзначити закономірність, пов’язану з мовним виразом спеціальної норми, який часто містить вказівку на наявність норми загальної. Це може бути або назва статті Особливої частини КК або слова “ті ж дії”, “таке ж діяння” і тому подібне.
Отже, необхідно шукати інший, об’єктивний критерій такого встановлення (виявлення). Ним може бути критерій сутнісний, при застосуванні якого, увага звертається не на формулювання кримінально-правових норм у законі, а на виявлення їх дійсного співвідношення.
Будь яка норма сама по собі не може бути ні загальною, ні спеціальною; вона стає такою, що конкурує з іншою нормою, тільки при взаємодії між ними, за межами генетичного зв’язку спеціальна норма втрачає свої особливості і виступає як звичайна норма кримінального права. Тому виявляти конкуренцію загальної та спеціальної норми можна лише під час кваліфікації, у процесі правозастосування. Не маючи в наявності суспільно небезпечного посягання, яке потребує кримінально-правової оцінки, говорити про реальність конкуренції кримінально-правових норм завчасно, оскільки немає потреби застосовувати такі норми. Разом з тим, можна виявляти потенційні зв’язки конкуренції між чинними кримінально-правовими нормами і рекомендувати практиці можливі шляхи виходу з таких ситуацій, коли в цьому виникне необхідність.
Залишення чи створення у чинному кримінальному законодавстві норм, які або можуть, або неодмінно будуть знаходитись в конкуренції із взаємозв’язком “загальна і спеціальна” виступає елементом кримінально-правового регулювання.
В спеціальній літературі пропонується досить простий спосіб встановити наявність конкуренції загальної та спеціальної норми: необхідно уявити, що певної норми в КК немає взагалі і поставити питання про те, чи залишаться караними передбачені нею діяння. Якщо знайдеться інший склад, який передбачає за них відповідальність, то наявні конкуруючі норми, причому більш широка за об’ємом виконує роль загальної, а більш вузька – спеціальної. Разом з тим, такий чисто юридичний підхід придатний лише для простих випадків; для більш складних ситуацій необхідний поглиблений соціально-політичний аналіз появи конкуруючих норм в праві.
На практиці трапляються випадки, коли ситуацію конкуренції оцінюють за сукупністю конкуруючих норм, і обумовлено це, видається, невиявленням зв’язків конкуренції між кримінально-правовими нормами. Так, наприклад, Ш. обвинувачувався за ст.133, ч.2 ст.165, ч.2 ст.166 КК України 1960р. Формулювання обвинувачення виглядає таким чином: Ш. обвинувачується в тому, що працюючи головою правління ВАТ “Ходорівполіграфмаш” та будучи посадовою особою, в серпні 1998 року незаконно звільнив 16 трудящих з роботи та незаконно притягнув до дисциплінарної відповідальності 193 трудящих з особистих мотивів з помсти за їх активну громадську діяльність при організації та проведенні страйку з 16.03. по 08.05.1998 року, чим порушив їх конституційні права. Крім цього, Ш. обвинувачувався в тому, що умисно з корисливих мотивів та іншої особистої заінтересованості використав посадове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді грубого порушення конституційних прав і свобод громадян. Крім цього, Ш. обвинувачувався в тому, що 02.11.1998 року близько 12 години в приміщенні адміністративного корпусу ВАТ “Ходорівполіграфмаш”, будучи посадовою особою, з метою помсти за участь у страйку, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень умисно наніс працівнику підприємства С. удар кулаком в обличчя, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я, тобто вчинив своїми діями образу особистої гідності потерпілого, що супроводжувалось насильством та було болісним. Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Львівського обласного суду кваліфікація не змінена [].Разом з тим, видається, суди і першої і другої інстанції, кваліфікуючи діяння Ш., припустилися помилки, застосувавши за сукупністю норми, передбачені ст.133 (яка є спеціальною) та ст.165 (яка в даному випадку є спеціальною) КК України 1960р. в ситуації кримінально-правової оцінки одного суспільно небезпечного посягання.
При порівнянні загальної та спеціальної норм слід керуватися загальним методологічним принципом про співвідношення загального та окремого. В спеціальній нормі обов’язково повинні міститися всі ознаки загальної норми, в той же час, спеціальна норма повинна містити і свої, специфічні ознаки, які виділяють її із загальної норми. Це можуть бути ознаки спеціального суб’єкта (ст.117 КК України 2001р.), потерпілого (ст.443 КК України 2001р.), конкретизація об’єктивної сторони шляхом зазначення способу вчинення злочину, знарядь вчинення злочину і т.д.
Разом з тим склади злочинів можуть містити ознаки або формулювання, які відмежовують одну норму від іншої і тим самим унеможливлюють конкуренцію (в ч.1 ст.192 “Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою” КК України 2001р. зазначено, що відповідальність за цією статтею настає лише за умови заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства. Разом з тим, у ч.1 ст. 190 КК України 2001р. шахрайство визначається як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, а заволодіння майном чи придбання права на майно може бути способом заподіяння майнової шкоди. Таким чином, відповідальність за ст.192 КК України 2001р. повинна наставати за всі випадки заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, крім заволодіння чужим майном або придбання права на майно).
Правила
кваліфікації при конкуренції загальної
та спеціальної норм
Тому в кримінально-правовій літературі одностайно пропонується правило правозастосування при конкуренції загальної та спеціальної норм: в цих випадках повинна застосовуватись лише спеціальна норма.
Правильність цього положення не викликає сумнівів. Логічні підстави такого вирішення конкуренції загальної та спеціальної норм, зводяться до того, що, оскільки, законодавець спеціально виділив спеціальну норму, застосовувати необхідно саме її. Крім того, це правило останнім часом знайшло закріплення у кримінальному законодавстві деяких держав, що також свідчить про його без спірність.
З іншої сторони, важливими видаються такі висловлені в літературі положення:
- якщо у вчиненому відсутня яка-небудь ознака спеціальної норми, то замість неї застосовується загальна;
- одночасна кваліфікація за загальною та спеціальною нормами можлива лише у випадках реальної сукупності злочинів;
-співвідношення санкцій загальної та спеціальної норм для кваліфікації значення не має.
Важливим питанням вирішення конкуренції загальної та спеціальної норм є питання про можливість кваліфікації посягання, яке підпадає під ознаки норм, які можна визначити як загальна та спеціальна, за сукупністю. Вказана проблема повинна вирішуватись з використанням вироблених наукою правил про множинність (повторність, сукупність, рецидив) злочинів. Тобто, якщо вчинено декілька злочинів, то всі вони повинні бути кваліфіковані самостійно, кожен акт злочинної поведінки повинен бути так чи інакше врахований при кримінально-правовій оцінці вчинених посягань. Застосування ж правил про конкуренцію кримінально-правових норм для вирішення питань реальної сукупності злочинів не дозволяє врахувати ці моменти і буде суперечити принципу повноти кримінально-правової кваліфікації. Так, прикладом кваліфікації за сукупністю норм, які в іншій ситуації можуть виступати як загальна та спеціальна, може бути такий випадок. М., П. та С. органами попереднього слідства обвинувачуються в тому, що вони ввечері 18.12.1991 року біля ресторану “Галич” в м.Львові вчинили розбійний напад на працівників міліції Б. і П.М., а також їх знайомого Г. з метою заволодіння закріпленою за Б. табельною зброєю і в результаті чого заволоділи пістолетом системи Макарова, посвідченням працівника міліції, а також рядом особистих речей потерпілих. Дії цих осіб правильно кваліфіковані за ч.2 ст.142 та ч.2 ст. 223 КК України 1960р., оскільки в такій ситуації наявна реальна сукупність злочинів.
Отже, при кваліфікації злочинів при конкуренції загальної та спеціальної кримінально-правових норм слід користуватися тільки й виключно сутнісним критерієм - подоланням цього виду конкуренції із використанням розробленого правовою наукою правила незалежно від розмірів санкцій, наявної практики правозастосування, якщо вона суперечить теоретично обгрунтованим положенням. Використосувати при цьому можна такий алгоритм:
По-перше, визначити, чи у даній ситуації є конкуренція загальної та спеціальної норми. Для цього необхідно:
-
встановити, що за наявне суспільно небезпечне посягання кримінальна відповідальність передбачена ще принаймні однією кримінально-правовою нормою;
-
встановити характер співвідношення таких наявних двох кримінально-правових норм, визначити яка з них є загальною, а яка - спеціальною (для цього необхідно використовувати загальні правила визначення співвідношення загального та особливого);
-
перевірити, чи відповідають ознаки вчиненого діяння ознакам складу злочину, передбаченого у спеціальній нормі.
По-друге,
-
встановивши, що правозастососування відбувається при конкуренції загальної та спеціальної норм, використавши відповідне правило подолання конкуренції цього виду, кваліфікувати вчинене за спеціальною нормою;
-
у випадках встановлення відсутності такої конкуренції, це може полягати у невиявленні в ознаках діяння ознак спеціальної норми, - провести кваліфікацію за загальною нормою;
-
при встановленні реальної сукупності злочинів, передбачених потенційно конкуруючими нормами, встановити відсутність конкуренції та кваліфікувати діяння за сукупністю кримінально-правових норм.