Міністерство освіти і науки України

Львівський інститут економіки і туризму

Кафедра теорії і практики туризму і готельного господарства

Технологія готельної справи

Конспект лекцій

Тема: «Основи санітарії та гігієни».

Укладач : Білоцерківська Т.М.

Тема. «Основи санітарії та гігієни»

1. Поняття санітарії та гігієни.

2. ОСНОВИ САНІТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

3. СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ

СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

4. Головні напрямки діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби

5. Навколишнє середовище та його значення для життя людини

6. Гігієна повітря.

7. ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЙОГО ВПЛИВ

НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ І САНІТАРНІ УМОВИ ПРОЖИВАННЯ

8. ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

9. ГІГІЄНІЧНЕНОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ

10. МЕТОДИ КОНДИЦІЮВАННЯ ВОДИ

11. ПРИРОДНЕ ТАШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

12. ВЕНТИЛЯЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ

13. МІКРОКЛІМАТ ТА ОПАЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

Ключові слова та поняття: гігієна, санітарія, санітарне законодавство, навколишнє середовище, вода, повітря, мікроклімат, атмосфера, біосфера, природні забруднення, антропогенні забруднення, джерела водопостачання, системи водопостачання, якість води, органолептичні показники, кондиціювання води, освітлення приміщень, показники освітлення, природне освітлення, штучне освітлення, вентиляція, мікроклімат, опалення.

1. Поняття санітарії та гігієни.

Гігієна - це наука, що вивчає вплив чинників і умов довкілля на організм людини з метою розробки правил, норм і заходів з його оздоровлення шляхом використання корисних і усунення шкідливих, чинників.

Основна мета гігієни - збереження й зміцнення здоров'я. З цього приводу англійський учений Е. А. Парке писав, що «гігієна має на меті зробити розвиток старіння людського організму найдосконалішим, в'янення менш швидким, життя енергійнішим, смерть віддаленою».

Завдання гігієни:

1)вивчення природних і антропогенних чинників навколишнього середовища та соціальних умов, що впливають на здоров'я людини;

2)вивчення закономірностей впливу чинників і умов навколишнього середовища на організм людини або популяцію;

3)наукове обґрунтування й розроблення гігієнічних нормативів, правил тазаходів для максимального використання чинників навколишнього середовища, які позитивно впливають на організм людини, та знешкодження або обмеження до безпечного рівня шкідливих чинників;

4)впровадження в практику охорони здоров'я і народне господарство розроблених гігієнічних рекомендацій, правил і нормативів, перевірка їхньої ефективності та удосконалення;

5)прогнозування санітарної ситуації на найближчу та віддалену перспективу з урахуванням планів розвитку народного господарства, визначення відповідних гігієнічних проблем на основі даного прогнозу, наукове розробленняцих проблем.

Зміст гігієни визначають переліком її основних галузей: соціальна гігієна, радіаційна гігієна, комунальна гігієна, авіаційна гігієна, гігієна праці, гігієна залізничного транспорту, гігієна дітей та підлітків, спортивна гігієна, гігієна лікувально-профілактичних закладів, космічна гігієна, військова гігієна, гігієна людей похилого віку, гігієна харчування тощо.

Предметом вивчення гігієни є здоров'я людини та навколишнє середовище. У нашій країні впроваджують систему державних заходів з охорони та поліпшення здоров'я населення.

У практику життя гігієнічні норми та правила втілює санітарія. Санітарія - це система практичних ходів з проведення у життя вимог гігієни. Ці заходи знаходять відображення у санітарних правилах і нормативах, що затверджують гігієнічні правила і норми, яких слід дотримувати при будівництві та експлуатації різних об'єктів, і зокрема - готелів.

Санітарія (від лат. – здоров'я) – це практична реалізація розроблених гігієною профілактичних заходів з метою зміцнення й збереження здоров'я людей.

Турбота про здоров'я – найважливіше завдання медичної науки та практичної охорони здоров'я. Його вирішують двома шляхами: профілактичним (зміцнення здоров'я й запобігання захворюванням) та відновним (лікування хворої людини).

Обидва методи боротьби за здоров'я народу й окремої людини запроваджують одночасно, протее, першочерговим й ефективнішим, а отже, і пріоритетним у діяльності медичного працівника будь-якого профілю повинен бути профілактичний.

Профілактичний напрям вміщує в собі заходи щодо оздоровлення навколишнього середовища, умов праці і побуту, протиепідемічні дії, організацію мережі лікувально-профілактичних закладів, проведення масових профілактичних оглядів, ранню діагностику, заходи щодо виявлення та усунення передпатологічних станів, запобігання ускладненням, психопрофілактику й диспансеризацію.

Громадська (суспільна) профілактика передбачає створення сприятливих умов для збереження здоров'я та працездатності, індивідуальна (особиста) спрямована на запобігання перевантаженням організму.

Первинна профілактика передбачає запобігання виникненню захворювань, вторинна – розвитку та загостренню хвороби.