- •Лекція № 1. Соціологія як наука про суспільство, соціальні закони та їх типологізація. План
- •2. Предмет , об’єкт, структура соціології як науки.
- •Структурні особливості соціології як науки в єдності її предмета і об’єкта
- •4. Структура соціологічного знання.
- •5. Характеристика функцій соціології як науки.
- •Лекція 2. Становлення і розвиток соціології в Західнії Європі в хіх – поч. Хх ст. План
- •2. Теорія соціальної еволюції г.Спенсера.
- •Лекція 3. Розвиток соціологічної думки в Україні План
- •Лекція 4. Суспільство як соціальна система. План
- •Базисні компоненти соціального життя
- •Лекція 5. Методологія і методика проведення соціологічних досліджень. План
- •1.Сутність, види та складові соціологічних досліджень.
- •2.Допоміжні документи дослідження.
- •3. Методи проведення соціологічних досліджень.
- •Тема 6. Особистість у системі соціальних зв’язків План
- •1.Поняття особистості. Статус, соціальні ролі особистості.
- •2.Критерії типізації особистості, механізм її соціалізації.
- •Лекція 8 Соціологія міста План
- •2.Місто як матеріальна основа життєдіяльності людини
- •3.Типологія міст
- •4.Соціологічні проблеми міста
- •Лекція 9. Соціологія праці та управління План
- •2.Трудовий колектив та його основні проблеми.
- •3.Структура соціального управління соціально-трудовими процесами
Лекція 2. Становлення і розвиток соціології в Західнії Європі в хіх – поч. Хх ст. План
-
Перший етап становлення соціології як науки
-
Теорія соціальної еволюції Г.Спенсера.
-
Матеріалістична соціологія К.Маркса.
-
Соціальний факт і соціальная аномія Е.Дюргейма.
-
«Розумуюча» соціологія М.Вебера
-
Сучасні соціологічні концепції.
1. Перший етап становлення соціології як науки
Початок теоретичної соціології як окремої науки (перша половина ХIХ ст.). Огюст Конт — засновник нової науки соціології. При вивченні цього питання слід звернути увагу на те, що корені соціологічної науки сягають часів античності — ідей Платона й Арістотеля, Геродота та інших, а далі — на ту “протосоціологію”, яка викрісталізовувалася у соціально-філософських роздумах Т. Мора і Н. Макіавеллі, Б. Спінози і Г. Гроція, Т. Гоббса і Дж. Локка, А. Сміта і Ш. Монтеск’є та багатьох інших мислителів минулого.
Проте у вигляді окремої наукової галузі соціологія виникає лише у першій половині ХIХ ст. під впливом епохальних зрушень у соціальному бутті, що отримали найменування революцій: політичної, економічної, інтелектуальної. Радикальна природа цих змін — новий соціальний порядок, демократизація, бюрократизація державного управління, індустріалізація, урбанізація, секуляризація, раціоналізм і гуманізм, які стали могутніми чинниками, під впливом котрих склалася соціологія.
Огюст Конт (1798 — 1857) увійшов в історію науки як основоположник філософського позитивізму та соціології. Уже самим терміном “позитивний” (“позитивізм”) О. Конт протиставляє свою філософію і соціологію старим (“негативним”) уявленням. Інакше кажучи, поняття “позитивне знання” (пізнання) є строго науковим, на відміну від спекулятивного, метафізичного, абстрактного, аморфного, неконструктивного та ін.
Конт вводить так звану лінійну систему класифікації форм наукового знання. Він розміщує науки згідно з історією їх виникнення і розвитку і у зв’язку із зележністю одна від одної, коли знання попередньої науки є необхідною умовою для розвитку і знання наступної: математика — астрономія — фізика — хімія — фізіологія (біологія) — соціальна фізика (соціологія).
Ця залежність однієї науки від другої зумовила пізню появу соціальної фізики — соціології. Соціологія теж абстрактна наука, що не має прикладного характеру; вона одна з найскладніших у контовській системі, оскільки вивчає конкретний об’єкт — суспільство, людину, які є найбільш складними явищами.
Конт не лише вводить новий термін, а й розробляє досить повну систему соціологічного знання, окреслює предмет, структуру, визначає пізнавальні засоби і можливості нової науки. Він виступає за необхідність створення “позитивної соціології” як науки, що спирається на дані спостереження, експерименту, порівняльного та історичного методів.
О. Конт був одним із мислителів, хто приділяв велику увагу методологічним проблемам. У відповіді на запитання “як віднаходити, систематизувати й використовувати факти соціального життя?” він запропонував кілька дослідницьких принципів, сформульованих у чотирьох методах нової науки: спостереження, експеримент, порівняння та історичний аналіз.