99

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки, організації та управління підприємствами

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

для студентів денної та заочної форм навчання

спеціальності “Економіка підприємства”

освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” і “магістр”

Підготувала:

доцент кафедри економіки, організації та управління підприємствами,

кандидат економічних наук

РЯБИКІНА НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

Кривий Ріг

2005

ЗМІСТ

Стор.

1. План лекцій……………………………………………….…….3

2. Вступ…………………………………………………………….6

3. Тема 1……………………………………………………………7

4. Тема 2……………………………………………………….….21

5. Тема 3…………………………………………………………..26

6. Тема 4…………………………………………………………..34

7. Тема 5…………………………………………………………..45

8. Тема 6…………………………………………………………..51

9. Тема 7…………………………………………………………..55

10. Тема 8-9……………………………………………………….60

11. Тема 10………………………………………………………..67

12. Тема 11………………………………………………………..74

13. Тема 12………………………………………………………..84

14. Тема 13………………………………………………………..88

15. Рекомендована література…………………………………...93

ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ.

Тема 1. Основи управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства.

1.1. Потенціал підприємства як об’єкт управління.

1.2. Різновиди управління потенціалом підприємства.

Тема 2. Оптимізація структури потенціалу підприємства.

2.1. Структура та функції елементів потенціалу.

2.2. Оцінка структури потенціалу.

2.3. Оптимізація структури потенціалу.

Тема 3. Парадигма управління потенціалом за вартісними критеріями.

3.1. Філософія вартості у діяльності та розвитку сучасних підприємств.

3.2. Вартість потенціалу підприємства: аспекти оцінки та управління.

3.3. Критерії ринкової вартості у діяльності підприємства.

Тема 4. Інформаційне забезпечення та сучасні технології управління складними виробничими системами.

4.1. Основи інформаційного забезпечення системи управління потенціалом.

4.2. Оперативне управління потенціалом підприємства на графоаналітичній основі.

4.3. Автоматизація управління потенціалом підприємства.

Тема 5. Управління матеріально-технічним потенціалом підприємства.

5.1. Потенціал розвитку техніко-технологічної бази підприємства.

5.2. Управління матеріальними потоками виробничої системи підприємства.

Тема 6. Система управління формуванням та використанням трудового потенціалу підприємства.

6.1. Основи формування соціально-трудової системи підприємства.

6.2. Нематеріальні структури підприємства.

6.3. Управління трудовим потенціалом підприємства.

Тема 7. Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства.

7.1. Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства як системоутворюючий елемент загального менеджменту підприємства.

7.2. Обґрунтування методології визначення та оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства (організації) з урахуванням особливостей їх підприємницької діяльності.

7.3. Стратегія і тактика забезпечення цільового рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства і управлінських механізмів їх реалізації.

Тема 8. Система антикризового управління потенціалом підприємства.

8.1. Кризовий стан як прояв негативних явищ в діяльності підприємства.

8.2. Концепція антикризового управління потенціалом підприємства.

Тема 9. Механізми та інструменти протидії кризовим процесам.

9.1. Організаційно-економічний механізм антикризового управління потенціалом підприємства.

9.2. Інструментарій антикризового управління потенціалом підприємства.

Тема 10. Управління результативністю (ефективністю) використання потенціалу підприємства.

10.1. Особливості визначення ефективності використання потенціалу підприємства як складної ієрархічної системи.

10.2. Методи оцінки рівня і резервів кращого використання потенціалу підприємств (організацій).

10.3. Управління результативністю підприємства і стратегія її підвищення.

Тема 11. Проектування систем управління потенціалом на сучасних підприємствах.

11.1. Теоретичні основи проектування систем управління потенціалом.

11.2. Технологія проектування систем управління потенціалом.

11.3. Оцінка якості систем управління потенціалом підприємства.

Тема 12. Особливості інноваційного відтворення потенціалу підприємства з урахуванням системи стратегічних і тактичних цільових орієнтирів.

12.1. Основи розвитку потенціалу підприємств.

12.2. Відтворення потенціалу сучасних підприємств.

Тема 13.* Організаційно-економічне забезпечення удосконалення і впровадження системи управління потенціалом сучасних підприємств^*.

13.1. Основи розробки управлінських рішень щодо регулювання (оптимізації) вартості підприємства.

13.2. Концепція удосконалення управління потенціалом підприємства.

13.3. Формування та реалізація корпоративних цілей удосконалення управління потенціалом.

13.4. Ефективність управління потенціалом підприємства.

13.5.Особливості впровадження систем управління потенціалом на сучасних підприємствах.

ВСТУП

Навчальна дисципліна “Управління потенціалом підприємства”вивчається згідно навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” та спеціаліст за спеціальністю “Економіка підприємства” для всіх форм навчання.

Мета навчальної дисципліни полягає у поглибленні теоретичних знань, оволодінні сучасним методичним інструментарієм, практичними навичками ефективного управління потенціалом підприємства як збалансованої соціально-економічної системи в сучасних умовах господарювання.

Завдання навчальної дисципліни - вивчення новітніх підходів до управління формуванням, розвитком, конкурентоспроможністю потенціалу підприємства, результативністю його використання за сучасними соціально-економічними критеріями; набутті вмінь обґрунтовувати та використовувати механізми запобігання кризи та антикризового управління суб'єктами господарювання.

Предмет навчальної дисципліни складають методи та процеси управління потенціалом підприємства.

Після опанування даного курсу студенти повинні знатиоснови управління потенціалом підприємства тауміти визначатирізновид управління ним задля його розвитку, підвищення конкурентоспроможності, вартості та ефективності, збільшення протиентропійності.

ТЕМА І.

ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ І РОЗВИТКОМ ПОТЕЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Запровадження терміну “потенціал підприємства” було пов’язане з розробкою проблеми комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил у 20 –і роки ХХ сторіччя

У своєму етимологічному значенні термін “потенціал” походить від латинського “potentia” та означає – “приховані можливості”, які завдяки праці можуть стати у господарській практиці реальністю.

Вітчизняна економічна література цей термін трактує так: Потенціал підприємства – це сукупність можливостей, наявних ресурсів, сил, виробничих запасів та засобів, які можуть бути використані для досягнення цілей задоволення попиту суспільства в товарах та послугах.

ПП характеризується чотирма основними рисами:

1) ПП визначається його реальними можливостями як реалізованими, так і нереалізованими з будь-яких причин;

2) можливості будь-якого підприємства залежать від наявності ресурсів та резервів (економічних та соціальних), як залучених так і не залучених, але підготовлених для використання.

3) ПП визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, а й навичками різних категорій персоналу до його використання;

4) рівень і результати використання ПП визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою.

Звідси, модель ПП визначається:

1) обсягом та якістю наявних у підприємства ресурсів;

2) можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати продукцію (їх освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом);

3) можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси;

4) інформаційними можливостями;

5) інноваційними можливостями;

6) фінансовими можливостями фінансових коштів, що їх бракує;

7) іншими можливостями.

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний плюс соціальний) ПП, який стосовно інших потенціалів інших підприємств відображає рівень його (підприємства) конкурентоспроможності.

Необхідність створення гнучких виробничо-організаційних систем, які могли б миттєво реагувати на зміни в навколишньому середовищі, вимагає уваги до підходів створення та розвитку підприємств, до процесів цілеспрямованого формування їхніх потенціалів.

Формування ПП – це процес ідентифікації та створення набору підприємницьких можливостей, структуризації та побудови певних організаційних форм.

Існують загальні постулати, які слід враховувати при формуванні ПП:

1) ПП – складна система пересічних характеристик його елементів, що можуть певною мірою заміщати один одного;

2) ПП не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, бо він є динамічним угрупуванням;

3) під час формування ПП діє закон синергії (для будь-якої системи існує набір елементів, при якому її потенціал буде значно більший або суттєво менший, ніж проста сума потенціалів елементів);

4) ПП може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;

5) елементи ПП мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства можуть бути розкриті тільки в їхньому поєднанні. Це вимагає оптимізації структури потенціалу;

6) всі елементи ПП пов’язані з його функціонуванням і розвитком (фізично зношуються, техніко-економічно старіють, чутливі до НТП);

7) складові ПП повинні бути адекватними характеристикам продукції підприємства (послуг).

Процес формування ПП зосереджується в основному на двох аспектах:

1) ресурсному;

2) галузевому (специфічність технологічних процесів, особливості організації виробництва, відмінності в характеристиках кінцевої продукції та ресурсів для цього виробництва).

Визначення поняття ПП має не тільки важливе наукове, а й практичне значення. Бо уявлення про його зміст визначає підхід до його

1) оцінки;

2) вимірювання;

3) управління.

Оцінка – це результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик об’єкта, яким управляють, та самого процесу управління ним.

Оцінка ПП дає можливість установити як працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі, як впливають на повноту використання ПП та його ефективність зміни й удосконалення в процесі управління.

Оцінка вартості ПП – це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому вираженні вартості об’єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку.

Оцінка має бути:

1) комплексною;

2) з використанням всеосяжної системи показників;

3) з використанням найбільш універсального вимірювача. Ним є вартісні одиниці. У такому разі – сума вартості елементів ПП характеризуватиме розмір усього ПП. Але оскільки складові ПП мають різну природу формування, існування, витрачання та відновлення, та залежно від природи самого показника варто

4) використовувати не тільки вартісну оцінку, а й натуральну чи евристичну. В основі їх визначення є співвідношення результату з масою ресурсу, використаного для його досягнення.

В оцінці ПП зацікавлені:

1) кредитори:

2) інвестори;

3) держава;

4) акціонери;

5) управлінці;

6) постачальники;

7) страхові фірми.

Головні цілі оцінки:

1) підвищення ефективності поточного управління підприємством;

2) визначення вартості цінних паперів у разі купівлі – продажу акцій підприємства;

3) визначення вартості підприємства у разі купівлі – продажу його частинами або цілком;

4) реструктуризації підприємства;

5) розроблення плану розвитку;

6) визначення кредитоспроможності та вартості застави за кредитування;

7) укладення страхової угоді;

8) установлення бази оподаткування;

9) прийняття обгрунтованих управлінських рішень;

10) здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу.

Відповідно до операційних потреб і функціонального призначення існують дві модифікації вартості:

1) вартість в обміні – ціна, що переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку;

2) вартість у користуванні – міра цінності власності окремого користувача без урахування найефективнішого її використання і величини грошового еквівалента від можливого продажу.

Теоретико-методологічною базою оцінки ринкової вартості ПП є сукупність взаємозв’язаних принципів:

1) принципи, що базуються на уявленнях користувача;

2) принципи, що пов’язані з будинками, спорудами і землею;

3) принципи, що пов’язані з ринковим середовищем;

4) принципи найліпшого та найефективнішого використання.

З усієї різноманітності методів визначення вартості ПП виокремлюють три традиційні підходи:

1) витратний;

2) порівняльний (результатно-витратний);

3) результатний (дохідний).

Всі ці підходи реалізуються з допомогою специфічних методик, які залежать від об’єкта оцінки.

У 1998 році вперше запропоновано графоаналітичний метод оцінки ПП – метод “Квадрат потенціалу”.

Він дає можливість продіагностувати ПП шляхом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональними блоками:

1) виробництво, розподіл, збут продукції;

2) організаційна структура та менеджмент;

3) маркетинг;

4) фінанси.

Кінцева рейтингова оцінка розраховується шляхом порівняння підприємств за кожним показником усіх чотирьох блоків з умовним еталонним або реальним підприємством, що має найліпші результати на ринку.

Алгоритм цього методу оцінки ПП наведено в методичних вказівках для виконання індивідуальних робіт (контрольної роботи для заочної форми навчання) по дисципліні “УПП”.

Найбільш повну оцінку величини ПП можна дістати через визначення його ринкової вартості, що відтворює оцінку суспільством результатів та можливостей суб’єкта господарювання, а також його позицій на ринку.

Досвід останніх років свідчить про посилення конкуренції в усіх сферах ринкової діяльності. Тому проблема досягнення конкурентоспроможності ПП є актуальною і потребує докладного вивчення.

КПП – це комплексна порівняльна характеристика, що відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства на певному ринку за певний час, стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

КПП має кілька особливостей:

1) вона не є внутрішньою, природною якістю підприємства, а може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних чи потенційних):

2) це відносне поняття. Стосовно різних конкурентів воно має різний рівень;

3) визначається продуктивністю використання залучених до виробництва ресурсів;

4) рівень КПП залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передусім – продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

У дослідженні КПП намітилися два підходи до визначення її рівнів.

Згідно першого підходу виділяють такі рівні:

1) світове лідерство;

2) світовий стандарт;

3) національне лідерство;

4) національний стандарт;

5) галузеве лідерство;

6) галузевий стандарт;

7) пороговий рівень.

Нижче порогового рівня ПП вважається зовсім неконкурентоспроможним.

За другим підходом виділяють чотири рівні:

1) підприємства, в яких організація апарату управління розглядається як нейтральний елемент потенціалу, а роль керівника – налагодження випуску продукції без огляду на проблеми конкурентоспроможності, задоволення споживачів, підвищення технічного рівня продукції і т. ін.;

2) підприємства, в яких “зовнішньо нейтральним” є виробничий елемент, тобто ПП повинен відповідати стандартам, встановленим основними конкурентами;

3) керівники не обмежуються тими загальними стандартами виробництва, виробнича складова зазнає сильного впливу складової управління;

4) успіх у конкурентній боротьбі є не функцією виробництва, а функцією управління, залежить від якості та ефективності управління й організації виробництва.

Нині потенціал більшості наших підприємств має перший рівень конкурентоспроможності.

Хоча стають помітними й прогресивні зрушення – тяжіння до 3-го, а то й 4-го рівнів. Це ЗАТ “Світоч”, АТ “Оболонь”, ТОВ “Сандора”, АТ “Чумак”.

Методи оцінки КПП:

1) за напрямком формування інформаційної бази:

-критеріальні (абс. знач. ключ. показників);

-експертні;

2) за способом відображення кінцевих результатів:

-графічні;

-математичні;

-логістичні;

3) за можливістю розробки управлінських рішень:

-одномоментні;

-стратегічні;

4) за способом оцінки:

-індикаторні;

-матричні.

Індикатор – це сукупність характеристик, які у формалізованому вигляді описують стан параметрів об’єкта, що досліджується, і дають змогу сформулювати рекомендації з підвищення результативності функціонування.

Найцікавішими для дослідження є прикладні моделіЄ що поєднують кілька класифікаційних ознак. Серед них:

1) індикаторний метод оцінки КПП за економічними і соціальними стандартами;

2) метод експертних оцінок (за за недостатньої інформаційної бази за допомогою експертів) з позицій управління підприємством, виробництва, маркетингу, кадрів, продукту, фінансів;

3) метод набору конкурентоспроможних елементів (поетапне дослідження КПП, починаючи з порівняльної оцінки конкурентоспроможності продукції, конкурентоспроможності системи управління, конкурентоспроможності техніко-технологічної бази і т. ін.).

Визначення механізму функціонування ПП та ефективне управління ним необхідно для: