Заняття 9. Дієслово (для самостійного позааудиторного засвоєння)

Латинське дієслово мае такі граматичні категорії: 2 числа (numĕrus singulāris, plurālis), 3 особи (persōna prīma, secunda et tertia), 2 стани (genus actīvum, passīvum), 3 способи (modus indicatīvus – дійсний спосіб, modus imperatīvus – наказовий спосіб, modus conjunctīvus – умовний спосіб), 6 часів (у медицині використовується тільки теперiшній час – tempus praesens).

Латинські дієслова мають 4 дієвідміни, приналежність до яких визначається за закінченням основи інфекта. Основа інфекта визначається за формою інфінітива (неозначена форма дієслова), якщо відкинути від неї закінчення –re (I, II, IV дієвідміни) та –ĕre (III дієвідміна). Інфінітив є частиною словникової форми дієслова.

60

Словникова форма дієслова (скорочена)

Форма 1 особи однини Закінчення інфінітива з Дієвiдміна

теперiшнього часу кінцевую літерою основи

дійсного стану або єднальним -ĕ-

Signo, āre І – позначати

Misceo, ēre ІІ – змішувати

57

Solvo, ĕre ІІ – розчиняти

Finio, īre ІV – закінчувати

Словникову форму наведених дієслів слід читати так: signo, signāre І; misceo, miscēre ІІ; solvo, solvĕre ІІІ, finio, finīre ІV.

Основа дієслова визначається відкиданням від форми інфінітива закінчень –re або –ĕre: Infinitīvus – -(ĕ)re

Infinitīvus Основа

signāre signā-

miscēre miscē-

solvĕre solv-

finīre finī-

Кінцевий звук основи вказує на дієвідміну:

-ā- – І дієвідміна,

-ē- – ІІ дієвідміна

приголосний або -u- – ІІІ дієвідміна

-ī- – IV дієвідміна

Imperatīvus

Наказовий спосіб

Наказовий спосіб виражає наказ, звернений до 2 особи однини або множини. Форми наказового способу латинських дієслів найбільш уживані в медичній термінології; вони вживаються в рецепті.

Утворюється наказовий спосіб за такою схемою:

Sing.: Ifinitīvus – -re або -ĕre

Plur.: основа дієслова + -(ĭ)te

(з’єднувальний -ĭ- вживається для дієслів ІІІ дієвiдміни)

Ifinitivus Imperativus Sing. Imperativus Plur.

signāre signa (познач) signāte (позначте)

miscēre misce (змішай) miscēte (змiшайте)

solvĕre solve (розчини) solvĭte (розчинiть)

finīre fini (закінчи) finīte (закiнчiть)

61

Indicativus

Дійсний спосіб

Дійсний спосіб виражає дію, що відбувається, відбувалась або відбуватиметься у майбутньому. Для фахівця-медика досить знати, як утворюється теперiшнiй час дійсного способу.

P

58

raesens indicatīvi actīvi et passīvi

Утворюється від основи інфекта додаванням особових закінчень активного або пасивного стану.

Особові закінчення

Actīvum Passīvum

Sing. Plur. Sing. Plur.

1. -(o) 1. -(ĭ) mus 1. -or 1. -(ĭ) mur

2. -(i) s 2. -(ĭ) tis 2. -(ĕ) ris 2. -(ĭ) mini

3. -(i) t 3. -(u) nt 3. -(ĭ) tur 3. -(u) ntur

У дужках подані єднальні голосні для дієслів ІІІ дiєвідміни; дієслова IV дієвiдміни мають єднальний голосний тільки у 3 особі множини.

З усіх форм найчастіше вживаються форми 3 особи однини та множини.

Особові займенники при латинських дієсловах не вживаються. Закінчення дієслова вказує на його особу і українською мовою воно перекладається за допомогою відповідного займенника:

signat – він (вона) позначає

signātur – він (вона,воно) позначається

miscent – вони змішують

miscentur – вони змішуються

solvit – він (вона) розчинює

solvĭtur – він (вона) розчинюється