2. Історія я наука і навчальний предмет: поняття, основні категорії

Історія (від дав.-гр. ἱστορία — оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле^[1]) — наука, яка займається вивченням минулого людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.

Із усіх відомих історичних «фактів» лише незначна кількість може бути повною мірою перевірена і підтверджена. Більшість науковців, які займаються вивченням історичних документів, погоджуються, що сучасний погляд на життя в той чи інший спосіб впливає на нашу інтерпретацію та бачення минулого. Тому на одну й ту саму історичну подію може існувати декілька різних точок зору, кожна з яких є по-своєму цінною.

Все ж, найціннішими є ті погляди та дослідження, які ґрунтуються на першоджерелах — документах, створених під час або невдовзі після подій, що вивчаються.

Слово «історія» прийшло до нас від грецького στορία (історія, оповідання), від протоіндоєвропейського «*wid-tor-», від кореня "*weid- "(знати, бачити). Цей корінь присутній в латинській мові — «video», в санскриті — «veda», в праслов'янській мові — «вєдаті».

Давньогрецьке слово «στορία» означає знання набуте дослідженням. Воно було справедливим в тому сенсі, що Арістотель використав це слово в своїй «Περί Τά Ζωα Ιστορία, Peri Ta Zoa Istória» або, як вона звучить в латинізованій формі «Historia Animalium». Термін позбавлений часточки «στωρ», «hístōr» означає «мудрець», «очевидець», або суддя. Слово прижилося в його грецькому значенні настільки добре, що Френсіс Бекон використав термін у XVI ст, коли написав «Natural History». На його думку, історія була «знанням об'єктів, детермінованих, розподілених простором і часом», видом знань, що підтримується пам'яттю (в той же час наука підтримується причиною, а поезія — фантазією).

1. Предмет « теорія і методика навчання історії» мета . Завдання, місце у структурі підготовки вчителя

Методика навчання історії - педагогічна наука про завдання, зміст і методи навчання історії. Досліджує закономірності навчання історії в цілях підвищення його ефективності і якості. Предмет методики - історія як шкільна дисципліна, процес навчання історії. Основні компоненти - цілі навчання, зміст і структура. Дає відповіді на запитання чому вчити, навіщо вчити і як вчити. Завдання: науково-методична організація навчального процесу, організація навчальної діяльності учня, результати навчання. Цілі: оволодіння учнями основами знань про історичний процес розвитку суспільства з найдавніших часів і до наших днів. Розвиток здатності осмислювати події і явища дійсності на основі історичного знання, формування ціннісних орієнтирів і переконань учнів на основі ідей гуманізму, досвіду історії, патріотизму, розвиток інтересу та поваги до історії та культури інших народів. Завдання - визначення змісту і структури історичної освіти, які закріплені в стандартах і програмах та на основі їх викладаються в підручниках (відбір основних фактів, терміни, понять). Науково-методична організація процесу навчання (форми, методи, методичні прийоми, засоби викладання і навчання). Розвиток пізнавальних здібностей учнів (розвиваються в процесі навчання історії, вчаться розуміти засвоювати і застосовувати історичні знання).

місце у структурі підготовки вчителя основоположне тому, що добре продумана та побудована методична організація навчального процесу, дозволяє найбільш ефективно формувати в учнів історичні знання, пізнавальні вміння, ключові і предметні компетентності, розвивати іх історичну свідомість, здібності, виховувати громаднські цінності та якості.