23. Історична карта на уроці історії

Історична карта- це створенне на географічній основі зменшене, узагальнене, образно- знакове зображення історичних подій або періодів.

Класифікація карт: 1. За територією: світові, материкові, карти держав; 2. За змістом: узагальнюючі ( використовуються при вивченні різних тем); тематичні; 3. За масштабом: крупно масштабні, середн. Масшт, дрібно масшт. Одним із видів узагальнюючих карт є тематичні- зобр. окремі події чи сторони історичного процесу. Ці карти розвантажені від позначень, що не мають відношення до теми. При роботі з картами варто врахувати, що учням буває складно співвіднести загальну і тематичну карти. Тому на уроці на початку вивчення теми доцільно мати дві карти, що показують місце розташування того чи іншого об’єкта (держави) на загальній карті, наприклад карті світу, а потім уже на тематичній. Щоб створити уявлення про простів і місце розташування досліджуваної країни на карті земної кулі, застосовують одночасно історичну і географічну (фізичну) карти чи загальну і тематичну. На них вміщено один і той самий об’єкт, але зображено його в різних масштабах. Навчання може йти від одиничного до загального чи навпаки. Для закріплення отриманих знань можна провести гру: Хто швидше збере карту( з частин). Контурні карти дають можливість засвоїти і закріпити знання, виробити нові уміння і навички роботи з історичною картою. Робота з контурною картою дає результат лише в тому випадку, коли вона ведеться цілеспрямовано і систематично. Контерні карти застосовують для закріплення нового матеріалу на уроці; для відпрацювання вивченого на попередніх уроках із застосуванням довідкових посібників чи без них; для контролю знань у вигляді виконання на карті історико- географічних завдань. Одна контурна карта не може використовуватися при вивченні декількох тем. У цьому випадку оцінюється кожен етап заповнення карти учнем.

Успішні умови використання карт: 1. Систематична робота к учнями; 2. Поступове зростання вимог до використання карти; 3. Поступове зростання самостійності учнів у роботі з картою

Можливості використання істор. карти:

1. засіб локалізації у просторі історичних і географічних явищ; 2. джерело знань про історичні та географічічні явища на певній території; 3.наочна опора зв’язків між історичними явищами; 4.засіб закріплення і перевірки знань.

Правила роботи з картою: 1. Стійте праворуч, указка в лівій руці і навпаки 2. Показуючи населений пункт- торкнутися його і назвати 3. показуючи державу- обвести кордони 4. Як орієнтири слід використовувати знайомі географічні об’єкти – гори, ріки, моря 5. Річки показувати від витоку до гирла 6 північніше південніше а не вище, нижче і т.д.

Правила використання історю карти: жодного уроку історії без карти, карта доцільна на всіх етапах навчання: при вивченні нової теми, при закріпленні матеріалу, перевірці умінь і навичок., паралельна та скоорлїдинована робота з настінною та настільною картами; посланим компонентом домашнього завдання є робота з контурною картою над питанням нової навчальної теми.

24. Навчальна картина як зосіб навчання історії: поняття, класифікація, мотодика роботи

Навчальна картина- це наочний посібник спеціально створений художником або ілюстратором до тем шкільного уроку.

Види навчальних картин: 1. Присвячена певним подіям; 2. Типологічні картини; 3. Культурно- історичні картини.

Картини використовують як засіб розвитку мовлення учнів. Вони стимулюють їх уяву, використовуються для подальшого розвитку сюжету чи відновлення того, що відбувалось раніше.

Навчальні картини поділяються на (пометун): подієві, типологічні, культурно- історичні і портрети.

Подійні картини створюють уявлення про конкретні одиничні події- відтворюють вирішальні моменти в історії і вимагають сюжетної розповіді ( Вступ Жанни Дарк то Орлеана, Бій Спартака з римським загоном). Зміст картини включається в розповідь тоді, коли настає зображений на ній момент.

Типологічні картини відтворюють багаторазово повторювані історичні факти, події, типові для досліджуваної епохи.- Бурлаки на Волзі Репіна, Ворог наближається, Колгоспний ярмарок.

Культурно- історичні карт. Знайомлять учнів з предметами побуту, пам’ятниками матеріальної культури.- зображені пам’ятники архітектури й архітектурні стилі, побутові деталі різних часів з ії особливостями, різні механізми і приклади їхньої роботи. Напр.: Дальні печери, Сільський краєвид.

Картини- портрети допомагають відтворити образи історичних діячів. Увага звертається на риси обличчя- що характеризує зображену людину як особистість; на одяг, нагороди, знаки відмінності, інтер’єр приміщення. Художникам, що писали дані портрети, зображувані нними персонажи могли їм бути симпатичні, байдужі, неприємні навіть ненависні. Багато портретів писалося на замовлення- задоволення капризів замовників.

На уроці різні типи картин використовуються з різними цілями: як вихідне джерело знань чи зорова опора в розповіді вчителя; як ілюстрування викладу чи розповіді з метою його закріплення, як джерело знань під час самостійної роботи чи дослідження учнів. Для розкриття якого- небудь процесу демонструється відразу кілька картин, наприклад, щоб показати зміни стилів архітектурних пам’ятників у різні періоди історії.