- •8. Поняття та класифікація методів науково- педагогічного дослідження
- •1. Методи педагогічного дослідження і їх класифікація.
- •21. Методинавчання історії, їх класифікація
- •29. Учитель історії. Права та обов’язки
- •10. Емпіричні методи педагогічного дослідження
- •1.1. Робочі, часткові методи, до яких відносять: вивчення літератури, документів і результатів діяльності; спостереження; опитування (усне і письмове); метод експертних оцінок; тестування.
- •11. Педагогічний експеримент: констатувальний, формувальний.
- •9. Теоретичні методи дослідження
- •12. Соціологічні методи в педагогічному дослідженні
- •28. Структура шкільного підручника історії
- •18. Засоби навчання, їх класифікація
- •20. Методи і форми контролю в сучасній школі
- •19. Історичні джерела, робота з ними на уроці
- •23. Історична карта на уроці історії
- •26. Робота з картою на уроках історії
- •25. Основні прийоми викладання історичних фактів
- •4. Професіограма і професійна компетентність учителя історії
- •14. Вимоги до сучасного підручника історії
- •13. Актуальні проблеми підручника історії на сучасному етапі
- •27. Роль особистості в історії. Методи вивчення історичних особистостей
- •30. Функції учителя історії та основні вимоги до нього на сучасному етапі
- •31. Хронологія у вивченні історії
- •22. Місце поняті і термінів у структурі сторичних знань. Методи засвоєння термінології
- •17. Загальна характеристика структури історичного матеріалу: факти, події, явища, процеси
- •16. Загальна характеристика 12- бальної системи оцінювання
- •15. Вплив методів навчання на характер діяльності учнів у процесі навчання:
- •7. Логіка та етапи науково- дослідної роботи з педагогіки
- •6. Науково- педагогічне дослідження: сутність, особливості, принципи, класифікація
- •5. Професійно значущі якості сучасного вчителя історії
- •3. Основні компоненти змісту історичної освіти: факти, поняття, закони, теорії
- •2. Історія я наука і навчальний предмет: поняття, основні категорії
- •1. Предмет « теорія і методика навчання історії» мета . Завдання, місце у структурі підготовки вчителя
26. Робота з картою на уроках історії
Історична карта- це створенне на географічній основі зменшене, узагальнене, образно- знакове зображення історичних подій або періодів.
Класифікація карт: 1. За територією: світові, материкові, карти держав; 2. За змістом: узагальнюючі ( використовуються при вивченні різних тем); тематичні; 3. За масштабом: крупно масштабні, середн. Масшт, дрібно масшт. Одним із видів узагальнюючих карт є тематичні- зобр. окремі події чи сторони історичного процесу. Ці карти розвантажені від позначень, що не мають відношення до теми. При роботі з картами варто врахувати, що учням буває складно співвіднести загальну і тематичну карти. Тому на уроці на початку вивчення теми доцільно мати дві карти, що показують місце розташування того чи іншого об’єкта (держави) на загальній карті, наприклад карті світу, а потім уже на тематичній. Щоб створити уявлення про простів і місце розташування досліджуваної країни на карті земної кулі, застосовують одночасно історичну і географічну (фізичну) карти чи загальну і тематичну. На них вміщено один і той самий об’єкт, але зображено його в різних масштабах. Навчання може йти від одиничного до загального чи навпаки. Для закріплення отриманих знань можна провести гру: Хто швидше збере карту( з частин). Контурні карти дають можливість засвоїти і закріпити знання, виробити нові уміння і навички роботи з історичною картою. Робота з контурною картою дає результат лише в тому випадку, коли вона ведеться цілеспрямовано і систематично. Контерні карти застосовують для закріплення нового матеріалу на уроці; для відпрацювання вивченого на попередніх уроках із застосуванням довідкових посібників чи без них; для контролю знань у вигляді виконання на карті історико- географічних завдань. Одна контурна карта не може використовуватися при вивченні декількох тем. У цьому випадку оцінюється кожен етап заповнення карти учнем.
Успішні умови використання карт: 1. Систематична робота к учнями; 2. Поступове зростання вимог до використання карти; 3. Поступове зростання самостійності учнів у роботі з картою
Можливості використання істор. карти:
1. засіб локалізації у просторі історичних і географічних явищ; 2. джерело знань про історичні та географічічні явища на певній території; 3.наочна опора зв’язків між історичними явищами; 4.засіб закріплення і перевірки знань.
Правила роботи з картою: 1. Стійте праворуч, указка в лівій руці і навпаки 2. Показуючи населений пункт- торкнутися його і назвати 3. показуючи державу- обвести кордони 4. Як орієнтири слід використовувати знайомі географічні об’єкти – гори, ріки, моря 5. Річки показувати від витоку до гирла 6 північніше південніше а не вище, нижче і т.д.
Правила використання історю карти: жодного уроку історії без карти, карта доцільна на всіх етапах навчання: при вивченні нової теми, при закріпленні матеріалу, перевірці умінь і навичок., паралельна та скоорлїдинована робота з настінною та настільною картами; посланим компонентом домашнього завдання є робота з контурною картою над питанням нової навчальної теми.